§2.11. Нормування виробництва, його види та методи

Планування та ефективна організація виробництва на промисловому підприємстві передбачає наявність відповідної нормативної бази, тобто системи техніко-економічних норм і нормативів, якими регламентується використання матеріальних, трудових, грошових, ресурсів, а також організація процесу виробництва.

Норма  це максимально допустима абсолютна величина витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, а також витрат праці на виготовлення одиниці продукції відповідної якості в умовах планового періоду.

Норматив характеризує ступінь використання знаряддя та предметів праці, витрат живої праці, їх витрачення на одиницю об’єму, площі, маси (наприклад, коефіцієнт використання обладнання, вихід продукції з 1м² виробничої площі; витрати заробітної плати на 1 гр чистого прибутку).

Кожен завод, цех, дільниця мають певну номенклатуру норм, які визначають його нормативну базу.

Система техніко-економічних норм і нормативів повинна повністю охоплювати виробничий процес, усі його елементи. До системи входять такі основні групи норм і нормативів:

1. витрати живої праці;

2. засоби знарядь і предметів праці;

3. організація виробничого процесу;

4. фінансові;

5. інші норми та нормативи.

Нормування витрат праці охоплює визначення норми часу на виконання об’єму робіт, норми на обслуговування виробничого обладнання, транспортних засобів, площ та інших робочих місць.

Витрати праці встановлюються у вигляді норм часу на одиницю продукції чи роботи (операція, деталь, виріб), або у вигляді норм виробітку (година зміна).

Норми часу регламентують витрати часу на виконання окремих елементів або всієї роботи, тобто представляють трудомісткість. За складністю роботи та кваліфікації робітника визначають розряд, тарифну ставку, які використовуються для визначення розцінки оплати праці за операцію, деталь або на всю роботу.

Нормування засобів праці поділяється на 2 частини :

1. норми для обладнання, тобто активної частини ОФ;

2. норми ля будівель та споруд.

Нормування активної частини ОФ відбувається за групами:

1. виробниче обладнання;

2. транспортні засоби;

3. інструменти,оснастка, виробничий інструмент.

Нормативи витрат праці за їх призначеннями поділяють на такі групи:

1. сировина, матеріали, напівфабрикати;

2. допоміжні матеріали;

3. паливно – енергетичні ресурси.

Розрізняють подетальні та зведені норми витрат матеріалу. Подетальні норми встановлюються на кожну деталь; зведені  на виріб по однорідних видах, матеріалах та розмірах матеріалів.

До норм і нормативів організації виробничого процесу входять норми:

1. тривалості робочого циклу;

2. залишків незавершеного виробництва;

3. запасів сировини, матеріалів, палива;

4. запасу готової продукції;

5. календарно-планові нормативи.

Фінансові нормативи регламентують взаємовідносини підприємств, об’єднань з бюджетом та кредитними організаціями. Встановлення податків на прибуток, ПДФ, акцизний збір, плата за банківський кредит, плата за ресурси  все це фінансові нормативи.

Якість і обґрунтування норм і нормативів залежить від методів їх розробки. Використовують такі методи нормувань:

1. дослідний;

2. дослідно-статичний;

3. розрахунково-технічний;

4. аналітично-розрахунковий;

5. економіко-математичний..

Дослідний метод нормування полягає у тому, що норми встановлюють на основі спостережень, дослідів та досліджень, які здійснюють у виробничих та лабораторних умовах. Він використовується тоді, коли розрахунковим методом встановити норму неможливо. Встановлена таким чином норма враховує досягнутий рівень техніки та організації виробництва та не враховує їх удосконалення, запровадження передового досвіду, нової техніки та технології. При цьому не використовуються резерви росту продуктивності праці, економії матеріальних та інших ресурсів. Даний метод використовується здебільшого у допоміжних цехах.

Дослідно-статистичний метод нормування базується на статистичних даних дослідного нормування на підприємствах даної галузі і точнішим від попереднього.

Розрахунково-технічний метод нормування базується на технічному розрахунку потреб живої та уречевленої праці.

Аналітично розрахунковий метод базується на основі передового практичного досвіду з одночасним розробленням організаційно-технічних заходів по вдосконаленню виробничих процесів.

Останні два методи вважаються прогресивними.

Загальне керівництво роботою по нормуванні на підприємстві здійснює головний економіст. Матеріальне нормування  у відділі головного технолога, нормування трудових ресурсів  у відділі праці та заробітної лати.