6.2. Країни Центральної Азії

Чотири країни цього регіону — Узбекистан, Кирги­зія, Таджикистан і Туркменія є пострадянськими дер­жавами, де відбувається болісний і неоднозначний про­цес національного відродження та відновлення іслам­ської традиції та духовності. Цілий клубок протиріч і конфліктних ситуацій ускладнюються втручанням Росії та деяких інших держав. Регіональним лідером тут, безперечно, є Узбекистан.

6.2.1. Узбекистан

Загальні відомості. Офіційна назва — Республіка Узбекистан. Столиця — Ташкент (2,1 млн осіб). Пло­ща — понад 447 тис. км² (56-те місце у світі). Населен­ия — понад 25 млн осіб (39-те місце у світі). Державна мова — узбецька. Грошова одиниця — узбецький сом.

Географічне положення. Узбекистан займає цен­тральну частину Центральної Азії. На півночі та пів­нічному заході він межує з Казахстаном, на південно­му заході — з Туркменістаном, на півдні — з Афгані­станом, на південному сході — з Таджикистаном і на сході — з Киргизією (Киргизстаном). Оцінка географіч­ного положення країни не є однозначною: Узбекистан оточений державами, в яких мають місце численні полі­тичні та економічні кризи, водночас його центральне розміщення в регіоні та відсутність безпосередніх кор­донів з непрогнозованою Росією є доволі сприятливим, особливо у стратегічному сенсі.

Історія виникнення і розвитку. УІ тисячолітті до н. є. територія сучасного Узбекистану перебувала у складі відомих держав Бактрії та Согдіани. У І ст. н. є. на те­ренах Узбекистану виникла Кушанська держава. Після розпаду у VIII ст. н. є. ця територія була завойована ара­бами, які принесли іслам. У X ст. розпочалося тюркське панування. У XIII ст. завойована монголами. НаХІУст. припадає розквіт під владою Тимура. На початку XVI ст. з'явилися кочові племена узбеків, які створили Бухарсь­ке та Хівінське ханства. У XIX ст. територія сучасного Узбекистану була завойована Росією. Після революції 1917 р. були спроби відновити державність, але після агресії російської більшовицької армії на території Узбекистану в 1918 р. було утворено Туркестанську ав­тономну СРР. У 1924р. виникла Узбецька СРР у складі Радянського Союзу. Після розпаду останнього у 1991 р. проголошено незалежність. Узбекистан прийнятий до ООН та інших міжнародних організацій.

Державний устрій і форма правління. Узбекистан — унітарна держава, президентська республіка. Главою держави є президент зі значними повноваженнями. За­конодавчу владу здійснює двопалатний парламент. Ви­конавча влада належить президенту та уряду на чолі з прем'єр-міністром. За адміністративно-територіальним поділом держава має 12 областей, 1 автономну республі­ку, 1 столичний округ.

Природні умови та ресурси. Понад 30 % території Узбекистану зайнято рівнинами (Туркменська низови­на). На півдні здіймаються високі гори (Тянь-Шань) до 4643 м. У країні декілька міжгірських долин, які зро­шуються річками, каналами та ариками.

Значних збитків економіці завдають періодичні руй­нівні землетруси. Під час одного з них у 1966 р. був зруй­нований Ташкент.

Найбільші річки Амудар'я та Сирдар'я. їхні води та­кою мірою відібрані на зрошення, що ці річки вже не доносять своїх вод до Аральського моря. Воно розпалося на дві водойми, що висихають на очах. Серед пустелі на колишньому дні моря стоять багато морських кораблів, створюючи фантастичний пейзаж.

Клімат Узбекистану різко континентальний. Середня температура найтеплішого місяця коливається від +26 °С до +32 °С, взимку в січні середні температури в різних частинах країни різняться кардинально — від +3 °С до -10 °С. Опадів на рівнинах дуже мало, лише 80—90 мм.

Ґрунтовий покрив представлений переважно сірозе­мами та сіро-бурими ґрунтами. На них панує пустельна рослинність. У пустелі Кизилкум (Червоні піски) піщані маси постійно пересуваються під впливом панів­них вітрів. У горах рослинний і тваринний світ доволі різноманітний.

Узбекистан багатий на мінеральні ресурси. Серед них основну роль відіграють енергоносії: нафта, природний газ, кам'яне та буре вугілля. Різноманітні й значні по­клади руд кольорових металів. Є запаси міді, бокситів, свинцю, цинку, вольфраму, молібдену, урану, золота, срібла та ін. Є значні поклади хімічної сировини, зокре­ма фосфоритів, сірки, кам'яної та калійної солей. По­ширені родовища будівельних матеріалів та напівдорогоцінного каміння.

Населення. Природні умови визначають надзви­чайну нерівномірність розміщення населення по те­риторії країни. Хоча його загальна густота порівняно невелика (55 осіб на 1 км²), у пустелях воно здебіль­шого відсутнє взагалі, а в оазах — перевищує 300 осіб на 1 км².

Міське населення становить лише 42 %. Окрім сто­лиці понад 300 тис. осіб мають міста Самарканд, Наман­ган, Андижан. Узбекистан характеризується високим приростом населення. При народжуваності 29 %о і смер­тності 7 %о природний приріст складає 22 %о. Узбеки становлять 69 % населення, росіяни — 11, татари — 4, казахи — 4 %.

Господарство. Узбекистан — індустріально-аграрна держава. Промисловість домінує в структурі ВНП. Се­ред її галузей виділяються гірничодобувна, яка зай­мається видобутком нафти, природного газу, кам'яного та бурого вугілля. Інша її частина зайнята видобутком

різноманітних руд кольорових металів. Ще інша — за­безпечує хімічну промисловість сировиною.

Крім гірничовидобувної, значного розвитку набули хімічна та машинобудівна промисловість. Перша, пе­реважно спеціалізується на виробництві фосфорних і азотних добрив, пластмас і хімічних волокон. Друга — виробляє сільськогосподарську техніку (трактори, ба­вовнозбиральні комбайни), автомобілі, літаки, холо­дильники, ліфти, екскаватори, трансформатори, облад­нання та машини для легкої й харчової промисловості.

Переважно на сільськогосподарській сировині пра­цюють багатогалузеві легка та харчова промисловість. Перша виробляє бавовняні, шовкові та вовняні ткани­ни, обробляє шкіру та випускає взуття. Друга — пере­робляє зерно, м'ясо, молоко, овочі та фрукти. Разом ці дві галузі дають більше половини всієї валової про­дукції промисловості.

Сільське господарство переважно базується на зро­шувальному землеробстві. Основною технічною куль­турою є бавовник. За обсягами його збирання Узбеки­стан посідає 5-те місце у світі. Велике значення має ви­рощування зернових (пшениця та рис), тютюну та овочів, виноградарство та баштанництво. Основною га­луззю тваринництва є вирощування овець, зокрема ка­ракулівництво. Вирощують також молочно-м'ясну худобу, верблюдів і коней.

Протяжність залізниць становить близько 3 тис. км, автошляхів — 80 тис. км. Певного значення набуває судноплавство на Амудар'ї. В країні розгалужена ме­режа трубопроводів. У Ташкенті є міжнародний аеро­порт. Основну роль відіграє залізничний транспорт, на який припадає близько 80 % вантажообігу.

Культура та соціальний розвиток. В Узбекистані близько 78 % письменних. У Ташкенті знаходиться найбільший у Центральній Азії університет. Узбекис­тан має історико-культурну спадщину світового значен­ня. Хіва, Самарканд і Бухара — міста-музеї під відкритим небом. Тут є будови IX—X ст. До списку ЮНЕСКО занесено 2 архітектурні об'єкти.

Середня тривалість життя жінок становить 72 роки, чоловіків — 66 років. Дуже великою є смертність дітей до 1 року. Витрати на охорону здоров'я становлять близько 5,9 % ВНП. У сільській місцевості зосередже­на велика кількість безробітних.

Республіка Узбекистан встановила дипломатичні відносини з Україною 14 серпня 1992 р. шляхом обміну нотами. Двосторонні відносини між обома країнами регулюються десятками угод. 15 серпня 1992 р. підпи­сано Договір про основи міжнародних відносин, друж­бу та співробітництво між двома державами. У Києві працює посольство Республіки Узбекистан. Україна вдвічі більше експортує товарів до Узбекистану, ніж імпортує з нього.

Запитання та завдання

1. Назвіть і покажіть на карті країни Централь­ної Азії.

2. На які мінеральні ресурси багатий Узбекистан?

3. Які чинники, на вашу думку, визначають висо­кий природний приріст населення Узбекистану?

4. Які перспективи розвитку туризму в Узбекис­тані?