7.Товарна модель

Теоретико-методологічні особливості нової історичної школи знайшли відображення у працях Карла Бюхера (1847—1930) — відомого дослідника економічної історії, автора книги "Виникнення народного господарства" Брентано, безсумнівно, належав до числа найбільш талановитих представників німецької історичної школи. Намагаючись надати історії і політичній економії науковий характер, він водночас усвідомлював, ідо їм притаманні риси мистецтва, оскільки лише останні оживляють ці науки.

Ця праця сприяла започаткуванню нової хвилі "молодих істориків", які спрямували свої зусилля на подолання розриву між історичними та теоретичними дослідженням попередників.

Найбільш виразно економічні погляди К. Бюхера відобразились у запропонованій ним періодизації економічної історії людства та поясненні генезису капіталізму на основі розвитку структури ринку. На основі мінової концепції вчений виокремив три ступені господарської еволюції народів:

I — самодостатнє натуральне господарство, діяльність якого підпорядкована задоволенню власних потреб (первісний лад "нецивілізованих народів", антична латифундія, земельне господарство вільних селян та маєтки раннього середньовіччя);

II — міське господарство, у якому рух продукції від виробника до споживача опосередковується місцевим ринком (робота ремісників на замовлення, обслуговування місцевого ринку);

III — народне господарство зі сформованим національним ринком та значною кількістю посередників обміну (зріле ринкове господарство, в якому торгівля набуває широкого розвитку).

Бюхер був переконаний, що істинний капіталізм існує лише на останній , стадії, яка характеризується найповнішою реалізацією таких економічних категорій, як капітал і процент. Вчений виходив з того, що еволюція форм обміну супроводжувалась вдосконаленням промислового виробництва та сприяла поширенню сфери впливу капіталу аж до повного охоплення ним національної економіки. На думку німецького дослідника, цей розвиток можна проаналізувати за такою схемою: домашнє виробництво, у якому капітал відсутній - праця ремісників на замовлення (капіталом є інструмент робітників) - праця на вільний ринок (капітал доповнюють приміщення та сировина) - кустарне виробництво (засоби виробництва і продукція стають капіталом купця-підприємця) - фабрична система (всі складові капіталу зосереджуються у руках фабриканта-підприємця, який сам займається збутом виготовленої продукції). Підкреслюючи вирішальну роль грошового капіталів розвитку національної економіки, К. Бюхер тлумачив фінансовий капітал як наслідок абсолютного підпорядкування промислового капіталу позичковому.

9.Стадіальна модель

Концепція стадійного економічного розвитку. Спираючись на теорію продуктивних сил, Ф. Ліст обґрунтував концепцію економічного прогресу нації. Аналіз історичного матеріалу, дослідження еволюції галузевої структури економіки та оцінка рівня розвитку продуктивних сил сучасних йому економічних систем дали змогу німецькому вченому виокремити такі стадії економічного розвитку націй:

— стан дикунства;

— стан розвитку скотарства;

— стан землеробства (цієї стадії, на думку Ф. Ліста, досягли сучасні йому Іспанія, Португалія, Італія);

— землеробсько-ману фактурний стан (на шляху до цієї стадії, на думку вченого, перебували на той час США та Німеччина);

— землеробсько мануфактурно комерційний стан суспільства (Ф. Ліст вважав, що цієї стадії досягла на той час лише Англія, до якої наближається Франція).

Визначаючи п'яту стадію як господарський ідеал, який забезпечує найкращу комбінацію та гармонійний розвиток продуктивних сил нації, вчений стверджував, що досягнення цієї стадії є метою розвитку усіх народів. Водночас він звертав увагу на необхідність певних передумов реалізації зазначеної мети:

вигідного географічного розташування, наявності великих територій та значних запасів природних ресурсів, необхідних для розвитку національної індустрії;

схильності до мануфактурного розвитку нації, її здатності до самовідданої праці заради майбутнього прогресу.

У зв'язку з цим Ф. Ліст зазначав, що дух німецької нації переважає у інші народи. Відтак для економічного піднесення країни необхідно "окрилити" її кордони за рахунок невеликих держав-сусідів (Голландії, Данії), союз яких з Німеччиною буде запорукою їх подальшого успішного розвитку.

Обґрунтування активної економічної ролі держави та політики "виховного протекціонізму". Концепція стадійного економічного розвитку дала Ф. Лісту підстави дійти висновку, що економічна політика держави має враховувати специфіку кожного етапу господарського прогресу нації з метою створення передумов неухильного зростання її продуктивних сил.

На думку німецького дослідника, для країн, які перебувають на III (аграрний) і V (аграрно-мануфактурно-комерційній) стадіях, доцільною є політика свободи міжнародної торгівлі, яка дає змогу повною мірою реалізувати національні інтереси. "Нація, яка досягла переваг в галузі мануфактурного виробництва, — писав учений, — може вберегти своїх фабрикантів і комерсантів від втрати завойованих позицій та апатії лише шляхом вільного імпорту продуктів харчування і сировини та конкуренції з зарубіжними товарами".

Водночас для держав, які перебувають на IV (аграрно-мануфактурній) стадії, украй важливим є протекціонізм, спрямований на захист молодої і ще не зміцнілої національної промисловості. На думку вченого, саме за допомогою протекціонізму держава здійснює "індустріальне виховання нації" на шляху переходу до вищої стадії економічного розвитку. "Протекціонізм — зазначав Ф. Ліст, — не збільшує безпосередньо кількість матеріальних благ, а значить і капіталу, але розвиває і зміцнює продуктивні сили, які створюють цей капітал".

Обґрунтовуючи цю думку, вчений звертав увагу на те, що наслідування принципам економічного лібералізму класичної політичної економії може забезпечити певну абстрактну вигоду для світового господарства в цілому з погляду отримання мінових цінностей. Водночас він виступав з критикою теорії, "яка зайнята лише вартістю і не звертає ніякої уваги на продуктивні сили, розглядаючи весь світ як єдину і неподільну республіку торговців". Ф. Ліст стверджував, що свобода міжнародної торгівлі буде корисною за умов, коли всі держави досягнуть однакової стадії розвитку. У іншому випадку фритредерство буде корисним лише для найрозвинутіших націй, стосовно яких менш розвинені країни опиняться у підпорядкованому становищі "маленького хлопчика, який бореться з дорослим чоловіком".