8.4. Країни Східної Африки

Цей регіон утворюють 16 країн і є найбільшим на кон­тиненті за їх чисельністю. Держави об'єднуються насам­перед за географічною ознакою. В цілому це один із най-нестабільніших і найбідніших регіонів світу, де донині перманентно виникають війни, здійснюється навіть широкомасштабний геноцид. Із Сомалі вимушені були тікати навіть американці. Якраз у Східній Африці було завдано потужних терористичних ударів по посольствах США. У наш час майже єдиною державою регіону, яка є значною мірою острівцем стабільності та відносного про­цвітання в морі хаосу та страждань, є Кенія.

8.4.1. Кенія

Загальні відомості. Офіційна назва — Республіка Кенія. Столиця — Найробі (2,2 млн осіб). Площа — 583 тис. км² (45-те місце у світі). Населення — понад 32 млн осіб (36-те місце). Державні мови — суахілі та англійська. Грошова одиниця — кенійський шилінг.

Географічне положення. Кенія знаходиться в се­редній частині Східної Африки на екваторі. На півночі вона межує з Ефіопією та Суданом, на півдні — з Танза­нією, на заході — з Угандою, на сході — із Сомалі. Південно-східну частину Кенії омивають води Індійсько­го океану. Протяжність узбережжя — понад 600 км. Майже всі держави, що оточують Кенію, є бідними та політично нестабільними, особливо Сомалі. Звідси на територію Кенії проникають збройні формування, які поширюють кризові явища й на сусідні держави.

Історія виникнення та розвитку. У VII ст. н. є. на ни­нішньому кенійському узбережжі з'явилися араби. Вони торгували невільниками та слоновою кісткою. У цей час почалася ісламізація східної частини Кенії, існували великі міста (Малінді, Момбаса). У XVI ст. узбережжя за­хопили португальці, але довго тут не втрималися. З XVIII до XIX ст. східна частина Кенії належала султанам Ома­ну. З кінця XIX ст. аж до 1963 р. на цій території панува­ла Британія. У 1963 р. Кенія проголошена незалежною республікою, є членом Британської Співдружності Націй.

Державний устрій і форма правління. Кенія — уні­тарна держава, президентська республіка. Глава держа­ви та уряду — президент. Законодавча влада належить парламенту. Він складається з 210 депутатів. Країна поділяється на 7 провінцій і 1 столичний округ.

Природні умови та ресурси. Рівнинний рельєф Кенії поступово підвищується від узбережжя Індійського океану у західному напрямку. Там здіймаються діючі та згаслі вулкани. Серед них найвища вершина країни — гора Кенія (5199 м).

Клімат на всій території субекваторіальний. Темпе­ратура повітря на рівнинній частині впродовж року ста­новить від +25 °С до +27 °С. Мірою того, як рівнини пе­реходять у гори, температура в середньому знижується на 0,6 °С на кожні 100 м підйому. Кількість опадів ко­ливається від 250 мм на рік на південному сході до 2000 мм у горах.

Великих повноводних річок у Кенії немає. Однак є велике солоне рифтове озеро Рудольфа (Туркана). На заході країна омивається водами великого прісного озе­ра Вікторія.

Рослинний та тваринний світ Кенії багатий та різно­манітний. Уряд цієї країни намагається зберегти його в численних заповідниках і національних парках з ме­тою розвитку туризму. На узбережжі океану ростуть дуже цінні види дерев, зокрема тик і сандал, безліч різних пальм, мангрові зарості. У зоні саван і рідколіс­ся серед високої слонової трави, яка досягає висоти до 5 м, розкидані величні баобаби та акації. Тут безліч видів копитних, слонів, носорогів, багато хижаків, особ­ливо левів, гепардів, леопардів, гієн, гієнових собак тощо. У місцевостях, де випадає більше опадів, ростуть густі ліси з камфорного дерева, бамбука тощо.

Мінеральні ресурси традиційні для африканських країн, переважають рудні корисні копалини: залізна руда, свинець, мідь, тантал, золото, срібло. За запаса­ми унікального європію Кенія посідає перше місце у світі. Ця країна має першість у світі й за запасами над­звичайно кислотостійкої речовини кіаніту, яка теж на­лежить до стратегічної сировини. Значні поклади до­рогоцінного та напівдорогоцінного каміння, сировини для хімічної промисловості та будівельних матеріалів.

Населення. Середня густота населення приблизно 55 осіб на 1 км². По території воно розміщене не дуже рівномірно. Найбільш заселені прибережні та підвищені центральні райони із кліматом сприятливим для життя. Доволі висока народясуваність — до 32 %о на фоні по­рівняно низької смертності — 11 %о дає природний приріст у 21 %о. Майже 70 % населення живе в селах. Вони доволі мальовничі, особливо поселення масаїв. Окрім столиці більше міст-мільйонерів немає. Як і в ба­гатьох африканських країнах, які знаходяться на південь від Сахари, в Кенії строкатий етнічний і релігійний склад населення. Більше восьми народів мають частку від 5 до 20 %. Найбільше прихильників протестантизму (45 %) і католицизму (35 % ). По 10 % мусульман і прихильників традиційних африканських вірувань.

Господарство. В економіці Кенії домінуючою галуз­зю є сільське господарство, в ньому зайнято до 70 % економічно активного населення. Основна харчова культура — це кукурудза, а також пшениця та рис, які доповнюються овочами та фруктами. Експортні товарні сільськогосподарські рослини — це чай (3-тє місце у світі), банани, ананаси, кава, бавовна та цукрова трос­тина. На узбережжі вирощують кокосові пальми та горіхи кеш'ю. Тваринництво в основному має м'ясо-молочний напрям. За поголів'ям верблюдів Кенія посідає сьоме місце у світі. На узбережжі Індійського океану та великих озер розвинуте рибальство.

Серед галузей промисловості виділяється харчова та легка. Перша переробляє сільськогосподарську сирови­ну. Легка промисловість, серед галузей якої домінує текстильна та шкіряна, теж орієнтуються на вирощу­вання бавовнику та тваринництво. З'явилися перші автоскладальні та нафтопереробні заводи. Серед буді­вельної індустрії виділяють цементні заводи.

Транспортне забезпечення країни недостатнє. Довжи­на залізниць перевищує 2,5 тис. км. Серед 70 тис. км автомобільних доріг лише 15 % мають асфальтове по­криття. У зовнішніх економічних зв'язках найголовні­шу роль відіграє морський транспорт. Головний мор­ський порт країни Момбаса. Туристи до Кенії потрапля­ють через два міжнародних аеропорти, які знаходяться у Найробі та Момбасі. Для перевезення туристів широ­ко використовують джипи, а також повітряні кулі.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою є 8-річна освіта. Майже 70 % населення Кенії вміє читати й писати. На 1000 тис. осіб припадає 187 студентів. Один лікар припадає майже на 10 тис. осіб. Смертність дітей до 1 року становить близько 70 %о. Тривалість життя і жінок, і чоловіків у середньому становить 54 років.

Найбільше об'єктів культурно-історичної спадщини знаходиться на узбережжі. У Момбасі та сусідньому середньовічному місті Мкарані є мечеті, християнські монастирі та навіть індійський храм XIV—XIX ст. Ку­рорт Малінді на березі Індійського океану, крім чудо­вих пляжів і фешенебельних готелів, має об'єкти XIV— XVII ст. У Найробі знаходиться великий національний музей, культурний центр, художня галерея.

На жаль, у світі Кенія виділяється одним із най­вищих на планеті рівнем захворюваності населення на СНІД.

Республіка Кенія визнала незалежність України 6 травня 1993 р. Тоді ж було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між двома кра­їнами.

Запитання та завдання

1. Назвіть і покажіть на карті країни, з якими межує Кенія.

2. Охарактеризуйте рослинний і тваринний світ Кенії.

3. Які особливості етнічного і релігійного складу населення Кенії?

4. Яка галузь господарства Кенії є домінуючою?