Соціальна педагогіка (підручник)

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

Психологічні:

-прагнення бути незалежним від дорослих;

-бажання бути визнаним в групі однолітків;

-потяг до самоствердження;

-бажання виглядати дорослим;

-гедоністичні мотивації;

-потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;

-підвищена тривожність, низька самооцінка;

-підвищений, порівнянно з однолітками, рівень конформізму;

-акцентуації характеру, психопатії;

-психопатологічні синдроми (депресія, паранойя, мстивість тощо);

-негативні риси характеру (заздрість, лінощі, жадібність). Залежно від способів взаємодії з реальністю та порушення тих

чи інших суспільних норм виокремлюють кілька видів девіації: делінквентна поведінка, адиктивна поведінка, наркозалежна поведінка, психопатологічна поведінка.

Делінквентна поведінка – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статттями цивільного та кримінального кодексів [11].

До протиправних дій належать проступки (провини), правопорушення та злочини. Серед типових проступків неповнолітніх виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (наприклад, жбурляння з балкону в перехожих різних предметів; дзвінки по телефону до незнайомих осіб тощо).

Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1) індивіди, які здійснюють правопорушення під впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2) особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників правових норм; 3) люди, що випадково здійснюють правопорушення; 4) особи, що свідомо порушують правові норми.

Адиктивна поведінка – це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. У результаті такої поведінки людина існує у своєрідному “віртуальному” світі. Вона не тільки не вирішує своїх проблем, але й зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує [16].

351

Соціальна педагогіка

Розрізняють три групи адиктивної поведінки:

-нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм);

-проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного споживання їжі):

-хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).

Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведін-

ку, яка передує формуванню патологічної залежності від наркогенних речовин. При цій формі поведінки негативна пристрасть людини до хімічних речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежностей, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію.

Психопатологічний тип девіантної поведінки базується на психопатологічних симптомах і синдромах, які є проявами певних психічних розладів та захворювань. Серед найбільш типових для дітей та молоді видів такої поведінки вчені виокремлюють аутоагресивну поведінку, дисморфоманічну поведінку, гебоїдну поведінку, дромоманію, патологічну сором’язливість.

Аутоагресивна поведінка проявляється у двох формах: самогубство (суїцид) та самотравмування (парасуїцид). Розрізняють три типи суїцидальної поведінки: 1)”аномічний”, пов’язаний із кризовими ситуаціями в житті людини, особистими трагедіями; 2) “альтруїстичний”, який здійснюється заради блага інших людей;

3)“егоїстичний”, обумовлений конфліктом внаслідок неприйняття індивідом соціальних вимог та норм поведінки. Суїцидальною поведінкою є внутрішні і зовнішні форми психіч-

них актів, які спрямовуються уявленням позбавлення себе життя. Внутрішні форми суїцидальної поведінки поєднують суїцидальні думки, уявлення, переживання, суїцидальні тенденції, які діляться на задуми і наміри. До зовнішніх форм прояву суїцидальної поведінки належать суїцидальні спроби і завершені суїциди. Під суїцидальною спробою розуміють цілеспрямоване оперування засобами позбавлення себе життя, яке не скінчилося смертю.

Самогубство розглядається як процес, що поєднує: сприймання людиною значення життя і смерті; відсутність психологічних та соціальних ресурсів; сімейні та фізичні обставини, які роблять акт самодеструкції можливим. Щодо категорії мети розрізняють:

352

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

справжні самогубства, спроби та тенденції, метою яких є позбавлення себе життя; демонстративно-шантажна суїцидальна поведінка – мета якої є лише демонстрування цього наміру; самотравмування, які зовсім не стосуються уявлення щодо смерті.

Найбільш поширеними мотивами суїцидальної поведінки дітей та молоді є: переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим іншими; переживання втрати батьківської любові або неподільне кохання, ревнощі; переживання, пов’язані зі смертю, розлученням, залишенням родини кимось з батьків; почуття провини, сором, зневажене самолюбство, незадоволення собою; страх ганьби, глузування, приниження, покарання; любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність; почуття помсти, протесту; бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття, уникнути неприємних наслідків, відійти від важкої ситуації [10].

Розрізняють 4 типи підліткових аутоагресій: суїцидальна поведінка; суїцидальні еквіваленти (алкоголізація та наркотизація підлітків, підпорядкована бажанням забутися, відійти від неприємностей); аутодеструкції – неусвідомлена реалізація наміру причини ушкодження фізичному та психічному здоров’ю (наприклад, ризиковані вчинки, ігри, види спорту); несуїцидальні агресивні прояви і різноманітні форми самотравмувань (самопорізи, самоопіки хімічними речовинами, сигаретами тощо).

Різновидами психопатологічної поведінки неповнолітніх є також дромоманія, дисморфоманія, гіперсором’язлива та гебоїдна поведінка.

Дисморфоманія базується на хибній впевненості підлітка про наявність у нього фізичних недоліків. Психічний стан таких підлітків характеризується комплексом неповноцінності, прагненням кардинально змінити свою зовнішність за допомогою радикальних засобів (пластична операція, постійне голодування, надмірні фізичні навантаження тощо). В поведінці таких підлітків спостерігається різке обмеження кола спілкування, занурення у власну проблему, постійний аналіз своєї зовнішності.

Гебоїдна поведінка підлітків характеризується інфантильним егоцентризмом, надмірним прагненням до самоствердження з грубою опозицією до оточуючих, повним ігноруванням моральних норм та цінностей, схильністю до імпульсивної агресії, відсутністю відповідальності, інтересу до продуктивної позитивної діяльності

353

Соціальна педагогіка

при посиленому патологічному прагненні до всього, що пов’язане з насильством, знущанням, терористичними актами.

Дромоманія характеризується втечами дитини з дому чи школи, поїздками в інші райони міста або населені пункти, прагненням до подорожування, бродяжництва.

Однимізтиповихдляпідлітковоговікуявищєгіперсором’язлива поведінка. Вона проявляється несміливістю, страхом перед спілкуванням, нездатністю ефективно діяти в присутності незнайомих осіб, відмові від знайомства з новими людьми, страхом бути незрозумілим іншими.

Наркозалежна поведінка характеризується патологічною залежністю від психоактивних речовин. Синдром залежності – поєднання фізіологічних, поведінкових і когнітивних явищ, при яких вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей індивіда. Основною характеристикою синдрому залежності є потреба (часто сильна, іноді непереборна) приймати психоактивні речовини (які можуть бути прописані або не прописані лікарем), алкоголь або тютюн.

Діагноз залежності може бути поставлений тільки за наявності трьох і більше перерахованих нижче ознак, які виникали протягом певного часу: сильна потреба або необхідність прийняти речовину; порушення здатності контролювати прийом речовин, тобто початок вживання, закінчення або дозування вживаних речовин; фізіологічні ознаки; ознаки толерантності такі, як збільшення дози речовини, необхідної для досягнення ефекту, який раніше спостерігався при більш низьких дозах; прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для придбання, вживання речовини або відновлення після її дії; продовження вживання речовини, незважаючи на очевидні шкідливі наслідки, такі, як спричинення шкоди печінці внаслідок зловживання алкоголем, депресивний стан після періоду вживання речовини, зниження когнітивних функцій внаслідок вживання наркотиків. Наркотики, залежно від свого хімічного складу, мають різний вплив на людину. На час формування залежності впливає спосіб вживання речовини, дозування, стан здоров’я людини, яка їх приймає. Розвиваючись, залежність від наркотиків проходить ряд стадій. Кожна наступна не змінює попередню, а навпаки додає до картини захворювання нові та нові прояви.

Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати наркотики, але перебуває в середовищі тих, хто ро-

354

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

бить це. Вона переймає їх стиль поведінки, ставлення до наркотиків та зовнішні атрибути групи. В такій ситуації “близькості” від наркотику людина внутрішньо готова почати їх вживати. Особливо це характерно для підлітків, яких приваблює сама атмосфера, “дух” наркотизованої групи. До того ж підліток може спостерігати стан різкої зміни свідомості. Соціальній залежності сприяє усвідомлення підлітком того, що він будь-якої хвилини може змінити свій стан за допомогою наркотику.

На стадії психічної залежності поведінка людини змінюється, бо формується синдром психічного узалежнення, який виявляється спочатку неусвідомленим, а потім повністю усвідомлюваним і нездоланним потягом до наркотику. Ознаками неусвідомлюваного потягу можуть бути: стан незадоволеності за відсутності наркотику, пожвавлення в передбаченні його приймання, розмови на “наркотичні” теми, некритична позитивна оцінка співучасників наркотизації і неприязні почуття до людей, що перешкоджають цьому. Поступово думки про наркотик у свідомості підлітка посідають домінуюче місце. Стан наркотичного сп’яніння стає для нього найбільш бажаним. Сфера потягів, почуттів перебудовується, будь-які приємні переживання і відчуття втрачають значущість, порівнянно з дією наркотику. В цій стадії розвитку наркоманії підліток втрачає зв’язки з позитивним соціальним оточенням, цікавість до улюблених раніше занять (спорт, музика, розваги), майже перестає навчатися, часто прогулює заняття. Поступово зникає здатність до співпереживання, навіть щодо близьких і раніше коханих людей. Людина прагне або отримати певні відчуття від прийому наркотиків, які можуть бути досить сильними, або, перебуваючи під впливом наркотичних речовин, відмежуватися від неприємних переживань та негативних емоцій.

При продовженні вживання наркотичних речовин до яскраво вираженого психічного узалежнення від наркотику додається і фізичне узалежнення. Тепер вже відчуття не тільки психічного, а й фізичного комфорту досягається лише за наявності наркотику в організмі. Якщо дія наркотику припиняється, а чергової дози немає, то виникає абстинентний синдром (синдром позбавлення). Прагнення до наркотику в стані абстиненції переборює всі інші бажання, навіть такі, як голод і спрага. Воно повністю підкоряє собі поведінку індивіда. Підліток у подібному стані думає тільки про наркотики, він здатний на все, щоб якомога швидше здобути і прийняти наркотичну речовину.

355

Соціальна педагогіка

На цій стадії наркозалежності повністю зникає захисний рефлекс організму на передозування, стабілізується максимальний рівень переносимості наркотику. Ця стадія захворювання супроводжується фізичними змінами, які свідчать про інтоксикацію організму: загальним виснаженням, зміною кольору шкіряних покровів; спостерігаються ламкість нігтів, випадання волосся, зубів, ознаки раннього старіння.

Відбуваються також значні зміни в психічній сфері індивіда: падіння життєвої активності, зниження інтелекту, пам’яті, остаточне згасання моральних почуттів. Відзначається повна втрата соціальних і особистих інтересів, порушуються зв’язки з рідними та близькими, згасають прихильності.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Розкрити сутність основних теорій девіації.

2.Які особливості виховної роботи з дітми з девіантною поведінкою?

3.Розкрити роль сім’ї у попередженні девіації неповнолітніх?

5.Підготуйте виступ на тему „Роль різних агентів соціалізації у дезадаптації особистості”.

Література

1.Вермиенко Ю. В., Келасьев В. Н. Профилактика наркомании в подростковой среде: Учеб. пособ. / Под ред. Келасьева. – Спб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та,2001.

2.Дети в кризисных ситуациях: профилактика негативных явлений и социально-психологическая помощь / Под общ. ред. И. Д. Зверевой. – К.: Науковий світ, 2001.

3.Иванова Ж. Е. Социология девиантного поведения. – М.: МГСУ,1998.

4.Лукас К., Сейден Г. Молчаливое горе: жизнь в тени самоубийства. – М.: Смысл, 2001.

5.Клейберг Ю. А. Психология евиантного поведения: Учеб. пособ. для вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2001.

6.Личко А. Е., Битинский В. Л. Подростковая наркология. – М., 1991.

7.Максимова Н. Ю. Воспитательная работа с социально дезадаптированными школьниками. – К.: ІЗМН, 1997.

8.Максимова Н. Ю., Толстоухова С. В. Соціально-психологічні аспекти профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. – К.: ЦССДМ, 2000.

356

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

9.Менделевич В. Д. Психология девиантного поведения. – М.: МЕД пресс, 2001.

10.Моховиков А. Н. Телефонное консультирование. – М.: Смысл, 1999.

11.Оржехівська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К.: ІЗМН, 1996.

12.Понтон Линн. Сексуальная жизнь подростков. – М.: Институт психотерапии, 2001.

13.Предупреждение подростковой и юношеской наркомании / Под ред. С. В. Березина, К. С. Кислецкого, И. Б. Орешникова. – М., 2000.

14.Профилактика наркомании у подростков: от теории к практике / Сирота Н. А., Ялтонский В. М., Хажилина И. И. и др. – М.: Генезис, 2001.

14.Эдвин С. Шнейдман. Душа самоубийцы / Пер. с англ. – М.: Смысл, 2001.

§ 3. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі

Одним із важливих напрямків діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи і, передусім, серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, на професійну допомогу, що надається педагогічним колективам навчальних загальноосвітніх закладів. Особлива увага приділяється дітям та молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дітям.

Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є:

-соціально-педагогічна профілактика;

-соціально-психологічна допомога;

-соціальна адаптація і реабілітація.

Соціально-педагогічний характер діяльності центрів ССМ ак-

тивно реалізовується шляхом накопичення і удосконалення форм і методів первинної профілактики [2]. У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів

357

Соціальна педагогіка

центрів ССМ, працівники центрів надають перевагу масовим формам роботи. Майже кожний четвертий масовий захід (акція, фестивалі, конкурси) організований центрами ССМ і був присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі.

У діяльності центрів ССМ поширені такі масові форми роботи, як акції “Молодь – за здоровий спосіб життя”, різноманітні конкурси, виставки, просвітницька робота, яка поєднує лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал дітей та молоді.

Однією із найпоширеніших і ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка наповнюється новітніми технологіями та прийомами. 43 % загальної кількості лекцій, проведених центрами ССМ, на різному рівні присвячені питанням профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, соціальної підтримки молоді з девіантною поведінкою та осіб, котрі повернулися з місць позбавлення волі. Під час лекцій використовуються профілактичні програми вітчизняних та зарубіжних авторів, проводяться дискусії, вікторини, рольові ігри тощо.

Із метою профілактичної роботи доцільно широко використовувати також масові профілактичні акції, які можна організовувати під час Всесвітніх днів без тютюну, боротьби з наркотиками, боротьби зі СНІДом. До проведення масових профілактичних акцій центри ССМ активно залучають різноманітні творчі колективи, котрі посилюють інформаційні матеріали емоційними чинниками. Одночасно фахівці та волонтери організовують роздачу пам’яток, буклетів, листівок профілактичного змісту, засобів контрацепції; проводять експрес-опитування, вікторини, конкурси малюнків, плакатів, спортивні змагання тощо. Нерідко практикується надання індивідуальних консультацій спеціалістами різного профілю: психологами, юристами, медичними працівниками, соціальними працівниками тощо.

Соціально-психологічна допомога молоді девіантної поведінки надається як в індивідуальній, так і груповій формах. Спеціалісти центрів ЦССМ впроваджують у практику тренінги для підлітків та молоді з девіантною поведінкою з метою зняття схильності до кон-

358

Розділ 7. Соціально-педагогічна робота по подоланню різних форм дезадаптації

флікту, агресивності, а також для формування здорових навичок і норм поведінки. Тренінги досить часто проводяться працівниками центрів ССМ у період функціонування літніх чи зимових таборів, у різних молодіжних і підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх тощо.

Соціально-психологічна допомога клієнтам надається переважно через систему спеціалізованих служб центрів ССМ: консультпункти (стаціонарні та виїзні), громадські приймальні, школи здорового способу життя, лекторії, “Телефони Довіри”, пункти медико-психологічного консультування.

Стаціонарні консультативні пункти створюються як на базі центрів ЦССМ, так і на базі закладів освіти (у школах-інтернатах, соціальних гуртожитках, гуртожитках навчальних закладів), у закладах Міністерства внутрішніх справ (приймальниках-розподільниках, виховно-трудових колоніях для неповнолітніх) тощо. Виїзні консультативні пункти створюються з метою надання консультативної допомоги в містах. районах та селах, віддалених від ЦССМ. Такі консультативні пункти залишаються ефективною і майже єдиною формою соціальної роботи в сільській місцевості, де потребується індивідуальна і групова допомога. До роботи консультативних пунктів залучаються висококваліфіковані фахівці: юристи, наркологи, сексопатологи тощо.

Основне завдання спеціалізованих пунктів медикопсихологічного консультування – це надати індивідуальну допомогу підліткам та молоді, які належать до груп ризику. Залучені фахівці проводять не лише медико-психологічні консультації, а й здійснюють психокорекцію, надають різноманітні види психологічної допомоги.

Однією із форм соціально-психологічної допомоги підліткам та молоді з груп ризику є залучення їх до роботи в різноманітних клубах. З метою активізації цієї роботи у системі центрів ССМ створюється мережа різного типу молодіжних клубів та об’єднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя, позитивно спрямованого спілкування.

Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССМ надається і під час проведення спеціальних рейдів при виявленні бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяль-

359

Соціальна педагогіка

ність чи незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота.

Останнім часом одним із напрямків соціальної роботи з молоддю є запровадження патронажного обслуговування сімей, чиї діти перебувають на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх за епізодичне вживання алкоголю, наркотичних речовин чи за скоєні правопорушення. З батьками та дітьми проводяться індивідуальні бесіди, надається кваліфікована допомога соціальними педагогами, психологами, лікарями.

Для категорії дітей та неповнолітніх, схильних до девіантної поведінки, спеціалісти центрів ЦССМ створюють молодіжні табори соціально-психологічної реабілітації, спеціалізовані та профільні зміни тощо. За час перебування у нормальній обстановці дітям та підліткам спеціалісти різного профілю надають соціально-психологічну допомогу, спрямовану на корекцію поведінки, зняття агресивності, тривожності, на розвиток їхніх комунікативних здібностей.

Досить продуктивною є психологічна та педагогічна допомога щодо соціальної адаптації молоді, яку надавали центри ССМ у закладах пенітенціарної системи, зокрема в Донецькій, Рівненській, Дніпропетровській, Харківській, Чернігівській областях. Тут в училищах соціальної реабілітації, ВТК створені і діють консультативні пункти від ССМ, клуби, проводяться благодійні акції. Вихованці виховних трудових колоній та училищ соціальної реабілітації одержують медико-соціальну, педагогічну та інформаційну допомогу.

На сьогодні в Україні склалася своєрідна система передавання під патронат центрів ССМ вихованців, які звільняються з ВТК. Адміністрація ВТК повідомляє про звільнення ті регіональні центри ССМ, куди від’їжджає звільнений. Отримавши повідомлення, фахівці центрів ССМ проводять обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, куди повертається звільнений підліток, надають психологопедагогічні консультації батькам.

Після повернення підлітків за місцем проживання фахівці центрів ССМ не залишають їх поза увагою, систематично проводять патронаж неповнолітніх, організовують консультації психолога, юриста, допомагають в оформленні прописки, працевлаштуванні, інформують про навчальні заклади, курси, де вони можуть оволодіти конкретною професією.

Соціально-адаптаційне і реабілітаційне спрямування діяльності центрів ССМ проблематичне, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотики,

360