Типи організаційних структур управління підприємством.

1. Лінійна організаційна структура управління – така структура, між елементами якої існує лише одноканальна взаємодія. За лінійної структури управління кожний підлеглий має лише одного керівника.

2. Функціональна організаційна структура управління базується на розподілі функцій управління між окремими підрозділами апарату управління. У процесі її застосування кожний виробничий підрозділ одержує розпорядження одночасно від кількох керівників функціональних служб.

3. Лінійно-функціональну організаційну структуру управління засновано на розподілі повноважень і відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі.

4. Дивізіональну організаційну структуру управління засновано на розподілі повноважень і відповідальності за функціями управління та прийняття рішень по вертикалі.

5. За використання матричної організаційної структури управління поряд з лінійними керівниками підприємства і функціональним апаратом управління відокремлюються ще й тимчасові предметно-спеціалізовані ланки – проектні групи.

Тема 3. Планування, прогнозування й регулювання діяльності підприємства

1. Державне економічне регулювання діяльності.

2. Прогнозування та планування діяльності.

3. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування.

Макроекономічне планування (програмування)

Головний зміст макроекономічного планування – полягає в розробці й науковому обґрунтуванні цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій та структур соціально-економічного розвитку країни на певний перспективний період.

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації – це наукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану в майбутньому,

а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

- цілеспрямованість – змістовий опис поставлених дослідницьких завдань;

- системність – побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

-наукова обґрунтованість – усебічне врахування умов об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

- багаторівневий опис – опис об’єкта як цілісного явища і водночас як елемента складнішої системи;

- інформаційна єдність – використання інформації на однаковому рівні узагальнення й цілісності ознак;

- адекватність об’єктивним закономірностям розвитку – виявлення та оцінка стійких взаємозв’язків і тенденції розвитку об’єкта;

- послідовне вирішення невизначеності – ітеративна процедура просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визначення можливих напрямків розвитку;

- альтернативність – виявлення можливості розвитку об’єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв’язків і структурних співвідношень;

Планування – це процес визначення цілей, на певний період, а також способів досягнення таких цілей.

Специфічні принципи планування:

Цільова направленість Безперервність; Збалансованість; Оптимальність використання ресурсів; Адекватність об’єкта та предмета планування.

Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється:

• перспективне (довгострокове і середньо строкове);

• поточне (на квартал, місяць).

Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розділ ресурсів для їхнього досягнення.