МОДУЛЬ 2

ОБЛІК АКТИВІВ ТА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Розділ 5. ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

5.1. Поняття, класифікація та оцінювання основних засобів

Основним результатом діяльності бюджетних установ є послуга. Для надання послуг різного характеру бюджетні установи повинні мати насамперед засоби праці, оскільки саме вони є визначальним істотним елементом у процесі надання послуг. У бухгалтерському обліку бюджетних установ засоби праці виокремлюються в самостійний об’єкт обліку, що має назву „необоротні активи”.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи визначені в Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженій ДКУ від 17.07.2000 р. № 64 (додаток Ж).

Необоротні активи — це матеріальні та нематеріальні активи, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

У складі необоротних активів обліковуються: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювальна техніка, музейні цінності виставок, бібліотечні фонди, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об’єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з:

–основних засобів;

–інших необоротних матеріальних активів;

–нематеріальних активів.

Основні засоби — це необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 1000 гривень за одиницю (комплект).

132

До складу основних засобів бюджетних установ включено:

–земельні ділянки;

–капітальні витрати на поліпшення земель;

–будинки та споруди;

–машини та обладнання;

–транспортні засоби;

–інструменти та інвентар;

–багаторічні насадження;

–інші основні засоби.

Крім того, в п. 6 вищезазначеної Інструкції наведено перелік матеріальних цінностей, які підлягають зарахуванню до складу основних засобів незалежно від вартості:

–сільськогосподарські машини та знаряддя;

–будівельний механізований інструмент;

–робочі та продуктивні тварини;

–усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

–документація з типового проектування.

До основних засобів належать сценічно-постановочні засоби вартістю більше 10 гривень (декорації, меблі та реквізит, бутафорія, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття).

Не належать до основних засобів матеріальні цінності незалежно від вартості:

–знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.);

–бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву;

–сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі в лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.);

–спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень);

–спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі;

–формений одяг, призначений для видачі працівникам установи;

–тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будіве- льно-монтажних робіт;

–тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;

133

–предмети, призначені для видачі напрокат;

–молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл.

Убухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на:

–балансову вартість;

–первісну вартість;

–відновлювальну вартість.

Балансова вартість — це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

У бухгалтерському обліку основні засоби відображаються за первісною вартістю, до якої включаються всі фактичні витрати, пов’язані з їх придбанням, спорудженням і виготовленням, або за відновною (первісною вартістю, зміненою після індексації).

Первісна вартість — це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Відновлювальна вартість — це первісна вартість, змінена після переоцінювання. Зміна первісної (відновлювальної) вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також при добудові, дообладнанні, реконструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування основних засобів.

Витрати, пов’язані з придбанням основних засобів, відображаються за кодом економічної класифікації витрат 2110 „Придбання обладнання та предметів довгострокового використання”.

При цьому Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ № 64 визначено, що не відносяться на збільшення первісної вартості основних засобів:

1)витрати на наймання транспорту для перевезення основних засобів. Ці витрати відносяться на фактичні витрати установи та відображаються за кодом економічної класифікації витрат 1135 „Оплата транспортних послуг і утримання транспортних засобів”;

2)суми ПДВ, сплачені при придбанні основних засобів. Залежно від джерела придбання суми ПДВ відносяться:

–на витрати установи та відображаються за КЕКВ 2110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового використання” — при придбанні основних засобів за рахунок коштів загального фонду кошторису;

134

–до складу податкового кредиту — при придбанні основних засобів за рахунок коштів спеціального фонду. При цьому суми ПДВ, сплачені при придбанні основних засобів, бюджетна організація відносить до складу податкового кредиту тільки в тому випадку, якщо вона зареєстрована як платник ПДВ. Якщо ж вона не є платником ПДВ, такі суми відносяться на витрати установи за КЕКВ 2110 „Придбання обладнання і пред-

метів довгострокового використання”.

Згідно з Інструкцією № 64, зміна первісної вартості основних засобів може відбуватися у випадках:

а) індексації (переоцінювання), що проводитися щорічно згідно з індексом інфляції року та відповідно до порядку, передбаченого п.п. 8.3.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

б) добудування, дообладнання, реконструкції та модернізації, що спричинили додаткове укомплектування основних засобів;

в) часткової ліквідації відповідних об’єктів.

Зміна вартості основних засобів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок. Зміна первісної вартості основних засобів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.

Основні засоби бюджетних установ переооцінюються тимчасовою комісією з переоцінювання, яка назначається наказом керівника установи. До її складу входять:

-заступник керівника установи (голова комісії);

-головний бухгалтер чи його заступник;

-керівники груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інші працівники бухгалтерії, які обліковують основні засоби;

-особи, на яких покладена відповідальність за збереження основних засобів;

-інші посадові особи (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю основних засобів і встановлює нові ціни. Встановлені ціни на однотипні предмети в межах однієї установи повинні бути однаковими.

Комісія з переоцінювання відштовхується від коефіцієнта індексації, який визначать відповідно до п.п. 8.3.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням індексу інфляції:

135

Кі = [І (а – 1) — 10] / 100,

де: Кі — коефіцієнт індексації; І (а – 1) — індекс інфляції року, за результатами якого проведена

індексація.

Якщо розрахований коефіцієнт індексації менший за одиницю, індексація не проводиться, а якщо перевищує, то комісія обґрунтовує свій висновок щодо проведення індексації об’єкта основних засобів. Документально його оформлюють протоколом засідання, підписаним її членами.

При проведення індексації основних засобів одночасно індексують і балансову (залишкову) вартість, і суму зносу, а не їх первісну вартість.

Коефіцієнт індексації застосовують для всіх необоротних активів, крім землі та об’єктів житлового фонду.

За результатами переоцінки комісія складає Акт про зміну вартості основних засобів, який затверджує керівник установи. Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості активів — на керівника і голову комісії.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання для наукових цілей та таких, що мають обмежене використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання активів, відноситься одразу на фактичні видатки установи.

Головні завдання обліку основних засобів:

–правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження основних засобів, їх внутрішнього руху та вибуття;

–контроль за збереженням основних засобів та ефективним використанням кожного об’єкта;

–правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу основних засобів та видатків, пов’язаних з їх ремонтом;

–точне визначення результатів ліквідації основних засобів;

–достовірна оцінка основних засобів в балансі та звітності.

136

5.2. Документальне оформлення наявності та руху основних засобів

Вимоги до документального оформлення господарських операцій в установах, організаціях та підприємствах України регламентуються „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженим Міністерством фінансів України 24.05.1995 р. №88 (з подальшими змінами).

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV, факт здійснення господарської операції підтверджується первинним документом, необхідні реквізити якого повинні бути заповнені, а відсутні показники — прокреслені. До обов’язкових реквізитів належать: назва документа (форми); дата і місце його складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції та одиниці її вимірювання; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особисті підписи або інші дані, що дозволяють ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та її оформленні. За складання документа відповідальність покладається на посадових осіб, які його підписали. У документах не повинно бути незастережних виправлень, підчисток, помарок. Усі числа повинні бути написані чітко, розбірливо. Зміст операції треба наводити лаконічно і конкретно, запобігаючи можливості подвійного розуміння.

Для обліку руху необоротних активів використовується порівняно невелика кількість первинних документів. Головним чином це документи з обліку основних засобів, передбачені Інструкцією зі складанню типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, затвердженою Наказом ГУДКУ та Держкомстату України від 02.02.1997 р. №125/70.

Первинними документами, якими оформляють надходження основних засобів, є (винятки можуть становити випадки, коли основні засоби отримуються в магазині та приймання таких об’єктів здійснюється на підставі накладних):

− ф. № 03-1 (бюджет) „Акт приймання-передавання основних засобів” складається на кожний окремий об’єкт основних засобів, який надходить шляхом придбання або безоплатної передачі від інших організацій. На об’єкт, що раніше був у використанні, робиться запис

137

про суму зносу. Акт складається у двох примірниках (один — для установи, яка здає; другий — для установи, яка приймає засоби) комісією, створеною за наказом керівника установи. Акт затверджує керівник установи. Акт складається, як правило, на кожен об’єкт зокрема, складання загального акта на прийняття декількох об’єктів основних засобів дозволяється лише при обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання та інших однотипних об’єктів, які мають однакову вартість і прийняті одночасно під відповідальність однієї й тієї самої особи;

−ф. № 03-2 (бюджет) „Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів” застосовується для приймання-здавання основних засобів після капітального ремонту, реконструкції чи модернізації. Складається в двох примірниках і підписується представником установи, уповноваженим на приймання основних засобів після ремонту, та представником підприємства (організації), що виконувало їх ремонт, реконструкцію чи модернізацію.

Вакті вказується кошторисна та фактична вартість виконаних робіт з ремонту (реконструкції, модернізації). Перший примірник акту здається в бухгалтерію установи, а другий — підприємству, яке виконувало ремонт.

Списання об’єктів основних засобів з балансу бюджетних установ оформляють за такими формами:

−ф. № 03-3 (бюджет) „Акт про списання основних засобів” застосовують для оформлення вибуття окремих інвентарних об’єктів, предметів основних засобів у разі повної або часткової їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках постійно діючою комісією, призначеною керівником установи, і затверджується у встановленому порядку. Витрати на ліквідацію об’єктів основних засобів та вартість матеріальних цінностей, які надійшли від розбирання будівель і споруд, демонтажу обладнання та інших основних засобів, показують в акті у розділі „Розрахунок результатів списання об’єкта”. Перший примірник акта передається в бухгалтерію, а другий залишається у матеріально відповідальної особи і є підставою для здачі на склад металобрухту, запчастин та матеріалів, які одержані при ліквідації об’єкта основних засобів;

−ф. № 03-4 (бюджет) „Акт про списання автотранспортних засобів” застосовують для оформлення вибуття транспортних засобів внаслідок їх зносу, морального старіння, знищення в результаті аварії, стихійного лиха тощо. Акт складається членами постійно діючої

138

комісії у двох примірниках. В акті вказують найменування транспортного засобу, який підлягає списанню, причини списання, первісну вартість, термін фактичного використання, кількість і вартість капітальних ремонтів, пов’язані з його ліквідацією витрати й отримані матеріальні цінності;

−ф. № 03-5 (бюджет) „Акт про списання з балансу бюджетних установ і організацій вилученої з бібліотеки літератури” складається

удвох примірниках на підставі опису та загальних списків книг, що підлягають вилученню з бібліотек. Опис робиться під час чергового перегляду (або інвентаризації) книжкових фондів і виявлення застарілих видань. Окремо складається опис на зношену літературу (порвані книги, загублені сторінки, які не підтягають відновленню). Списання літератури з балансу установи проводиться на підставі затвердженого розпорядником коштів акта і квитанції про здачу її в макулатуру.

Видача основних засобів зі складу або інше їх переміщення в межах установи може оформлятися накладною (вимогою) або ж актом довільної форми, які затверджуються керівником установи. Накладну виписують у двох примірниках: перший передають до бухгалтерії для запису в облікові реєстри, а другий залишається в матеріально відповідальної особи, яка передає засоби, для запису про вибуття об’єкта в інвентарному списку за місцем зберігання (або в реєстрах складського обліку).

Для обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття застосовують ті самі форми первинних документів, що й для обліку предметів які мало діють та швидко зношуються:

−ф. № МШ-4 „Акт на вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів” застосовується для оформлення поломки та втрати МШП з вини робітника, складається в двох примірниках, один з яких передається до бухгалтерії для розрахунку суми, що підлягає стягненню з винуватця втрати, поломки чи псування цінностей. Другий примірник акта залишається у місці використання МШП і потім додається до акта на їх списання;

−ф. № МШ-6 „Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв” використовується для обліку засобів, що видаються працівникам для індивідуального користування;

−ф. № МШ-7 „Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв” застосовується для обліку виданого або поверненого на склад спецодягу та спецвзуття робітниками підп-

139