89. Загальний ринок і єс

Загальний ринок - це вже початкова частина стадії власнеінтеграційного взаємодії, коли вступають у нього державидомовляються про вільне переміщення через національні кордони вже нетільки товарів, а й усіх інших факторів виробництва (послуг, капіталів іробочої сили [1]), формуючи таким чином загальна ринковий простір (звідси назва). Спочатку саме створення спільного ринку фігурувало в договірнихдокументах як основну мету ЄЕС, у зв'язку з чим Європейськеспівтовариство довгий час носило ще й другий, "неофіційну" назву - "Загальний ринок". Реально ж загальний, або єдиний, внутрішній ринок країн ЄЕСможна вважати офіційно функціонуючим з 1 січня 1993 р., коли вступивчинності підписаний в 1987 році Єдиний європейський акт - основнийдокумент, що визначив термін і порядок переходу до вільного обмінуфакторами виробництва в межах кордонів Співтовариства.

Найбільш чітко інтеграційні процеси проявилися в Західній Європі в другій половині XX ст. Шість країн (ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург) у січні 1957 р. підписали Римській договір. Інтеграційна політика за задумом учасників договору була спрямована на створення сприятливих умов для економічного співробітництва господарюючих суб'єктів, на поступове зниження мита, на ввезення товарів, розвиток передумов для вільного переливу капіталу, послуг і робочої сили.

У грудні 1969 р. у Гаазі було прийняте рішення про розширення співтовариства і поглиблення інтеграції. З 1973 р. у нього вступили Великобританія, Данія, Ірландія; у 1981 р. — Греція; у 1986 р. — Іспанія і Португалія; у 1995 р. — Австрія, Швеція, Фінляндія. Нині Європейський союз являє собою інтеграційне угруповання, що включає 15 держав. Кандидатами на членство в ЄС є 10 держав Центральної і Східної Європи. Угода щодо їх вступу вже підписана в Греції в 2003 році.

До 1 листопада 1993 р. інтеграційне угруповання західноєвропейських країн називалося Європейським економічним співтовариством, що виникло в результаті злиття в 1967 р. трьох раніше самостійних регіональних організацій, що утворили загальні керівні органи і єдиний бюджет:

1. Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). Договір про створення загального ринку вугілля, залізної руди, металургії набрав сили з 1952 р. Були скасовані усі мита і кількісні обмеження імпорту й експорту. У торгівлі з країнами, що не входять в ЕОВС, були введені єдині мита на імпорт вугілля і сталі. До складу ЕОВС увійшли ФРН, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Італія.

2. Європейське економічне співтовариство (ЄЕС). Римський договір про створення ЄЕС («загального ринку»), як було зазначено, підписали в 1957 р. шість західноєвропейських країн.

Цілями ЄЕС було проголошено:

• зняття торгових обмежень між країнами-членами

• встановлення єдиного загального тарифу в торгівлі з третіми країнами;

• забезпечення вільного пересування капіталів, послуг і робочої сили;

• узгодження і проведення єдиної політики в галузі сільського господарства, транспорту, енергетики;

• уніфікація і гармонізація податків;

• створення валютного союзу.

Для реалізації ідеї «загального ринку» Комісія ЄС розробила приблизно 300 програм з усунення перешкод у торгово-економічному обміні між країнами ЄС. До середини 90-х pp. ці перешкоди були в основному усунуті.

3. Європейське співтовариство з атомної енергії (Євроатом). Договір про Євратом набрав сили з 1958 р. у складі країн, що підписали також Римський договір у 1957 р. (ФРН, Франція, Бельгія, Італія, Нідерланди, Люксембург).

Цілями Євроатому були названі:

• контроль за використанням матеріалів, що розщеплюються;

• проведення дослідницьких робіт;

• обмін технічною інформацією

• спільне будівництво підприємств атомної енергетики тощо.

У грудні 1991 р. і лютому 1992 р. були підписані договори про формування економічного і валютного союзів (Маастрихтські угоди), у результаті чого в ЄС введена єдина валюта євро і єдиний центр формування валютної і грошово-кредитної політики — Центральний банк і Європейська система центральних банків за типом Федеральної резервної системи США. З 1 листопада 1993 р. після вступу в силу Маастрихтських угод Європейський союз одержав цю назву офіційно. До теперішнього часу в ЄС майже завершилося створення основ єдиного ринку і системи міждержавного керування. Країни впритул підійшли до остаточного оформлення економічного, валютного і політичного союзів.