3 Вказівки до виконання курсової роботи (за приблизним її змістом) вступ (до курсової роботи)

У вступі обґрунтовується об’єкт та предмет дослідження, актуальність обраної теми. Завершується вступ метою курсової роботи (КР) та завданням, які треба вирішити студенту під час виконання даної роботи для досягнення поставленої в ній мети.

3.1 Теоретичні і практичні основи інвестування та оцінки його впливу на фінансові результати підприємства (виробництва) (розділ 1 кр)

Цей розділ може мати зміст за вибором студента.

Перший шлях розкриття теми КР:

3.1.1 Інвестування та його роль у розвитку економіки підприємства (окремого виробництва) (підрозділ 1.1 КР)

3.1.2 Управління інвестуванням в реконструкцію виробництва. Вихідні дані і положення до обґрунтування реконструкції (на прикладі харчової кислоти)(підрозділ 1.2 КР)

3.1.3 Методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту реконструкції виробництва(підрозділ 1.3 КР)

Другий шлях розкриття теми КР:

3.1.1 Роль реального інвестування в розвитку виробництва реконструкція виробництва як один із напрямів підвищення його прибутковості(підрозд. 1.1 КР)

3.1.2 Визначення впливу інвестування на фінансові результати функціонування виробництва (пі дрозд. 1.2 КР). Її вихідні дані і положення

3.1.3 Методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту реконструкції виробництва(підрозділ 1.3 КР)

Назву та теоретичні дослідження підрозділів КР і, зокрема підрозділу 1.1, повинно бути спочатку конкретизовано залежно від обраних студентом аспектів дослідження в курсовій роботі(на що зверталось увагу в загальних положеннях) та потім виконано за результатами огляду спеціальної літератури.

Перелік питань, необхідний для розкриття сутності реконструкцій та технічних інженерних управлінських рішень, що є основою реконструкції виробництва, можна дослідити за посібниками “Економіка підприємства” та безпосередньо частково наведеним матеріалом (в МВ до сам. роботи) відповідно до змісту цих методичних вказівок.

Для висвітлення підрозділу 1.2 КРнеобхідно мати уявлення про основні техніко-економічні показники виробництва (ТЕП) та про їх реагування про вплив інвестування, тобто в цьому підрозділі необхідно розкрити методику розрахунку показників, пов’язаних з витратами та результатами інвестування.

У підрозділі 1.3 КРпотрібно, скориставшись літературними джерелами, а також нижче наведеним матеріалом розглянути методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту як фінансового, так і реального. В той же час обов'язковим є розкриття методичних підходів, з наступним використанням у розділі 3 КР наведених в цьому підрозділі (3.1.3) формул для розрахунку проектних показників виробництва продукції, пов’язаних з витратами та результатами інвестування і, особливо, показників ефективності інвестування:

1) прибуток від реалізації продукції;

2) збільшення прибутку і грошового потоку при оцінюванні комерційної (фінансової) ефективності;

3) економічний ефект.

3.1.3 Методичні основи оцінки ефективності інвестиційного проекту реконструкції (розд.1.3 кр)

Процес оцінювання ефективності інвестування включає визначення, в першу чергу, основних ТЕП виробництва, його фінансових результатів, а потім безпосередньо показників ефективності інвестиційного проекту.

Приступаючи до виконання даного підрозділу, варто пам'ятати, що є поняття економічного ефекту як показника, який характеризує результат від реалізації технічних рішень, і існує поняття ефективності, що визначає, якою ціною буде отримано цей результат. Ефективність характеризується цілою системою показників. Найбільш розповсюдженими з них є економічний ефект, індекс дохідності, період окупності, внутрішня норма дохідності тощо.

Для умов виробництва в економічному ефекті знаходять висвітлення часткові показники, що характеризують ступінь (міру) використання окремих видів ресурсів: продуктивність праці і фондовіддача, матеріалоємність і енергоємність, показники технічного рівня і якості продукції й інші. Якщо прибуток – це кінцевий фінансовий результат інвестиційної, виробничої і фінансової діяльності підприємства (реалізації інвестицій), тобто фактично економічний ефект (щоправда, завищений через відсутність урахування у ньому інвестицій), то рентабельність продукції (виробництва, окремих частин капіталу) – це ефективність випуску продукції (виробництва в цілому), або міра використання підприємством капіталу, його окремих частин.

У даний час як узагальнюючий показник ефективності здійснення інвестиційного проекту, тобто як економічний ефект, використовують чистий дисконтований дохід (ЧДД) чи приведену цінність проекту (NPV). Існують і інші назви цього показника.

Для одержання більш об'єктивних результатів розраховують ще ряд інших показників (залежно від ситуації): індекс дохідності (ІД) або індекс рентабельності (ІR), період окупності (ПО), внутрішню норму дохідності (ВНД) та інші.

У даному підрозділі необхідно розкрити методичні основи оцінки ефективності здійснення як фінансових, так і реальних інвестицій, відповідно до діючих інструктивних матеріалів і законів України, а також наявних літературних джерел і рекомендацій кафедри. Більш докладно варто розкрити методичні засади обґрунтування й оцінки загальної, комерційної ефективності реконструкції виробництва і привести в певній послідовності конкретні формули для розрахунку показників, необхідних для виконання проектної частини курсової роботи.

У той же час, здійснюючи літературний огляд, потрібно показати принципові відмінності та характерні особливості методики визначення економічного ефекту реалізації фінансових і реальних інвестиційних проектів і, зокрема, проектів розвитку.

Після завершення підрозділу 1.3, тобто після розкриття методичних підходів до оцінювання ефективності фінансових (принципово) і реальних інвестиційних проектів (в обсязі, достатньому для практичного використання в розділі 3 КР), зробити короткі (стислі) висновки, загальні для всієї теоретичної частини курсової роботи.

Поряд з методичним підходом до оцінювання ефективності інвестування в реконструкцію виробництва, охарактеризованим нижче, в розділі 3.3.5 даних методичних вказівок, наведено зразки таблиць розрахунку основних техніко-економічних показників комерційної ефективності і безпосередньо – річного прибутку та комерційного ефекту (у додатку Г, табл. Г₁, Г₂та Г₃відповідно).

Загальна оцінка ефективності інноваційних проектів припускає порівняння проекту з альтернативою, у даному випадку з ефективністю діючого виробництва. Іншими словами, визначаючи загальну економічну ефективність реконструкції (додаткових капіталовкладень в діючі виробничі фонди з метою реконструкції виробництва), слід визначити наявність приросту прибутку і підвищення рентабельності виробництва після реконструкції.

Для визначення ж комерційної ефективності виробництва після реконструкції припустимо визначити лише наявність прибутку і рентабельності продукції без порівняння з економікою діючого виробництва. Показники ефективності інвестиційного проекту: чистий дисконтований дохід (чиста приведена цінність), індекс прибутковості, період окупності, внутрішня норма прибутковості чи інші відомі показники можуть бути визначені як для загальної, так і для комерційної ефективності. Тільки ще раз варто відмітити, що для загальної ефективності обов’язково повинно враховувати зміну показників (збиток, приріст прибутку, грошового потоку, екологічний та соціальний ефект) у порівнянні з діючим виробництвом, а для комерційної – досить росту їх абсолютних величин без зіставлення з показниками діючого виробництва. У цьому випадку критерієм оцінки ефективності проекту для остаточного рішення про реалізацію розглянутого інвестиційного проекту служить відповідність розрахованих показників прийнятим нормативам чи їх прийнятному рівню з позицій загальних правил оцінки ефективності, наприклад, чиста приведена цінність проекту повинна бути>0, а індекс прибутковості >1, період окупності - незначний.

Однак, з огляду на непорівнянність показників діючого і реконструйованого виробництва не тільки з позицій часу (необхідно використовувати дані не про залишкову чи первісну, а про відбудовну вартість ОВФ, відомості про яку відсутні), але й у технічному, екологічному й інших аспектах, в даній курсовій роботі можна було б обмежитися визначенням лише показників комерційної ефективності, виходячи з наявності прибутку за рахунок виробничого й екологічного результатів (без порівняння рентабельності діючого і реконструйованого виробництва). У зв’язку з тим, що рентабельність продукції в даній курсовій роботі не є результат розрахунків: вона приймається як вихідна інформація, при оцінці ефективності недостатньо обмежуватись лише нормативами показників. Висновок про доцільність інвестування в реконструкцію в даному випадку більш обґрунтованим, якщо в основі оцінки буде порівняння з діючим виробництвом.

Щоб розрахувати зазначені показники ефективності інвестиційного проекту (NVP, ІД, ВНД, ПО й інші), необхідно в першу чергу визначити техніко-економічні показники, що відбивають витрати і результати виробництва продукції згідно з майбутнім проектом. З майбутнім проектом, що випливає із сутності економічного ефекту.

Як відомо, [4, 5, 7, 8, 12 та ін.], основні техніко-економічні показники виробництва, що характеризують його інвестиційну та операційну види діяльності такі:

1) потужність виробництва та річний випуск продукції;

2) вартість основних виробничих фондів (ОВФ);

3) чисельність промислово-виробничого персоналу, робітників та ін.;

4) фонд оплати праці працюючих (робітників та ін.);

5) собівартість одиниці продукції та річного випуску;

6) обсяг реалізації продукції;

7) прибуток від реалізації продукції (фінансові результати діяльності);

8) рентабельність продукції та ін;

9) продуктивність праці;

10) інші показники ефективності використання ресурсів виробництва;

11) показники ефективності інвестицій.

Всі вказані показники пов’язані з витратами та результатами функціонування виробництва і розраховуються в чіткій послідовності, один на базі іншого. Так, наприклад, не можна визначити вартість основних виробничих фондів, не знаючи суму інвестицій, а фонд оплати праці – не маючи інформацію про чисельність персоналу та заробітну плату по певних категоріях; рентабельність продукції – без уявлення про собівартість одиниці продукції та її ціну, або про собівартість реалізованої продукції та обсяг її реалізації і т.д.

Економіка та ефективність виробництва перш за все залежать від необхідної суми інвестицій на його будівництво, тому цей показник повинен визначатись першочергово.

Одним із найважливіших якісних показників виробництва, що характеризує ефективність використання ресурсів і значною мірою залежить від вартості будівництва та його обслуговування є собівартість одиниці продукції.

Собівартість продукції, або поточні витрати виробництва – витрати праці, які показують, у що обходиться виробництво даного виду продукції. З економічної точки зору, поточні витрати – це вартість затрачуваних матеріалів (змінні, або пропорційні витрати) і послуг (умовно-постійні витрати).

Сутність, склад собівартості, класифікація, перелік включених у собівартість поточних витрат, установлений стандартом бухобліку 9 «Запаси», а також загальні питання щодо особливостей визначення проектної собівартості приведено в методичних вказівках до інд. завд. №2 з курсу «Інвестування» [14].

Слід зауважити, що визначенню собівартості одиниці продукції передує розрахунок:

1. змінної частини питомих витрат сировини, матеріалів і енергоресурсів на виробництво одиниці даної продукції та їх закупівельних цін, що являє собою вартість матеріальних ресурсів в цій собівартості;

2. умовно-постійної частини витрат на оплату праці персоналу, амортизаційних відрахувань і загалом витрат на утримання, експлуатацію та інших поточних витрат на технічне і організаційне управління виробництвом спочатку річної суми, а потім – у розрахунку на одиницю продукції.

Складові собівартості продукції, виробництво якої зазнало свою реконструкцію, по різному відчувають вплив організаційних і технічних перетворень в процесі інвестування:

1) при незмінній технології виробництва перелік та питомі витрати матеріальних ресурсів можуть залишитись теж незмінними за умов, що можливе удосконалення техніки не викличе їх зміну;

2) в той же час, витрати, пов'язані з технічним та організаційним обслуговуванням виробництва, чітко залежать від вартості ОВФ та їх структури, від чисельності персоналу і від співвідношення між категоріями працюючих, тобто від її структури, і не меншою мірою – від потужності виробництва та безпосередньо від обсягу виробництва.

Звідси витікає, що проектну собівартість продукції доцільно визначати, з огляду на фактичну, яка була до інвестування. Знаючи збільшення питомих витрат певних окремих видів ресурсів чи їх економію, а, можливо, і відсутність або появу витрати додаткових ресурсів в порівнянні з фактичним рівнем споживання, з огляду на річний випуск продукції після реконструкції, та застосовуючи сучасну методику калькулювання витрат, можна, беручи за основу звітну (С₁), розрахувати проектну (С₂) калькуляцію собівартості одного виробу або одиниці продукції (1т) за формулою (3.1):

С₂ =С₁+С₁С₂ , (3.1)

де С₂ – собівартість 1т продукції після реконструкції виробництва, грн/т;

С₁ – собівартість 1т продукції до реконструкції виробництва, грн/т;

С₁ – збільшення собівартості 1т продукції у зв'язку з реконструкцією виробництва, грн/т;

С₂ – економія собівартості 1т продукції завдяки реконструкції виробництва, грн/т.

В практиці обґрунтування доцільності заходів з інвестування мають місце різні методичні підходи до розрахунку зміни (перевитрат – С₁ чи економії – С₂) собівартості. Автори цієї роботи можуть вибрати любий із відомих підходів і зокрема, відразу визначити собівартість нового варіанту з урахуванням економії та перевитрат одночасно.

Відтак, для проекту, що передбачає реконструкцію, розрахунок собівартості зводиться до наступного.

Визначення змінної частини собівартості 1 т залежить від технологічних і технічних змін відносно діючого виробництва. Для проекту необхідне коректування перемінної частини собівартості по видаткових коефіцієнтах, якщо в цьому є необхідність. Зокрема, необхідне урахування витрат додаткових видів сировини, матеріалів і так далі, урахування збільшення витрат використовуваних матеріальних ресурсів.

При незмінному випуску продукції умовно-постійні витрати в собівартості одиниці продукції (h₁), як і річна їх величина, також зберігаються незмінними, тому вони можуть бути збільшені лише за умов введення додаткових ОВФ і повинні бути розраховані. Але у зв'язку зі збільшенням річного випуску продукції, наприклад, завдяки реконструкції і, як наслідок, зі зміною чисельності і вартості ОВФ – зміняться як питомі умовно-постійні витрати, так і річна їх сума.

Визначення умовно-постійної частини собівартості 1т зводиться до наступних розрахунків.

На базі питомих умовно-постійних витрат (h₁), зазначених у звітній калькуляції собівартості 1т продукції спочатку визначається фактична річна сума умовно-постійних витрат (h₁A₁). Потім, в залежності від прийнятого підходу до калькулювання собівартості, від суми інвестицій, спрямованих на розширення чи реконструкцію виробництва (попередньо переведених в ОВФ), чи від додаткової їх частини, розраховуються витрати на утримання та експлуатацію устаткування (ВУЕУ) по відповідних нормативах: 1) сума амортизаційних відрахувань (Н), а також 2) витрати на утримання (k₁) і 3) витрати на поточний ремонт (k₂), окремо від активної (Н₁+k₁+k₂)/100 і, окремо від пасивної частини (Н₂+k₁'+k₂')/100 основних виробничих фондів, які додатково вводяться. Величина останніх, визначається як результат переведення капітальних вкладень в основні виробничі фонди (див. табл. 3.9). Після цього річна сума умовно-постійних витрат (h₁A₁) сумується з річною додатковою сумою експлуатаційних витрат у зв'язку з уведенням додаткових ОВФ [(Н₁+k₁+k₂)ОВФ_акт+(Н₂+k₁'+k₂')ОВФ_пас)/100. Отримана сума поділяється на проектний (планований) випуск харчової кислоти.

Зазначений методичний підхід використовується для кожного елемента умовно-постійної частини собівартості. І, зокрема, після реконструкції умовно-постійні витрати (h₂) як сума звітних і додаткових складатимуть:

(3.2)

З огляду на те, що для варіанту КР буде визначено всю вихідну інформацію для ситуації після реконструкції, а саме всю вартість ОВФ, включно діючі, всю чисельність, загальну суму ВУЕУ, то доцільно умовно-постійні витрати (h₂) визначити не від додаткових величин вартості ОВФ, чисельності, ФОП тощо, а від їх абсолютних величин і остаточно у вигляді різниці між розрахованими величинами для варіанту реконструкції і звітними величинами:

(3.3)

де k₃ – коефіцієнт, що ураховує відрахування від прямих витрат на оплату праці на соціальні заходи, в %, за діючим законодавством;

k₄ – коефіцієнт, що ураховує зміну річної фактичної величини інших прямих витрат після реконструкції;

C₄ – фактична річна величина інших прямих витрат, згідно звітній калькуляції собівартості, тис. грн/рік;

ФОП ₂ – фонд оплати праці після реконструкції, тис. грн/рік.

Формування ціни є також вирішальним в плануванні показників, бо ціна 1т продукції безпосередньо впливає на обсяг її реалізації та на фінансові результати діяльності. Тому цінова політика підприємства в ринкових умовах повинна бути спрямована на повну реалізацію продукції з одночасним забезпеченням прибутку, достатнього для нормального функціонування підприємства і забезпечення необхідного життєвого рівня колективу працівників.

Фінансові результати функціонування виробництва–це прибуток, а процесу інвестування в діюче виробництво, наприклад, в реконструкцію – приріст прибутку. Перший визначається за різницею між обсягом реалізації та річною собівартістю реалізованої продукції, а другий – між річним прибутком після та до реконструкції.

Як узагальнюючий показник ефективності використовується економічний ефект.Для умов виробництва в ньому знаходять висвітлення часткові показники, що характеризують ступінь (міру) використання окремих видів ресурсів: продуктивність праці і фондовіддача, матеріалоємність і енергоємність, показники технічного рівня і якості продукції й інші. Якщо прибуток – це кінцевий фінансовий результат інвестиційної, виробничої і фінансової діяльності підприємства (реалізації інвестицій), то рентабельність продукції (виробництва, окремих частин капіталу) – це ефективність випуску продукції (виробництва в цілому), або міра використання підприємством капіталу та його окремих частин. Прибуток фактично є економічний ефект (щоправда, завищений через відсутність урахування у ньому інвестицій).

Після визначення перерахованих раніше техніко-економічних показників, що відбивають витрати і результати виробництва продукції згідно з майбутнім проектом настає черга розрахування величини економічного ефекту. Економічний ефект являє собою перевищення результатів (Р_Т) над витратами (З_Т). Загальна формула його визначення наступна:

Е_т=Р_т-З_т . (3.4)

Відомо, що при виконанні техніко-економічної оцінки й обґрунтуванні ефективності виробництва принципово важливим є визначення в кожному конкретному випадку, з чого складаються результати і витрати. З цією метою виконуються вартісна оцінка результату і вартісна оцінка витрат.

У даній роботі має бути з'ясовано, які вигоди можливі для підприємства і яких витрат вимагає здійснення реконструкції виробництва. З цією метою необхідно визначити показники, що характеризують виробничий (економічний) результат, тобто початковий результат, а також витрати виробництва, з огляду на розраховану вартість об'єктів будівництва і з їх урахуванням – економічний (кінцевий) результат.

Зважаючи на те, що узагальнюючий показник ефективності являє собою економічний ефект, у даній роботі необхідно привести:

а) загальну формулу для розрахунку величини ефекту, (зазначену вище –3.4);

б) принципове розкриття, з чого складаються результати і витрати при здійсненні інвестування в діюче виробництво з метою його реконструкції (дивись далі);

в) конкретні формули, за якими буде виконано вартісну оцінку результату і його складових частин при розрахунку ефекту (виробничого і економічного результатів);

г) вартісну оцінку витрат на реалізацію реконструкції виробництва завдяки його інвестуванню;

д) формули для розрахунку окремих показників, що характеризують комерційну чи загальну економічну ефективність реалізації інвестиційного проекту, що передбачає реконструкцію, зокрема, показника чистого дисконтованого доходу, періоду окупності й інших показників з урахуванням тривалості термінів будівництва об'єктів і суми капіталовкладень по кожному року будівництва, тобто продисконтувати не тільки прибуток, грошовий потік, але і як зазначено в МВ до самостійної роботи [15] – капіталовкладення.

Економічний ефект (підрозділ 1.3 КР), обчислений за критерієм чистого дисконтованого доходу (чистої приведеної цінності проекту), для варіанта реконструкції, що розглядається, тобто для умов будівництва протягом 3-х років, складе:

, (3.5)

де К₁,К₂,К₃– капіталовкладення на реконструкцію в 1-й, 2-й і 3-й роки будівництва об’єкта, тис. грн;

ГП₁/(1+е)⁴– річний приріст грошового потоку, приведеного до дійсної вартості в 1-ий рік реалізації (введення в експлуатацію об'єктів будівництва), а 4-й рік – з моменту початку інвестування проекту реконструкції, тис. грн/рік;

ГП_t/(1+е)^t– те ж, у t-ий рік реалізації проекту, тобто у (t+3)-ій рік з моменту початку інвестування, тис. грн/рік;

1/(1+е) – коефіцієнт дисконтування;

е – норма дисконту (прийняти на рівні банківської процентної ставки на момент виконання даної роботи, з урахуванням інфляції та прогнозного рівня інвестиційних ризиків), виражена в десятковому дробу;

t – період розрахунку, що враховує кількість років роботи проектованого виробництва, в основному, приймається на рівні 5-10 років.

Результати розрахунку економічного ефекту за його складовими частинами звести в таблицю, аналогічну табл. Г₁[12].

Аналогічно до даних умов - кількості років будівництва, що дорівнюють трьом, розраховують:

1) індекс дохідності капітальних вкладень (проекту) (формула (3.6)):

(3.6)

2. період окупності капітальних вкладень:

(3.7)

де - середньорічний грошовий потік, що забезпечується функціонуванням проекту розвитку, тис. грн/рік.

Грошовий потік (розділ 1 КР), що генерується виробничим проектом, поряд з прибутком включає амортизаційний фонд підприємства за рахунок інвестування та відвернений економічний збиток.

Варто пам’ятати, що основна частина амортизаційних відрахувань (на момент розробки даних методичних рекомендацій – 90 %) залишається в розпорядженні підприємства і, утворює амортизаційний фонд, призначений для модернізації і розвитку виробництва, тим самим поповнює на цьому підприємстві неоподаткований податком прибуток. Тому амортизаційний фонд (A*k), поряд із прибутком (приростом прибутку), складає грошовий потік, забезпечуваний будь-яким інвестиційним проектом. Це означає, що грошовий потік, забезпечуваний проектом реконструкції виробництва кислоти, можна розрахувати за формулою:

ГП=П₁+A*k+П₂, (3.8)

де П₁ – приріст річного прибутку від реалізації продукції завдяки реконструкції виробництва, тис. грн/рік);

П₂ – відвернений економічний збиток за рахунок утилізації відходів, тис. грн/рік;

k – коефіцієнт, що враховує частку амортизаційних відрахувань, що залишаються на підприємстві й утворюють амортизаційний фонд (при частці 90 % k=0,9).

Розрахувавши величину комерційного ефекту й інших показників ефективності, необхідно результати всіх розрахунків за всіма техніко-економічними показниками виробництва звести в спеціальну таблицю основних техніко-економічних показників (див. зразок таблиці – [12]). Зразок таблиці “Розрахунок комерційного ефекту від реконструкції виробництва” наведено в додатку Г. Розглядаючи величину комерційного ефекту, охарактеризувати ефективність інвестування, тобто вказати окремо: в стислих висновках до підрозділу, а потім обов'язково й у загальних висновках до курсової роботи, якої суми інвестицій (капітальних витрат) потребує реконструкція виробництва для доведення до необхідної виробничої потужності виробництва (прийнятої для варіанта КР); яка необхідна чисельність обслуговуючого персоналу і яким повинен бути річний фонд оплати праці, щоб забезпечити зарплатою цю чисельність з урахуванням додаткової; якої величини досягне собівартість кислоти після реконструкції виробництва і яка її структура; яка сума річних експлуатаційних витрат на переробку відходів виробництва; який обсяг продажу від реалізації кислоти і продуктів з відходів; яка величина прибутку від реалізації кислоти і продуктів з відходів, а також – за рахунок економії платежів; яку при цьому буде забезпечена рентабельність продукції; чому дорівнює чистий дисконтований дохід (чиста приведена цінність проекту) і інші показники ефективності та про що це свідчить: про економічну доцільність реконструкції чи, навпаки, про недоцільність – та за яких умов, можна вважати, що буде досягнуто ефект інвестування досліджуваного виробництва.

Приріст прибутку у виробництві (підрозділ 1.3 КР) для даного екологічного проекту реконструкції включає наведені нижче складові.

В основі показників комерційної ефективності і, зокрема, економічного ефекту як узагальнюючого показника ефективності – лежить приріст прибутку (П) за двома складовими:

а) безпосередньо у виробництві, у даному випадку за рахунок приросту продажу харчової кислоти і продажу реактивною кислоти, а також продуктів, одержаних з відходів (П₁);

б) відверненого економічного збитку у вигляді виключення (економії) платежів за викиди (скидання), розміщення і складування відходів у зв'язку з тим, що під час переробки твердих відходів відпаде необхідність у їх збереженні (П₂).

З урахуванням викладеного, приріст прибутку, забезпечуваний варіантом реконструкції, при оцінці комерційної ефективності складатиме:

П=П₁+П₂, (3.9)

а) приріст прибутку (прибуток) у виробництві визначається в такий спосіб:

приріст прибутку від реалізації намічуваних до випуску продуктів (П₁), у даному випадку розраховується як різниця між приростом вартості реалізованої продукції та збільшенням річних експлуатаційних витрат в порівнянні з діючим виробництвом.

П₁ =РП -С (3.10)

або

П₁= П_{після рекон.} –П_{до рекон}. (3.11)

Але сучасні методичні підходи дозволяють визначити в спрощеному варіанті, без співставлення з діючим станом підприємства, що підлягатиме реконструкції:

П_{після рекон.} = РП – С, (3.12)

де П₁– річний приріст прибутку від реалізації, тис. грн/рік;

РП – приріст обсягу продажу за рахунок реконструкції, тис. грн/рік;

РП – сумарна вартість виробленої реалізованої продукції, отриманої після реконструкції, тис. грн/рік;

С – збільшення річної собівартості продукції у зв’язку з реконструкцією;

С – сумарні річні експлуатаційні витрати, пов'язані з виробництвом кислоти різних модифікацій і продукції з відходів після реконструкції виробництва, відповідно до розрахунків, тис. грн/рік.

б) відвернений економічний збиток.

Утилізація відходів забезпечить приріст прибутку не тільки від реалізації, але і за рахунок виключення платежів (при повній переробці) чи економії платежів (при частковій переробці) за розміщення відходів (У₁) і транспортних витрат на доставку їх до місць збереження (У₂). З урахуванням викладеного відвернений економічний збиток, розраховується за формулою

П₂=У₁+У₂, (3.13)

де У₁– економія (зниження) платежів за скидання (викиди) і розміщення відходів;

У₂– економія транспортних витрат.

Відвернений економічний збиток (У) можна розрахувати з огляду на наступну інформацію підприємства.

Створення замкнутого оборотного циклу запобігає скидання стоків у кількості 0,53 тис. м³у розрахунку на 1 т валового випуску кислоти. Платежі за

скидання 1 тис. м³умовно складають 25800 грн, звідси річна економія платежів за скидання (У₁=Е₁) через його виключення в процесі реконструкції очікується рівною:

У₁=Е₁=М*0,53*25800, (3.14)

де М – потужність виробництва харчової кислоти.

Але цей ефект уже враховано в проектній собівартості харчової кислоти. Крім того, зменшення платежів в екологічні фонди (У₂=Е₂) за складування відходів на полігоні:

У₂=Е₂=М (k₁+k₂+k₃) * (80+50), (3.15)

де М – потужність виробництва харчової кислоти;

k₁, k₂, k₃– коефіцієнти, що враховують вихід міцелію, гіпсу, вапняного щебеню на 1 т кислоти, відповідно фактичних даних підприємства, рівних – 0,23, 1,5, 1,3.

80 – сума платежів за збереження 1 т на полігоні, грн т;

50 – транспортні витрати на розміщення 1 т відходу, для умов підприємства, грн/т.

Крім того, має місце економія платежів за рахунок скорочення викидів в атмосферу завдяки природоохоронним заходам даного інвестиційного проекту, незважаючи на збільшення обсягу випуску продукції, яку в даному ефекті не враховано.

Традиційно щодо визначення платежів використовуються формули:

• для функціонуючих виробництв

; (3.16)

• для проектованих виробництв

, (3.17)

де Н_іл– норматив плати за розміщення 1 т відходів і-го класу токсичності в межах ліміту, відповідно до дозволу на розміщення, грн/т;

Н_і– базовий норматив плати за розміщення 1 т помірковано небезпечних відходів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України;

М_іл, М_іп– річна маса відходів і-го класу токсичності в межах ліміту (відповідно до дозволу на розміщення), понад ліміт, відповідно, т/рік;

К_п– коефіцієнт кратності плати за понадлімітне розміщення відходів і-го класу токсичності, т;

К_м– коефіцієнт, що враховує, розташування місця (зони) розміщення відходів, рівний 3,0;

К_о – коефіцієнт, що враховує облаштованість місця розміщення відходів, рівний 3,0.

Нормативи плати за розміщення відходів у навколишньому природному просторі (Н_іл) установлені на основі їх небезпеки і токсичності (табл. 8 «Методики визначення тимчасових нормативів плати і збору платежів за забруднення навколишнього природного середовища України», з урахуванням індексацій, відповідно до наказів Міністерства навколишнього середовища України). У даній курсовій роботі відвернений економічний збиток розраховується згідно з умовними даними про транспортні витрати підприємства, що складають 50 грн за транспортування 1т відходів.

З урахуванням викладеного, економічний збиток, а значить і відвернений економічний збиток, за рахунок утилізації твердих відходів для даного випадку являє собою:

П₂=П_n+У_2.(3.18)

Скорочення викидів в атмосферу після реконструкції виробництва кислоти [дивись у методичних вказівках до самостійної роботи з курсу «Інвестування » (далі МВ до сам. роботи) вихідну інформацію до передумов реконструкції виробництва] можна розрахувати за формулою:

, (3.19)

де Н_і – базовий норматив плати за 1 т забруднюючого речовини;

М – зниження річного скидання забруднюючої речовини, відповідно до нормативно-технічної документації, зокрема, технічному проекту, т/рік;

К_т– коефіцієнт, що враховує територіальні, екологічні і соціально-економічні особливості території (К_т), залежить від чисельності міста (селища), його народногосподарського значення і розраховується за формулою:

К_т=К_нас*К_ф, (3.20)

де К_нас– коефіцієнт, що залежить від чисельності населення міста і збільшується в міру зросту чисельності від 1,0 до 1,8, дорівнює для даного випадку 1,8;

К_ф– коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення міста (селища) і від типу населеного пункту змінюється від 1,0 до 1,65 і дорівнює для даного випадку 1,25.

Слід ще раз зауважити, що у наведені в даному підрозділі формули, тільки в зворотній послідовності (від прибутку до ефекту), потрібно використати в розділі 3 КР, для розрахунку проектних техніко-економічних показників виробництва та оцінки ефективності інвестування. Спочатку, визначивши всі ТЕП виробництва і на їх основі – річний прибуток, потім розрахувати грошовий потік, після чого – показники ефективності. Тільки після всіх цих обчислень можна буде скласти таблицю ТЕП виробництва після реконструкції та порівняти їх з показниками діючого виробництва до реконструкції.