5.4.3. Туреччина

Загальні відомості. Офіційна назва — Республіка Ту­реччина. Столиця — Анкара (близько 3 млн осіб). Площа — 779 тис. км²(36-те місце у світі). Населення — понад 66 млн осіб (17-те місце). Державна мова — турецька. Грошова одиниця — турецька ліра.

Географічне положення. Туреччина — євразійська держава, оскільки знаходиться у двох частинах світу — Азії та Європі. Вони відділені одна від одної Мармуровим морем і протоками Босфор і Дарданелли. Близько 97 % території країни розміщується на півострові Мала Азія. Північ, захід і південь Туреччини омивається водами Чор­ного та Середземного моря. На північному сході Туреч­чина межує з Грузією, Вірменією та Азербайджаном, на сході — з Іраном, на південному сході — з Іраком і Сирією, на північному заході — з Грецією та Болгарією. У цілому географічне положення країни можна оцінити як сприятливе для соціально-економічного розвитку.

Історія виникнення та розвитку. В XI ст. н. є. турки-сельджуки завоювали значну частину сучасної Туреччи­ни, створивши Конійський султанат. У XIV ст. виникла Османська держава. Постійна її експансія привела до ство­рення великої багатонаціональної імперії (Османської), яка у XVI ст. пережила розквіт і згодом поступово зане­пала. Вона захопила значні землі в Європі, перетворившись у типову євразійську державу. В результаті нападів на українські землі звідси було вивезено сотні тисяч бранців. Українці-мусульмани стали основою найбоєздатніших загонів турецької армії та навіть імператорами. Після революції 1908 р. брала участь у Першій світо­вій війні на боці Німеччини. Після поразки втратила більшість національних околиць. Виник турецький на­ціональний рух під проводом К. Ататюрка, в результаті чого у 1922 р. було ліквідовано халіфат, а у 1923 р. Туреч­чина стала республікою. Після Другої світової війни ста­ла членом НАТО (1955 p.). З 1964 p. Туреччина асоційо­ваний член ЄЕС. У 1974 р. окупувала північну частину Кіпру. В 1960 та 1980 pp. пережила два військові перево­роти. У 1984 р. була відновлена парламентська демокра­тія та діяльність політичних партій. Незважаючи на те, що на сході Туреччини багато десятиліть триває парти­занська війна курдів за створення незалежної держави, отримала дозвіл на майбутній вступ до Європейського Союзу. В Туреччині відбувається постійна боротьба євро-інтеграційних ідей із ідеологією ісламського фундаменталізму. Освічені військові виступають за світський ха­рактер держави.

Державний устій і форма правління. Туреччина — унітарна держава, президентська республіка. Адмініст­ративно-територіальний поділ — 8 районів. Глава держа­ви — президент. Його обирає парламент терміном на 7 років. Законодавча влада належить Великим національ­ним зборам. Вони обираються на 5 років. Виконавча вла­да зосереджена в руках президента й уряду на чолі з прем 'єр-міністром.

Природні умови та ресурси. У Туреччині переважають гори та плоскогір'я. Це молода складчаста область, де пе­ріод гороутворення ще не закінчився, тому часто бувають руйнівні землетруси. Найвища вершина — гора Великий Арарат (5165 м).

Клімат Туреччини субтропічний. Далі від узбережжя морів клімат стає континентальним. Змінюється температура й залежно від висоти місцевості: влітку коливаєть­ся від +24 °С на північному узбережжі до +32 °С на півден­ному, взимку температура найхолоднішого місяця змі­нюється від +5 °С до+10 °С. Внутрішні плоскогір'я влітку мають температуру повітря +15 °С, +22 °С, взимку — від 0 °С до -5 °С.

Річки Туреччини належать до басейнів різних морів і океанів та зазвичай маловодні. Влітку вони дуже міліють, а деякі й пересихають. На сході та у внутрішніх районах багато озер. Найбільші з них — Туз і Ван є солоними.

Ґрунтовий покрив країни доволі різноманітний. У внутрішніх районах поширені сірі та світло-бурі ґрунти напівпустель. Коричневі ґрунти переважають у прибереж­них частинах. На Вірменському нагір'ї трапляються чор­ноземи. У зоні вологих субтропіків, поблизу грузинсько­го кордону, де випадає до 3000 мм опадів на рік, знахо­дяться червоноземи.

Рослинний і тваринний світ Туреччини також розмаї­тий. Узбережна зона сухих субтропіків вкрита жорстко­листими лісами та чагарниками. Підвищені гірські ділян­ки внутрішньої частини вкриті хвойними та листяними лісами. Понижені ділянки мають рослинність сухих степів і напівпустель. Серед тварин переважають пред­ставники гірської фауни (безоарові цапи, дикі барани). У лісах трапляються козулі, благородні олені, кабани, ша­кали, вовки, смугасті гієни. Біля кордонів з Сирією во­дяться газелі та рідкісні дикі віслюки-онагри.

Найбільшим природно-ресурсним потенціалом Туреч­чини є рекреаційні ресурси. Серед корисних копалин пе­реважають руди кольорових металів: хромітові, уранові, ртутні, вольфрамові тощо. Є запаси вугілля та нафти.

Населення. Середня густота населення перевищує 85 осіб на 1 км². По території країни воно розміщене дуже нерівномірно: у приморських районах —100 осіб на 1 км², у внутрішніх напівпустельних — менше 10 осіб. На сході та півдні є кочові та напівкочові племена курдів і арабів. Міське населення перевищує 72 %. Найбільшими містами, крім столиці, є Стамбул (понад 8 млн осіб), Ізмір (2 млн), Бурса (1,1 млн), Адана (1,1 млн осіб). Близько 90 % населення — турки, 7 % — курди. На території Ту­реччини живуть також араби, черкеси, вірмени, греки.

Господарство. Туреччина є індустріально-аграрною країною з середнім рівнем розвитку економіки. На про­мисловість припадає близько 27 % ВНП, на сільське гос­подарство — понад 15 %. Випереджаючими темпами роз­виваються торгівля та міжнародний туризм.

Донині у структурі індустріального виробництва про­відні місця займають харчова та легка промисловість. Однак їх частка постійно зменшується. Харчова промис­ловість доволі диверсифікована. Основними її галузями є борошномельна, цукрова, спиртова, олійницька, тютю­нова та консервна. В легкій промисловості переважають невеликі підприємства та майстерні.

Розвинута видобувна промисловість (кам'яне та буре вугілля, мідна, хромова, марганцева руди). На цій основі працює 3 заводи чорної металургії та декілька підпри­ємств з виплавки кольорових металів.

Швидкими темпами розвивається машинобудуван­ня, його галузева та територіальна структура постійно ускладнюються. Туреччина випускає автомобілі, тракто­ри, судна, верстати, електромотори, сільськогосподарські машини, електро- та радіотехнічні товари. У країні декілька нафтопереробних заводів і підприємств з вироб­ництва цементу.

У сільському господарстві переважає рослинництво, де створюється майже 2/3 всієї продукції. Провідні сільсько­господарські культури — зернові. За обсягами вирощу­вання пшениці Туреччина посідає 7-ме місце у світі. До першої десятки країн світу входить вона і за збиранням оливок, бавовни та чаю. Вирощуються також ячмінь, цит­русові, виноград, овочі, фрукти, тютюн. За поголів'ям великої рогатої худоби та овець Туреччина посідає 6-те місце у світі. В країні понад 10 млн кіз. Серед них знаме­ниті ангорські кози, які дають мохерову вовну.

У Туреччині швидко розвивається транспорт, але гус­тота транспортної інфраструктури залишається все ще недостатньою. Протяжність залізничних магістралей пе­ревищує 8 тис. км, автомобільних доріг — 60 тис. км. Зв'я­зок між азійською та європейською частинами країни за­безпечує міст через Босфор у Стамбулі. Найбільші морські порти Стамбул, Ізмір, Іскандерун, Самсун знаходяться на узбережжі Чорного моря.

Культура та соціальний розвиток. Обов'язковою осві­тою в Туреччині є 6 класів. Понад 80 % її громадян є пись­менними. На 100 тис. осіб населення припадає 1569 сту­дентів. У країні понад 60 університетів. Найбільші і найпрестижніші з них у Стамбулі та Анкарі. Багато турець­ких студентів навчаються і в Україні. У Туреччині багато історико-культурних пам'яток світового значення, таких як руїни Трої, Ефес — священне місто християн, історико-культурна спадщина Стародавньої Греції та Риму, Візантії, Османської імперїї.

У Туреччині понад 5 млн безробітних. Більш як 2 млн осіб працюють за кордоном, переважно у Німеччині. Се­редня тривалість життя жінок становить у середньому 74 роки, чоловіків — 69.

Республіка Туреччина визнала незалежну Україну 16 грудня 1991р. Дипломатичні відносини між двома краї­нами встановлені 3 лютого 1992 р. У Києві працює посоль­ство Туреччини. Зовнішньоторговельний оборот між дво­ма державами становить близько 1 млрд дол. США. Украї­на набагато більше продає Туреччині, ніж купує в неї.

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте природно-ресурсний потенці­ал Росії.

2. Які реальні перспективи припинення збройного конфлікту на Північному Кавказі?

3. Які особливості національного складу населення Казахстану?

4. Як, з геополітичного погляду, можна охарактери­зувати положення Казахстану між Росією і Китаєм?

5. Назвіть специфічні риси географічного положенні Туреччини.

6. Чому, на вашу думку, українсько-турецькі відно­сини мають велику перспективу розвитку?

Висновки

Країни Західної Європи належать до семи найрозви­неніших держав світу. Високий рівень їхнього соціаль­но-економічного розвитку ґрунтується насамперед на ви­сокому рівні розвитку культури, освіти та науки.

Країни Центральної Європи швидко та успішно інте­груються до ЄС і НАТО. їхня економіка невпинно розви­вається, рівень життя населення зростає.

Для багатьох країн Східної Європи, які виявилися своє­рідним буфером між ЄС і Росією, характерна політична та соціально-економічна нестабільність, викликана де­стабілізуючим впливом Росії.

Євразійські держави, зокрема Росія та Казахстан, вна­слідок особливостей власного географічного положен­ня та ментальності населення донині знаходяться в стані політичної та соціально-економічної невизначеності.

Тестовий контроль

1. Возз'єднання ФРН і НДР відбулося в:

а) 1945 p.;

б) 1980 p.;

в) 1990 р.

2. За конституційним ладом Велика Британія:

а) абсолютна монархія;

б) республіка;

в) конституційна монархія.

3. Серед віруючих у Франції переважають:

а) протестанти;

б) римо-католики;

в) православні;

г)буддисти.

4. До морських портів Франції належать:

а)Гданськ;

б) Гамбург;

в) Марсель;

г) Гавр;

ґ) Барселона.

5. Які з цих тверджень правильні:

а) площа Італії становить 544 тис. км²;

б) Італія — переважно рівнинна країна;

в) промисловість Італії в основному концентрується на її півночі та в центрі?

6. Польща за структурою господарства належить до такого типу держав:

а) індустріально-аграрного;

б) аграрно-індустріального;

в)аграрного.

7. За чисельністю населення Україна посідає таке місце в Європі:

а)третє;

б) п'яте;

в) сьоме.

8. Слов'янські племена на території Росії з'явилися в такому столітті:

а) IX—X;

б) III—IV;

в) XV—XVI.

9. Столицею Казахстану є:

а) Астана;

б) Алмати;

в) Караганда.

10. До історико-культурної спадщини Туреччини належать:

а) Трипільська культура;

б) Парфенон;

в) руїни Трої.