Модуль №1. Давня та середньовічна історія України Семінарське заняття №1 Тема: Первісне суспільство й перші державні утворення на території України

Мета: сформувати уявлення про найдавніші часи на українських землях, від появи першої людини на території сучасної України до перших держав стародавньої доби. Розглянути особливості життя людей за палеоліту-неоліту, трипільську культуру, кочові суспільства І тис до н.е. – поч. І тис. н.е.; античні міста-держави Північного Причорномор’я.

Ключові поняття: археологія; археологічна періодизація; антропологія; первіснообщинний лад; архантропи; неандертальці; кроманьйонці; неолітична революція; привласнююча та відтворююча форма господарювання; трипільська культура; патріархально-родові відносини; перший і другий великі суспільні поділи праці; державне об'єднання; кіммерійці, скіфи, сармати; Велика грецька колонізація; поліс; хора.

План

1.Первісні люди на українських землях періоду палеоліту-неоліту.

2.Особливості розвитку енеолітичних культур. Трипільська культура.

3.Доба бронзи.

4.Кіммерійська час на українських землях.

5.Скіфо-сарматських період:

а) суспільно-політичні процеси;

б) соціально-економічне життя;

в) культурний розвиток;

г) особливості життя землеробського населення.

6.Античні міста-держави Північного Причорномор’я:

а) причини Великої грецької колонізації, етапи розвитку античних міст-держав Північного Причорномор’я;

б) особливості економічного життя полісів Північного Причорномор’я;

в) суспільно-політичний лад міст-держав;

г) особливості розвитку Боспорського царства.

Методичні рекомендації

Від найдавніших часів територія сучасної України була місцем, де стикалися різні племена і народи. Насичену подіями давню історію України дослідники вивчають завдяки археологічним дослідженням, а також досягненням в галузі антропології, етнографії, лінгвістики, палеоботаніки, палеозоології, геології. Ці науки допомагають з’ясувати, коли з’явились, якими були наші пращури, як розвивалося людське суспільство в давні часи. Висвітлення першого питання необхідно розпочати з шляхів появи первісних людей на території України. Пам’ятки найдавніших людських поселень в Україні сягають 1 млн. – 150 тис. років тому. Найдавнішими археологи вважають стоянки поблизу сіл Королеве та Рокосове на Закарпатті.

У добу пізнього палеоліту (35-11 тис. років тому) сформувався сучасний тип людини – Homo Saрiens (людина розумна). З того періоду в Україні відомо близько 500 стоянок.

Мезолітична доба характеризується зміною клімату, який стає подібним до сучасного й ландшафту; збільшується кількість населення та зростають людські можливості, особливо з прирученням собак, із винайденням лука й стріл.

Глибоких змін людство зазнало в період нового кам’яного віку – неоліту (VІ-ІІІ тис. до н.е.), коли відбувся перехід від збиральництва й полювання до відтворюючих форм господарства: землеробства та скотарства. Удосконалюється техніка обробки каменю, освоєно його свердління та шліфування. Винайдено ткацтво та гончарство. Цей надзвичайно важливий період в історії людства називають «неолітичною революцією».

Розглядаючи період енеоліту, особливу увагу слід приділити землеробській цивілізацій племен трипільської культури, яка займала території від Карпат до Дніпра. У період найвищого розвитку (ІV-ІІІ тис. до н. е.) трипільці будували добре укріплені села на 600-700 чол. Найбільші протоміста трипільців (зокрема, на Черкащині) налічували до 30-40 тис. мешканців. До сих пір остаточно не з'ясовані причини зникнення цієї культури, а також не припиняються дискусії про етнічну приналежність трипільських племен. Вікентій Хвойка вважав трипільців предками українського народу, натомість сучасні археологи стверджують, що ці племена прийшли на наші землі з Передньої Азії через Балкани. В цьому питанні важливо, поряд із трипільською землеробською культурою, розглянути й особливості розвитку скотарських племен, які були представлені в період енеоліту на території сучасної України.

Розкриваючи основні зміни в суспільному житті періоду бронзи особливу увагу слід звернути на початок виробництва першого штучного металу – бронзи, перший суспільний поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства, початок обміну продуктами праці. Проаналізувати, як ці нові явища суспільного життя пов’язані із формуванням соціальної та майнової нерівності.

Далі необхідно надати загальну характеристику залізного віку (І тис. р. до н. е.). В цей час відбувається другий суспільний поділ праці – ремесло відокремлюється від землеробства і скотарства, стає самостійною галуззю. Активно відбувається процес етногенезу (утворення народів). Формується суспільство, яке характеризується існуванням людських спільностей з певною ієрархією, суспільним поділом праці в різних галузях, виникненням світогляду, культури, появою приватної власності тощо. У цей період на українських землях панівне становище зайняли кочові народи – кіммерійці, скіфи, сармати.

Приблизно до VІІІ-VІІ ст. до н. е. кіммерійці зайняли степи від Дунаю до Кубані. У них були царі і військова знать, використовувалась праця рабів. Кіммерійці – перший народ, що згадувалися у письмових джерелах.

Розкриваючи питання присвячене скіфському періоду, що тривав у VІІ-ІІІ ст. до н. е. необхідно особливу увагу звернути на неоднорідність скіфського суспільства (царські скіфи, скіфи-скотарі, скіфи-землероби, скіфи-орачі). Царські скіфи жили між Дніпром і Доном, зосередили в себе політичну владу. Скіфи вели торгівлю з античними колоніями Північного Причорномор’я. Близько 514 р. до н. е. на скіфів напав перський цар Дарій, який був переможений завдяки застосуванню стратегії «спаленої землі». Найвищого розквіту скіфська держава досягла за правління царя Атея (IV ст. до н. е.).

У 339 р. до н. е. кочівникам завдав поразки Філіп Македонський і цим підірвав їхню могутність. Більшу частину Скіфії завоювали сармати. Частина скіфських племен відійшла у Крим, де вони проживали до ІІІ ст. н. е. Окремо необхідно охарактеризувати культуру та мистецтво скіфів.

Сармати – збірна назва кочових племен, які прийшли з Поволжя у ІІІ ст. до н. е. та панували у Причорноморських степах до ІІ-III ст. н. е. Сармати частково асимілювали скіфів. У суспільному житті велику роль відігравали жінки. Сарматські племена вели торгівлю з грецькими містами-колоніями, робили напади на сусідні народи. Сарматська важкоозброєна кіннота була на той момент непереможною.

У VІІІ-VІІ ст. до н. е. починається процес давньогрецької колонізації земель Північного Причорномор’я. Поступово тут були створені античні поліси: Борисфеніда, Ольвія, Тіра, Ніконій, Херсонес, Керкінітіда, Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Кіммерік та ін. У 107 р. до н. е. на Боспорі спалахнуло повстання рабів і залежних виробників на чолі зі скіфом Савмаком.

Характеризуючи античні міста-держави Північного Причорномор’я необхідно розкрити причини Великої грецької колонізації, назвати риси основних етапів існування античних міст-держав на території сучасної України, надати характеристику античним культурним центрам, наприклад Ольвії, Херсонесу.

Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі. Були розвинені різноманітні ремесла: металургія, ковальство, ткацтво, гончарство та ін. Торговельні шляхи пов’язували античні міста-колонії з Європою й Азією. На Північне Причорномор’я почала претендувати Македонія, Понтійське царство, згодом ця територія потрапила під владу Римської імперії. Наприкінці ІІІ – у IV ст. н. е. античні міста-держави фактично перестали існувати. Навала готів у середині ІІІ ст. н. е. послабила, а навала гунів у 70-х роках IV ст. – остаточно зруйнувала Боспорське царство.