Приклад

Відомо, що капіталовкладення на організацію виробництва, перелічені в основні фонди, дорівнюють 1000 тис. грн, у тому числі вартість глави 1 дорівнює 50 тис. грн, глави 2 (об’єктів основного призначення) – 600 тис. грн, глав 3 ÷ 6 об’єктових (крім глави 2) - 150 тис. грн, сума глав 7 ÷ 12 (позаоб’єктових) – 200 тис. грн, звідси сумарна вартість об’єктових глав дорівнює 750 тис. грн (600 + 150), а позаоб’єктових – 250 тис. грн (50 + 200) чи 33,33% стосовно вартості об’єктів. Тоді вартість глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат – 800 тис. грн (600 + 600*0,3333 чи 600*1,3333).

Варто ще раз підкреслити, що у випадках калькулювання витрат на випуск усіх видів енергоресурсів власного виробництва і на надання всіх послуг підприємства, вся сума позаоб’єктових витрат враховується у вартості усіх об’єктів основного і допоміжного призначення, а не тільки в главі 2. У даному прикладі вартість глав 36 з урахуванням позаоб’єктових витрат складе:

150+0,3333*150=150*1,3333=200 тис. грн,

звідси вартість глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат (600 + 200 = = 800) і вартість глав 36 з урахуванням позаоб’єктових витрат (150 + 50 = 200) утворять загальну суму капіталовкладень 1000 тис. грн (800 + 200).

У практиці проектуванняна його ранніх стадіях використовуються різні приблизного характеру способи розрахунку як суми інвестицій, так і видаткових коефіцієнтів сировини, матеріалів та енергоресурсів, чисельності персоналу, що обслуговує, та інших показників, які очікуються після реалізації інвестиційного проекту. Зокрема, укрупнені методи застосовуються: 1) за вихідною інформацією розроблювачів-технологів, 2) у порівнянні з аналогом або 3) виходячи з вже виконаного фахівцями для декілька інших умов проекту, наприклад, для інших виробничих потужностей практично одних і тих же видів продукції, іншої точки розміщення тощо. У даній курсовій роботі рекомендується третій, зазначений вище підхід: використати раніше виконаний ведучим по даній проблемі науково-дослідним і проектним інститутом Техніко-економічний розрахунок (ТЕР) реконструкції виробництва харчової кислоти потужністю 3000 т/рік, з певним його коригуванням.

Наведена в ТЕР сума капітальних вкладень (табл. 3.1) відрізняється від суми, яку необхідно визначити в КР, тим, що її розраховано для певних, інших ніж в КР виробничих потужностей одних і тих же видів продукції. Тому ця сума повинна бути відкоригована за цими співвідношеннями потужностей. Крім того, розраховані капіталовкладення ще не переведені в основні виробничі фонди та не розподілені по окремих видах продукції, що необхідно для визначення амортизаційних відрахувань та інших витрат з обслуговування ОВФ.

В той же час, капітальні витрати й основні виробничі фонди мають різну структуру, що теж потребує перерахунків. Відзнаки їх структури пояснюються наступним.

У процесі інвестування, тобто в час реалізації інвестиційного проекту, здійснюються різними виконавцями будівельні роботи, монтажні роботи, ще іншими спеціалістами. Безпосередньо робітниками підприємства купується, встановлюється і піддається монтажу устаткування, виникають інші проектні роботи та витрати. Це й обумовлює структуру капіталовкладень – кошторису витрат на будівництво, у даному випадку на реконструкцію виробництва. Капіталовкладення, переходячи на стадії експлуатації проекту в іншу категорію – в основні виробничі фонди (ОВФ), беруть участь у виробничому процесі, причому будівлі і споруди, з яких вони складаються, виконують пасивну роль, а устаткування і виробничий інвентар – активну роль, що змінює склад кошторису. А це змушує перетворювати структуру капіталовкладень у структуру ОВФ. Так, дійсно капіталовкладення і вартість ОВФ відповідно мають таку технологічну структуру:

капіталовкладення– це сумарна вартість будівельних робіт, монтажних робіт, устаткування й інших;

ОВФ– цеактивна частина(вартість устаткування з урахуванням монтажних і інших витрат, а також незначна вартість виробничого інвентарю) іпасивна частина– вартість будівель і споруд, також з урахуванням вартості монтажних робіт і інших витрат.

Крім того, не вся сума капітальних витрат переходить у вартість ОВФ основних цехів, а лише її частина - вартість об'єктів основного виробничого призначення (глава 2) кошторису витрат на будівництво з урахуванням позаоб’єктових витрат. А це, у свою чергу, призводить до того, що з розрахованої для свого варіанта КР суми капітальних витрат студенту необхідно виділити вартість глави 2 з урахуванням позаоб’єктових витрат (пояснення до прикладу перерахування – МВ до індивідуального завдання № 1)

Ще потрібно звернути увагу на той факт, що після реконструкції будуть випускати кілька продуктів, а вартість ОВФ кожного з цих виробництв знаходиться в складі загальної вартості глави 2, у вигляді об’єктів основного виробничого призначення. У ній розрахована окремо вартість виробництв для харчової кислоти (бродильний і хімічний цех), для реактивної кислоти і для продуктів переробки відходів (див. кошторис витрат на будівництво, табл. Д.1 та табл.3.1).

Визначивши відносну частку вартості кожного з перерахованих об'єктів у загальній вартості глави 2, попередньо установивши частку позаоб’єктових витрат у загальній сумі капіталовкладень на реконструкцію, можна визначити вартість ОВФ, що буде врахована в балансовій вартості виробництва кожного із продуктів і від якої буде додатково нараховуватись сума амортизаційних відрахувань.

У зв'язку з викладеним, для визначення вартості ОВФ по основних виробництвах у курсовій роботі має бути виконано ряд перерахувань (вказівки з перерахувань з умовними прикладами та зразками таблиць базового варіанту КР – в МВ до інд. зав. №1, зразки таблиць щодо розрахунків безпосередньо в КР - додаток Д).

Вартість будівництва у вигляді зведеного кошторисно-фінансового розрахунку з розшифровкою вартості об'єктів, перелік глав кошторису витрат і їхнє призначення, як відмічено вище, приведені в МВ до самостійної роботи. Цей же кошторис витрат, але без розшифровки по кожній главі, крім глави 2 зручний для використання в розрахунках наданий нижче зразок (табл. 3.1). Розрахований для свого варіанта в такому ж вигляді, з розшифровкою глави 2 за основними об’єктами, він обов’язково повинен бути приведений в курсовій роботі як і базовий варіант, в порівнянні з ним. Послідовність розрахунку капіталовкладень та основних виробничих фондів з окремими умовними прикладами та розрахунками для базового варіанта, як відмічено вище, наведено в додатку Д та зразках таблицях до інд.завд. №1.

Після реконструкції основні виробничі фонди являють собою ОВФ, що вводяться за рахунок капіталовкладень на реконструкцію та частково діючих ОВФ, що зберігаються для подальшого використання в цьому виробництві за залишковою вартістю.

При введенні об’єкта в експлуатацію капітальні витрати майже цілком (на 93-98,5 %) переходять у вартість основних виробничих фондів. Прийняти коефіцієнт їх переходу на рівні 0,93-0,985 (залежно від завдання до курсового проектування). Розрахунок переведення капітальних витрат в ОВФ за базовим варіантом КР приведено в табл. Д.4. При цьому сума, що повинна бути виключена із величини капіталовкладень, дорівнюватиме одиниці за мінусом коефіцієнта їх переведення в ОВФ в десятковому дробу (1k_{переведення}/100). Наприклад, приk=0,93сума, що не включатиметься в ОВФ буде дорівнювати (10,93 ) від суми капіталовкладень.

Тому, з огляду на вище викладене, в курсовій роботі в той чи іншій послідовності необхідно:

1. на базі даних табл.3.1 розрахувати і представити в КР загальну суму капіталовкладень на реконструкцію у вигляді зведеного кошторисно-фінансового розрахунку, зразок якого дано в табл.Д1, шляхом коректування – глави 2 кошторису за даними цієї таблиці, відповідно до співвідношень потужностей шуканого і базового варіантів (М₂/М₁)^0,7, окремо для виробництва харчової кислоти і для продукції із відходів, (М₂/М₁) ^0,7 - реактивної кислоти, тому разом для глави 2 і для усіх останніх глав  за допомогою середньозваженого коригуючого коефіцієнта. Причому, перерахунки відносно продукції із відходів та приготування вапняного молока повинні здійснюватись тим же коефіцієнтом, що і для харчової кислоти, бо їх кількість змінюється пропорційно змінам обсягу виробництва саме харчової кислоти. А виробіток реактивної кислоти ніяким чином на них не впливає і співвідношення її потужності в КР і в базовому варіанті реконструкції відрізняється від співвідношення харчової кислоти;

2. визначити співвідношення об’єктових і позаоб’єктових витрат та вартість глави 2 з урахуванням позаобєктових і непередбачених витрат (зразок  табл. Д.2).

3. привести структуру загальної суми інвестицій по кожній главі кошторису витрат (будівельні роботи, монтажні роботи, устаткування, інші.) згідно з структурою основних виробничих фондів (ОВФ) шляхом розподілу загальної суми капіталовкладень на пасивну і активну частину , попередньо визначивши долю монтажних робіт по відношенню до суми вартості будівель і споруд та устаткування. Аналогічні перерахунки треба виконати також відносно структури глави 2 (зразок  табл. Д.3);

4. виділити вартість об’єктів основного виробничого призначення (глави 2) з урахуванням позаобєктових і непередбачених витрат за даними табл.Д.3 із вартості ОВФ, утворених за рахунок капіталовкладень, для того щоб підсумувати її з вартістю об’єктів основного призначення (фактично глави 2) у діючих ОВФ;

5. як і в табл.Д.4, розподілити в розрахованій вартості ОВФ спочатку «інші» між будівельними, монтажними роботами та обладнанням пропорційно їх вартості, потім  вартість монтажних робіт  між будівельними та обладнанням. Це означає розподіл вартості ОВФ вказаної таблиці на пасивну й активну частини. Результати аналогічних розрахунків для базового варіанта КР приведені далі в тексті для підрозд. 3.2 та в табл. 3.2 КР;

6. там же перевести розраховані капіталовкладення в основні виробничі фонди, виключивши з розрахованого кошторису пайову участь і незначні витрати, які не підлягають списанню ОВФ (за аналогією з приведеним далі розрахунком і зразком табл. Д.4), або за допомогою коефіцієнта переведення капіталовкладень в ОВФ, зазначеного у варіанті КР. Таким чином, щоб сума, яка виключатиметься, дорівнювала б (1 k_{переведення}/100);

7. визначити загальну суму ОВФ після реконструкції на базі всіх глав кошторису, підсумувати визначену величину ОВФ за рахунок капіталовкладень і залишкову вартість використовуваних ОВФ діючого виробництва, причому вартість використовуваних ОВФ після реконструкції приймається однаковою для усіх варіантів і не підлягає коректуванню (див. табл. 3.2);

8. установити частку вартості кожного обєкта  виробництва харчової кислоти (бродильного і хімічного цехів), реактивної кислоти та продукції з відходів) в вартості глави 2 (що представлено в зразках  табл. Д.5 та Д.6);

9. розподілити загальну вартість ОВФ по продуктах, що підлягають випуску і реалізації, у такому ж співвідношенні, як і в главі 2, аналогічно розподілу по базовому варіанту КР (див. табл. Д.7), причому за вибором автора сумарно для продуктів чи окремо по кожному із продуктів з відходів, зразок  табл.3.3;

10. в тій же табл. (зразок  табл.3.3) розрахувати вартість глави 2 з урахуванням позаобєктових та непередбачених витрат для кожного з продуктів реалізації у відповідності з їх часткою в загальній вартості глави 2 кошторису. Отже, для здійснення перелічених вище завдань у відповідності з необхідною послідовністю використати зразок таблиці розподілу вартості ОВФ по продуктах за попередньо визначеною часткою основних об’єктів, активної та пасивної частин окремо у главі 2, окремо у кошторисі аналогу, що представлено в табл. 3.3.

Таким чином, послідовний розрахунок капітальних витрат базового варіанта з розшифровкою по об’єктах і елементах кошторису приведено у додатку Д та в МВ до інд. завд.№1, а їх результати – у даному розділі. Як згадано раніше, у курсовій роботі капітальні витрати варто представити точно в такому ж виді, як і базовий варіант  табл.3.1, тобто з розбивкою по всіх главах і сумах, а главу 2  по обєктах виробництва окремих продуктів:

а) коригуванням абсолютної величини вартості безпосередньо об’єктів основного призначення відповідними коефіцієнтами;

б) визначенням частки гл. 2 свого варіанта у загальній сумі інвестицій свого варіанта КР, частки позаобєктових витрат, відповідно до п.8, та основних обєктів  в главі 2;

в) коригуванням суми вартості всіх дванадцяти глав, у тому числі глави 2, за допомогою розрахованих часток активної і пасивної частин, окремо в гл.2, і окремо в загальній сумі інвестицій .

Для базового варіанту, тобто для реконструкції потужністю 3000 т/рік, розрахована укрупнено єдина частка позаоб’єктових витрат (додаток Д). В курсовій роботі можна розрахувати замість єдиної частки окремо для активної й окремо для пасивної частин ОВФ (додаток Д).

Далі приводиться загальна сума капіталовкладень на реконструкцію виробництва кислоти для базового варіанта КР (потужність харчової кислоти 3000 т/рік, реактивної кислоти 500 тон/рік, з переробкою відходів), перерахування суми капіталовкладень в основні виробничі фонди і розрахунок балансової вартості основних виробничих фондів з розбивкою по окремих продуктах.