Визначення умовно-постійної частини собівартості

На базі питомих умовно-постійних витрат (h₁), зазначених у звітній калькуляції собівартості 1т продукції спочатку визначається фактична річна сума умовно-постійних витрат (h₁A₁). Потім, в залежності від прийнятого підходу до калькулювання собівартості, від суми інвестицій, спрямованих на розширення чи реконструкцію виробництва (попередньо переведених в ОВФ), чи від додаткової їх частини, розраховуються витрати на утримання та експлуатацію устаткування (ВУЕУ) відповідних нормативах: 1) сума амортизаційних відрахувань (Н), а також 2) витрати на утримання (k₁) і 3) витрати на поточний ремонт (k₂) по окремо від активної (Н₁+k₁+k₂)/100 і,окремо для пасивної частини (Н₂+k₁'+k₂')/100 основних виробничих фондів, які додатково вводяться (після переведення капітальних вкладень в основні виробничі фонди, див. табл. 3.2 і 3.3) [(Н₁+k₁+k₂)ОВФ_акт+ +(Н₂+k₁'+k₂')ОВФ_пас)/100. Після цього річна сума умовно-постійних витрат (h₁A₁) сумується з річною додатковою сумою експлуатаційних витрат у зв'язку з річною додатковою сумою експлуатаційних витрат у зв'язку з уведенням додаткових ОВФ [(Н₁+k₁+k₂)ОВФ_акт+(Н₂+k₁'+k₂')ОВФ_пас)/100, отримана сума поділяється на проектний (планований) випуск харчової кислоти.

Зазначений методичний підхід використовується для кожного елемента умовно-постійної частини собівартості, і зокрема після реконструкції умовно-постійні (h₂), як сума звітних і додаткових складатимуть:

(3.1)

З огляду на те, що для варіанта КР буде визначено всю вихідну інформацію для ситуації після реконструкції, а саме всю вартість ОВФ, включно діючі, всю чисельність, загальну суму ВУЕУ, то доцільно умовно-постійні витрати (h₂) визначити не від додаткових величин вартості ОВФ, чисельності, ФОП тощо, а від їх абсолютних величин і остаточно у вигляді різниці між розрахованими величинами для варіанту реконструкції і звітними величинами:

(3.2)

де k₃ – коефіцієнт, що ураховує відрахування від прямих витрат на оплату праці на соціальні заходи, в %, за діючим законодавством;

k₄ – коефіцієнт, що ураховує зміну річної фактичної величини інших прямих витрат після реконструкції;

C₄ – фактична річна величина інших прямих витрат, згідно зі звітною калькуляцією собівартості, тис. грн./рік;

∆ФОП ₂ – фонд оплати праці після реконструкції, тис. грн./ рік.

Для указаних вище видів продукції скласти калькуляції собівартості за відповідними зразками таблиць (додаток Ж) та питомими витратами сировини і енергорерурсів (див. табл. Ж.9 – Ж.11).

За результатами складання калькуляцій собівартості реалізованої продукції розрахувати соьівартість річного випуску реалізованої продукції та представити цей розрахунок у вигляді таблиці.

Формування ціни (підрозділ 3.3.5 кр)

Цінова політика підприємства в ринкових умовах повинна бути спрямована на повну реалізацію продукції з одночасним забезпеченням прибутку, достатнього для нормального функціонування підприємства і забезпечення необхідного життєвого рівня колективу працівників.

Для встановлення ціни на кислоту і продуктів із відходів її виробництва випливає, з певною умовністю, виходити з рівня поточних витрат на випуск розглянутих продуктів. При цьому важливо б враховувати кон'юнктуру ринку кислоти і важливих тенденцій, а також той факт, що після реконструкції виробництва конкурентоздатність кислоти підвищиться, а екологічність її технології виробництва покращиться. Це дає можливість істотно розширити потужність, підвищити її рентабельність – до 24 - 45 %, а у варіантах, що передбачають підвищений випуск у порівнянні з базовим, і при необхідності ще вище. Для прийняття визначеної ціни варто також орієнтуватися на критичну точку виробництва і рівноважну ціну за спеціальною методикою аналізу беззбитковості продукції.

Ціну 1 т кислоти існуючої якості прийняти на рівні, який є на сьогодні (16920 грн/т) з урахуванням можливого росту цін на найближчу перспективу.