8.5. Країни Південної Африки

До регіону Південної Африки належить п'ять дер­жав: Ботсвана, Лесото, Намібія, Південно-Африканська Республіка та Свазіленд. Це доволі специфічна час­тина Африки з дуже сильним впливом на усі сторони життя, насамперед на економіку, європейських посе­ленців. Хоча політична влада тут належить корінним жителям, економіка та фінанси знаходяться в руках європейців. Регіональним лідером є Південно-Африканська Республіка (ПАР), найбільш економічно роз­винена держава Африки.

8.5.1. Південно-Африканська Республіка

Загальні відомості. Офіційна назва — Південно-Африканська Республіка (у деяких джерелах Південна Африка). Столиця — Преторія (адміністративна) (700 тис. осіб) і Кейптаун (законодавча) (900 тис. осіб). Населення — 46 млн осіб (27-ме місце у світі). Площа — 1,2 млн км² (24-те місце у світі). Державні мови — аф­рикаанс (в основі староголландська) та англійська. Гро­шова одиниця — ранд.

Географічне положення. ПАР знаходиться на край­ньому півдні Африки. З півдня, сходу та заходу вона омивається водами Індійського та Атлантичного оке­анів. Межує з Намібією, Ботсваною, Зімбабве на пів­ночі. На північному сході кордони з Мозамбіком і Сва­зілендом. У межах ПАР знаходиться держава Лесо­то. Вихід до двох океанів на магістральних морських шляхах доволі сприятливий для соціально-економічно­го розвитку.

Історія виникнення та розвитку. З давніх-давен бу­ла заселена племенами бушменів і готтентотів. У XVI ст. масове переселення з півночі народів банту. З XVII ст. з'явилися перші європейські поселенці. Спочатку це були голландці (бури), потім французи, ще пізніше — британці. Бури створили на півдні Африки кілька республік. Наприкінці XIX ст. британці почали анек­сію територій, які бури вважали своїми, та встанов­лювали там свої закони. Це призвело до англо-бурських воєн. Спочатку бури перемогли, але на початку XX ст. війну виграла Велика Британія. Вона об'єдна­ла свої колонії в Південній Африці з бурськими дер­жавами та утворила Південно-Африканський Союз. З 1948 р. початок політики апартеїду. У 1949 р. анек­сувала Намібію. З 1961 р. вийшла з Британської Співдружності Націй. У цей час і була проголошена ПАР. Зростання расових заворушень і міжнародна ізоляція привели у 1991 р. до ліквідації апартеїду. У 1994 р. відбулися вільні загальні вибори, де перемо­гу отримали корінні африканці на чолі з Н. Манделою. ПАР увійшла до ОАЄ та Британської Співдружності Націй.

Державний устрій і форма правління. ПАР — уні­тарна держава, президентська республіка. Глава дер­жави та уряду — президент. Законодавча влада нале­жить двопалатному парламенту. Він складається з на­ціональної асамблеї та національної ради провінцій. Термін повноважень депутатів — п'ять років. їх за­гальна кількість — 400. Країна має 9 провінцій.

Природні умови та ресурси. Рельєф ПАР досить різноманітний. Низовинні ділянки трапляються ли­ше біля кордону з Мозамбіком. Внутрішні райони — це підвищені плато, краї якого припідняті. На сході здіймаються химерні складчасті Драконові гори. Тут знаходиться найвища вершина країни — гора Каткін-Пік (3660 м). Південна частина ПАР закінчується Капськими горами.

Межове розміщення країни на півдні материка та різновисотність території визначають кліматичне роз­маїття. ПАР знаходиться в тропічному та субтропічному кліматичних поясах. У січні (літо Південної півкулі) середні температури коливаються від +18 °С до +27 °С. Взимку (липень) — вони змінюються від +7 °С до +10 °С. Дуже велика різниця в кількості опадів, у цілому кількість опадів змінюється від 30 мм на рік у пустелі Калахарі до 2000 мм на схилах Драконових гір, які по­вернуті до океану. В центральній частині країни випа­дає 600—700 мм.

Річок у ПАР багато, але великою можна назвати лише Оранжеву. Вона та її повноводні притоки беруть початок з Драконових гір і течуть на захід.

Рослинний і тваринний світ, там де вони зберегли­ся, а це національні парки, гори та пустелі, де не жи­вуть люди, доволі багаті та різноманітні. На сході ти­пова савана та рідколісся з притаманними для неї в Африці тваринами. В сухих субтропіках переважають коротколисті вічнозелені кущі. На сході вологі мусонні ліси. У внутрішній та південно-західній частині ПАР домінує рослинність пустель та напівпустель.

Як і інші африканські країни, а це визначається особ­ливостями геологічної будови материка, ПАР має такі мінеральні ресурси: нафта, природний газ, кам'яне ву­гілля та уран (енергоносії), руди чорних і кольорових ме­талів (залізна та марганцева, мідь, цинк, титан, свинець, нікель, цирконій, вольфрам, золото, срібло, платина тощо), хімічна та будівельна сировина, алмази та корунд.

Населення. Густота населення в країні невелика — понад 37 осіб на 1 км². Природні умови визначають не­рівномірність заселення території. Люди переважно се­ляться на узбережжі та в підвищених внутрішніх райо­нах із кліматом, сприятливим для життя. Природний приріст населення, порівняно з іншими африканським державами, невеликий. Частка міського населення — близько 50 %. Як і в інших країнах Африки, дуже стро­катий національний склад населення. Майже 18 % жи­телів країни становлять нащадки європейських посе­ленців, переважно з Нідерландів і Великої Британії.

Господарство. ПАР має найвищий рівень розвитку економіки в Африці. Найбільш розвинута багатогалу­зева гірничодобувна промисловість. Провідне місце у світі країна займає за видобутком алмазів і урану. Тут також щорічно добувають до 20 % золота світу. Серед інших галузей промисловості розвинені чорна та ко­льорова металургія, машинобудування, хімічна, лег­ка, харчова, будівельна. Країна має потужний військо­во-промисловий комплекс, який випускає продукцію від пістолетів до танків.

Основою сільського господарства є високотоварне тваринництво, зокрема найбільшим є поголів'я овець. За цим показником ПАР належить десяте місце у світі, розводять велику рогату худобу та свиней, а також кіз (до 7 млн голів). У рослинництві основними сільсько­господарськими культурами є кукурудза, пшениця, ячмінь, бавовник, цукрова тростина. Дуже багато ви­рощують винограду, цитрусових, арахісу, тютюну. Ри­бальство дає до 600 тис. т морепродуктів на рік.

У ПАР найкраще транспортне забезпечення в Аф­риці. Довжина залізниць перевищує 30 тис. км, авто­мобільних магістралей — 60 тис. км. У зовнішніх пе­ревезеннях домінують морський (вантажні) та авіа­ційний (пасажирські) транспорт. Найбільші морські порти — Дурбан, Кейптаун, Іст-Лондон, Порт-Елізабет. Міжнародні аеропорти в Йоганнесбурзі, Кейпта­уні та Дурбані.

Культура та соціальний розвиток. Стандарти жит­тя в європейців та африканців у ПАР суттєво відрізня­ються. Середні показники мало про що свідчать. Так, письменних лише 70 %, але серед європейських по­селенців цей показник близький до 100 %. Те саме можна сказати й щодо доволі високої в середньому смертності дітей до одного року (50 %о), кількості лікарів тощо. Треба зазначити, що ці відмінності хоча й дуже повільно, але нівелюються.

Південно-Африканська Республіка визнала неза­лежність України 14 лютого 1992 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановлені 16 берез­ня 1992 р. шляхом обміну нотами. Підписано декіль­ка декларацій, меморандумів, протоколів, які регулю­ють двосторонні відносини.

Запитання та завдання

1. В якому році в ПАР почала здійснюватися полі­тика апартеїду?

2. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенціал ПАР.

3. Якими чинниками визначається розміщення на­селення в ПАР?

4. Назвіть і покажіть на карті найбільші морські порти ПАР.

Висновки

Країни Африки все ще залишаються найбіднішими та найнестабільнішими у світі. Це регіон політич­них протиріч, воєн, геноцидів, соціально-економічних криз. Від епохи колоніалізму Африці дісталися штучні кордони без урахування меж етнічних територій. Цим самим була закладена величезна "міна сповільненої дії", яка може вибухнути у XXI ст.

У цілому країни Африки мають великі та ще пов­ністю не задіяні природні і людські ресурси. Якщо "зе­лена революція" вперше дала можливість більшій час­тині людства забезпечити себе продуктами харчування, то Африканський континент до цієї більшості не нале­жав. Нестача продовольства стала відчуватися тут уже у 80-х роках XX ст. її основними причинами вважають війни, засухи та високі темпи приросту населення.

Африканські країни все більше пізнають Україну. Розширюються зовнішньоторговельні зв'язки. Торго­вельне сальдо України з країнами Африки в цілому до­датне. Більшість держав континенту (31) підтримують з нашою державою постійні торговельно-економічні та науково-технічні зв'язки.

Тестовий контроль

1. Єгипет безпосередньо межує з такими країнами:

а) Алжиром;

б) Ізраїлем;

в) Суданом;

г) Нігерією;

ґ) Лівією;

д) Саудівською Аравією.

2. Столицею Єгипту є:

а) Тріполі;

б) Каїр;

в) Рабат.

3. Головною галуззю промисловості Єгипту є:

а) машинобудування;

б) хімічна промисловість;

в) гірничодобувна промисловість.

4. За чисельністю населення Нігерія посідає в Аф­риці таке місце:

а) друге;

б) перше;

в)третє.

5. Які твердження є правильними:

а) грошовою одиницею Нігерії є фунт;

б) Нігерія — федеративна республіка;

в) народжуваність у Нігерії одна з найвищих у світі?

6. До країн Центральної Африки належать:

а) Кенія;

б) Марокко;

в) Чад;

г) Камерун;

ґ) Зімбабве;

д) Намібія.

7. До 1960 р. Демократична Республіка Конго була колонією:

а) Франції;

б) Німеччини;

в) Бельгії;

г) Іспанії.

8. У Кенії найбільше прихильників такої релігії:

а) мусульманської;

б) індуїстської;

в) християнської.

9. На всій території Кенії панує такий клімат:

а) екваторіальний;

б) субтропічний;

в) субекваторіальний.

10. З якими країнами безпосередньо межує ПАР:

а) Намібією;

б) Єгиптом;

в) Сомалі;

г) Мозамбіком;

ґ) Лівією;

д) Зімбабве.

11. Дипломатичні відносини між ПАР і Україною встановлені:

а) 26 грудня 1991 p.;

б) 16 березня 1992 p.;

в) 2 грудня 1991 р.