§2.12. Структура допоміжного господарства підприємства.

Організація ремонтного господарства.

Ремонтний цех підприємства очолює головний механік, якому підпорядковані два підрозділи: відділ головного механіка і ремонтний цех.

Основна функція ремонтного господарства  організація системи планово-випереджаючих ремонтів (ППР). Система ППР охоплює ремонти та заходи, спрямовані на попередження передчасного зношення обладнання:

1. догляд за обладнанням;

2. міжремонтне обслуговування;

3. періодичне обслуговування;

4. періодичні ремонти.

Розрізняють малий, середній та капітальний види ремонтів.

При малому ремонті замінюються швидкозношувані деталі з терміном служби, який рівний міжремонтному періоду, без простою обладнання.

При середньому  заміна тільки зношенх частин і поновлення малозношених.

Капітальним називається ремонт, при якому проводиться повна заміна усіх деталей незалежно від ступеня їх зносу, а також ремонт базових частин обладнання.

Період між 2-а капітальним ремонтами називається ремонтним циклом.

На основі організаційно-технічних заходів, відділ головного механіка складає календарні графіки ремонтних робіт.

Організація інструментального господарства.

Інструментальне господарство  найскладніше і дуже дороге для виробництва. Це обумовлено такими причинами:

1. великою номенклатурою оснащень, пристосувань та інших інструментів;

2. вимогами високої точності до інструментів;

3. великими витратами інструментів у процесі роботи;

4. нестабільністю інструментів в умовах науково-технічного прогресу;

5. високою кваліфікацією робітників інструментального цеху.

Всі інструмент поділяються на універсальний та спеціальийі.

Універсальний - інструмент широкого застосування, виготовлений на спеціальних заводах. Спеціальний - призначений для виконання спеціальних операцій.

Організація енергетичного господарства

До складу енергогосподарства великого підприємства входять:

1. енергосиловий цех (електростанції, підстанції, акумуляторні дільниці і т. ін);

2. тепловий цех (котельні, компресорні станції, теплові мережі підприємств, водопостачання, і т. ін..);

3. газовий цех (газогенераторні мережі, кисневі станції, промислова вентиляція, холодильні установки);

4. зв'язок (АТС, радіо- і телезв'язок);

5. енергоремонтний цех (ремонт енергетичного обладнання).

Енергопостачання підприємства має специфічні особливості, які полягають в одночасності виробництва і споживанні енергії. Енергопостачання більшості підприємств базується на системі централізованого забезпечення. Центральне енергопостачання спрощує структуру енергогосподарства, зменшує капітальні вкладення на поточні та капітальні ремонти. Але окремі види енергії, наприклад, стиснуте повітря економічно недоцільно передавати на значні віддалі через великі втрати у магістралі. Тому компресорні станції на підприємствах розташовують поблизу місць споживання стиснутого повітря.

Потреби підприємства в енергії та паливі визначаються на основі енергобалансу – таблиці показників, куди входять потреби у різних видах енергії та джерела їх покриття. Енергобаланс складається з двох частин: дохідної і витратної.

У залежності від використання енергії, її норми розділяються на технологічні та норми на допоміжні потреби (опалення, освітлення, вентиляція).

Планування енергогосподарства базується на трьох групах ТЕП:

1. показники виробництва енергії:

• виробництво електроенергії, кВт/год,

• виготовлення гарячої води та пари, м³,

• виго товлення стиснутого повітря, м³,

2. показники споживання енергії:

• питомі витрати енергій ї та палива на одиницю продукції,

• загальні витрати енергії та палива за звітний період,

• витрати енергії у енергомережах підприємства,

• коефіцієнт використання енергопотужності;

4. економічні показники;

• собівартість одиниці енергії,

• продуктивність праці енергоцехів.