- •1) Предмет дослідження та завдвння
- •4.Значення історії економіки...
- •5.Еволюція економічних відносин
- •6.Грошова модель
- •7.Товарна модель
- •9.Стадіальна модель
- •10.Формаційна модель
- •12.Характеристика первісних общин
- •14. Особливості трипільської культури
- •15.Східне рабство
- •16.Економічна думка в ранніх суспільствах
- •17. Антична рабовласницька система
- •19.Формевання иа розвиток феод.
- •20. Економічна думка середньовіччя
- •21. Ф.Кене, як заснлвник фізіократичної школи
- •22. Економічні погляди Тюрго, Мірабо
- •23. Первісне нагромадження капіталу.
- •24. Меркантилізм як перша концепція ринкової економічної теорії.
- •25. Економічні передумови і наслідки великих географічних відкриттів.
- •27. «Революція цін». Мануфактура
- •28. Зрілий меркантилізм у поглядах Мена, Локка
- •29. А. Монкретьєн та його «Трактат політичної економії».
- •30.Становлення індустріального суспільства та погляди класичної школи політичної економії
- •31. Англія як класичний приклад первісного нагромадження капіталу
- •32. Уільям Петті
- •34.Риси економіки індустріального типу
- •35. Давід Рікардо
- •36.Промисловий переворот:ідеї історичної школи та зародження ідей марксизму
- •37.Екон.Р-к світ.Госп-ва в роки 1 св.В і в міжвоєнний період: етапи розвитку маржиналізму
- •38. Особливості промислового перевороту у Франції
- •39.Особливості промислового перевороту у Німеччині
- •40.Особливості промислового перевороту у сша
- •41. «НіШ»
- •42.Кризи перевиробництва та значення економічного вчення Маркса і Енгельса
- •43. Економічні передумови і наслідки 1 св.В. План Дауеса, його наслідки
- •44.Суть і особливості маржиналізму: Австрійська школа, «Лозанська школа»
- •45. «Теорія економічного розвитку» й.Шумпетера
- •46. Епоха «проспериті» та розвиток ідей американського інстутиціалізму
- •47. Теорії ринку з недосконалою конкуренцією
- •48.Фактори економічного зростання сша, Німеччини
- •49.Концентрація виробництва і акціонування економіки. Вивіз капіталу
- •50. Соціально-економічний напрямок Торстена Веблена.
- •51. Теорії технологічного детермінізму (Дж.К.Гелбрейт, у.Ростоу, е.Тоффлер)
- •52. Юридичний інституціалізм Дж.Коммонса.
- •53. Емпірико-прагматичний інституціоналізм у.К.Мітчела.
- •54. «Теорія монополістичної конкуренції» е.Чемберліна: аналіз ринкової структури.
- •55. Риси ринку монополій.
- •56. Вияв ринкових аспектів монополізованого господарства
- •57. Теорії ефективної конкуренції й.Шумпетера. Т.Ф.Хайєка.
- •58.Велика депресія
- •59. Праця Дж.Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей».
- •62. Табірна економіка срср.
- •63. Проблеми соціалізму і комунізму в працях Маркса, Енгельса, Леніна.
- •67. Причини та результати війни: економічний перерозподіл світу.
- •Причини
- •Наслідки Масштаби
- •Матеріальні втрати
- •Геополітичні зміни
- •68. План Маршалла
- •71. Бре́ттон-Ву́дська систе́ма
- •72.Сучасні концепції кількісної теорії грошей
- •75.Ф.Прокопович, г. Гребінка..
- •77.Розвиток екон.Думки а період підготовки..
- •78. Напрями екон. Досліджень а укр.
- •80. Екон. Думка в період неп
- •81. Суперечливісить розв.Екон.Думки
- •82.Формування нових підходів до вивч.Ек.Думки
- •83. Утвор. « соц.Ринку госполарства»...
- •84.Японське економічне диво
- •85.Німецьке екон.Диво
- •86.Риси сучасної ринкової екон.
- •87.Глобалізація та інтеграція
- •88.Лібералізація, регіоналізація...
- •89. Загальний ринок і єс
- •90.Екномічні аспекти глобальних проблем людства
29. А. Монкретьєн та його «Трактат політичної економії».
Теоретичні основи меркантилізму у Франції були ні кладені у "Трактаті політичної економії"( 1615), автором якого був відомий Антуан Монкретьєн. Саме він вперше ввів у соціально-економічну літературу термін "політична економія".
Автор "Трактату політичної економії" найбільш корисним станом вважав купців, а торгівлю характеризував як мету ремесла. Активне втручання держави в економіку розглядав як найважливіший фактор нагромадження, зміцнення і розвитку господарства країни. А. Монкретьєн рекомендував розвивати мануфактури, створювати ремісничі школи, підвищувати якість виробів і розширювати торгівлю товарами національного виробництва, витісняючи з французького ринку іноземних купців, яких він порівнював із насосом, що викачує багатство з країни. Програма Л. Монкретьєна передбачала розширення зовнішньої експансії Франції. Вона частково відображала монетаризм, а також ідею активного торговельного балансу, до якої наближався автор.
Найбільш відомим представником теоретичної школи меркантилізму у Франції є Антуан Монкретьєн де Ваттевіль (1575 — 1621). 1615 р. він опублікував книжку «Закони суспільного господарства» («Трактат з політичної економії»), яку присвятив королю і королеві-матері. Саме у цьому творі було вперше вжито термін «політична економія», що згодом став назвою цілої науки.
Економічні погляди Монкретьєна перебували на межі раннього та пізнього меркантилізму, що цілком відповідало економічному й політичному стану Франції того періоду. Релігійні війни проти альбігойців спустошили південнофранцузькі міста, а гугенотська міжусобиця розладнала всю французьку економіку. На той час Англія вже значно випереджала Францію в економічному розвитку.
Монкретьєн спробував розробити економічні заходи, запровадження яких дало б змогу пожвавити народне господарство Франції. Виходячи з англійського досвіду, Монкретьєн досить детально розглядає проблеми розвитку мануфактур, питання торгівлі, мореплавства, професійного навчання тощо.
Монкретьєн є палким захисником третього стану, найбільш важливою частиною якого він уважає торговців. «Купці, — наголошує він, — надзвичайно корисні державі». Навіть розвиток промисловості для нього не є самоціллю, бо кінцевою метою всіх ремесел, на його думку, є торгівля: «Філософи кажуть, що мета є причина всіх причин; і торгівля є, у певний спосіб, головною ціллю різних ремесел». Для могутності держави необхідне золото, а найнадійнішим способом його придбання є зовнішня торгівля.
Протиставляючи інтереси Франції інтересам інших країн, Монкретьєн засуджує французьку політику забезпечення свободи торгівлі купцям з інших країн. При цьому він досить своєрідно трактує меркантильну теорію прибутку, перетворюючи її на зброю проти іноземних купців. У торгівлі, на його думку, виграш одного є втратою для іншого. Але в процесі внутрішньої торгівлі виграють і програють окремі учасники обороту, країна в цілому нічого не втрачає і не придбає. У зовнішній торгівлі іноземні купці є свого роду насосом і, отримуючи прибуток, вони викачують багатство країни, з якою торгують.
Цікаво зазначити, що Монкретьєн розрізняє поняття «гроші» і «багатство», уважаючи, що золото створює лише передумови для багатства і добробуту країни, але само по собі ще не робить її багатою. Першочергового значення він надає «природному багатству» (хліб, сіль, вино та ін.). Монкретьєн у зв’язку з цим пише: «Недостаток золота та срібла, не кількість перлів та алмазів робить державу багатою, а наявність предметів, необхідних для того, щоб жити й одягатися: у кого їх більше, у того більший достаток».
Монкретьєн виступає проти зайвих розкошів, уважаючи їх однією з причин, що призводить до відпливу золота з країни. «Розкіш, — говорить він, — для держави чума і рокове розорення; із шовком у Турцію та Італію відпливає наше золото».
Монкретьєн відрізняється від багатьох інших меркантилістів ще й тим, що не випускає з виду потребу поліпшити становище народу, особливо селянства, про яке він говорить із великим співчуттям і вважає, що держава має турбуватися про нього.