Соціальна педагогіка (підручник)

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

Зміст виховання особистості у дозвіллєвій сфері залежить від орієнтації людини у вільний час. На характер проведення людиною свого часу впливає багато чинників, найголовнішими серед них є соціальне становище, національні традиції, психічні та фізіологічні зміни, ціннісні орієнтації, притаманні конкретному віковому стану.

Виховання гармонійної особистості передбачає цілісний підхід до дитини, що полягає у створенні спільними зусиллями викладачів, батьків,вихователівгуманногопедагогічногосередовищадлякожноїдитини. Натомість, життя сучасної людини з самого дитинства характеризується гострими суперечностями та вкрай суперечливими цінностями, що пропонуються дитині школою, сім’єю, вулицею, засобами масової інформації. І саме дозвіллєва діяльність як педагогічний процес здатна усунути бар’єри між школою, сім’єю та внутрішнім життям дитини.

Актуальність дозвіллєвої діяльності особливо підвищується під час шкільних канікул. Канікули у сфері дозвілля повинні бути насиченими заходами різнопланового характеру для повноцінного відпочинку школярів. Форми роботи у цей період можуть бути найрізноманітнішими. В період осінніх, зимових і весняних канікул можуть бути запропоновані такі види дозвіллєвих заходів: творчі тижні (літературні, музичні, театральні, кінотижні); конкурсно-ігрові програми; рекреативний відпочинок (туристичні походи); екскурсійна робота (відвідування музеїв, пам’яток історії та архітектури тощо); влаштування концертів, виставок, фестивалів самодіяльних колективів.

Під час літніх канікул головна увага організатора звертається на сезонні особливості відпочинку: екскурсійні подорожі та туризм, організацію дитячих ігрових майданчиків і підліткових клубів за інтересами і т.п.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Підібрати можливі форми дозвілля молоді відповідно до концепцій, що сформувалися у другій половині 20-го століття.

2.Охарактеризуйте алгоритм діяльності соціального педагога, орієнтуючись на фундаментальну ознаку дозвілля: урізноманітнення життя.

3.Створити авторську картотеку ігор для дітей з особливими потребами за обраною вами тематикою.

4.Розробити систему оформлення ігротеки (стенди, інформаційні матеріали, допоміжні засоби, ігрові майданчики та ін.), орієнтуючись на відповідну групу клієнтів.

471

Соціальна педагогіка

Література

1.Воловик А., Воловик В. Педагогіка дозвілля: Підручник. – Х.: ХДАК, 1999.

2.Киселева Т.Г., Красильников Ю.Д. Основи социально-культурной деятельности. – М., 1995.

3.Молодь і дозвілля: Теорія і практика роботи з підлітками та молоддю за місцем проживання. – Вип. 2. – К., 1996.

4.Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах: Підручник. – К.: Кондор, 2005.

§ 4. Теоретичні засади формування здорового способу життя

Питання здоров'я та здорового способу життя, розвитку та становлення особистості дитини і підлітка розглядаються багатьма дослідниками: виховна робота в школі засобами фізичної культури (А. Д. Дубогай, Г. І. Власюк, А. Л. Турчак); психологічні, моральні особливості виховання особистості (І. Д. Бех, Н. Ю. Максимова, С. К. Масгутова, І. В. Нікітіна, Р. Ф. Пасічняк, І. М. Романишин; формування ціннісних орієнтацій підлітків (С. В. Лапаєнко, С. О. Свириденко, О. Ф. Турянська); становлення соціальної активності підлітків (К. М. Власова, О. И. Карпухін, О. А. Кузьменко), загально-філософський підхід (Л. П. Сущенко).

Науковці визначають, три етапи діяльності світової спільноти в напрямку відвернення загрози здоров’ю людства:

Перший етап 1977–1986 рр. визначив ідеологію досягнення здоров’я для всіх, основні принципи і шляхи цієї діяльності. Основні документи – Концепція ВООЗ «Здоров’я для всіх» (1977 р.), Алма-Атинська Декларація „Концепція досягнення здоров’я для всіх” (1978 р.), звіт Лалонда (1974 р.).

Другий етап 1986–1997 рр. ствердив ФЗСЖ як засіб досягнення здоров’я для всіх і загальновизнаної в світі системи дій зі своєю теорією, методикою і практикою. Основні документи – Отавська Хартія (1986 р.), Аделаїдські рекомендації (1988 р.), Сундсвальська заява (1991 р.).

Третій етап історії ФЗСЖ починається з 1997 року. Основні документи – Джакартська декларація за формування здорового способу життя в XXI сторіччі (1997 р.), Всесвітня декларація з охорони здоров’я, “Здоров’я-21: Основи політики досягнення здоров’я для всіх в Європейському регіоні ВООЗ” (1998 р.).

472

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

Таким чином, Європейське регіональне бюро ВООЗ спрямовує свою діяльність на сприяння тому, щоб політика кожної європейської країни з питань охорони здоров’я якомога тісніше була узгоджена з політикою “Здоров’я-21”.

Особливу увагу привертає відоме визначення поняття здоров'я в Статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ, 1946 р.): «Здоров'я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів», що визначає чотири складові здоров’я: фізичне, психічне, духовне, соціальне. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визначають стан здоров’я людини.

Показниками фізичного здоров’я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

Показники психічного здоров’я – індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини.

Показниками духовного здоров’я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду – все це обумовлює стан духовного здоров’я індивіда.

Соціальне здоров’я пов’язане з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. В загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі – економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визначають стан здоров’я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових.

473

Соціальна педагогіка

Сучасні теорія і практика формування здорового способу життя, прийняті в країнах-лідерах, що ініціюють піднесення проблематики здоров’я на загально планетарний рівень, розрізняють шість рівнів здоров’я світової спільноти, структурованих за кількісною ознакою

– від окремого індивіда до людства загалом.

Рис. 9.1. Структуровані рівні здоров’я світової спільноти

Перший рівень – індивідуальний, тобто здоров’я окремої людини.

Другий рівень визначається як рівень здоров’я певної групи людей – її сім’я, родичі, друзі, знайомі, з якими вона повсякденно спілкується. Третій рівень – рівень організації. Зважаючи на те, що переважна більшість людей взаємодіє з різними організаціями суспільства (сфери виробництва, послуг, науки, культури, релігії, правові і соціальні інституції тощо) і тим самим впливає на здоров’я працівників (як і в зворотному напрямку організація впливає на здоров’я окремої людини), цей рівень структурований окремо. Четвертий рівень здоров’я – здоров’я громади, тобто той найближчий соціум, де людина перебуває тривалий час свого життя. Наступний, п’ятий рівень

– рівень певної країни, як влада ставиться до громадського здоров'я своєї країни, чи відповідає чинне законодавство світовим поглядам з питань здоров'я. І останній, шостий – рівень всього світу, на якому позначаються проблеми всього людства у планетарному масштабі.

Таке структурування рівнів здоров’я дозволяє мати уявлення світової спільноти щодо зв’язку індивідуального і громадського здоров’я, яке визначає взаємозалежність усіх рівнів. Така залеж-

474

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

ність і взаємообумовленість рівнів здоров’я визначає позицію, яка проголошується країнами світової цивілізації:

•кожна людина особисто відповідальна за здоров’я всього людства;

•усе людство відповідальне за здоров’я кожної людини.

Узагальнюючи міркування провідних вчених щодо визначення

поняття «здоровий спосіб життя», “здоров’я”, можна сказати, що здоровий спосіб життя – це все в людській діяльності, що має відношення до збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій завдяки організації діяльності щодо оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту.

Складові здорового способу життя мають елементи, які стосуються всіх аспектів здоров’я – фізичного, психічного, соціального і духовного. Найважливіші з цих елементів – це:

•усвідомлення цінності здоров’я (домінуючий у світогляді людини духовний пріоритет і відповідна психічна установка);

•відсутність шкідливих звичок, (тютюнової, алкогольної, наркотичної залежності, безладних, небезпечних статевих стосунків);

•доступ до раціонального харчування (в тому числі якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок);

•умови побуту (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності);

•умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку);

•рухова активність (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень).

Взагалі світовою спільнотою «формування здорового способу

життя» визначається як процес запровадження зусиль для сприяння поліпшенню здоров’я і благополуччя взагалі, зокрема ефективних програм, послуг, політики, які можуть підтримати та поліпшити існуючі рівні здоров’я, дати людям змогу посилити контроль над власним здоров’ям і покращити його.

Для поліпшення здоров’я, індивідуального чи суспільного, необхідна також наявність певних передумов. Основними з таких передумов є Всесвітня організація охорони здоров’я визначає такі:

475

Соціальна педагогіка

-Наявність миру, яка розуміється не лише як відсутність війни з іншою державою або групою держав, але й як відсутність мирних стосунків у сім’ї, конфліктів з найближчим оточенням, на роботі, конфлікти всередині спільноти або між ними, які теж не сприяють здоров’ю.

-Наявність даху над головою. Це визначення не звужується до поняття домівки. Оскільки це і певний рівень побутового комфорту, і майнові правові відносини, інші науково-технічні і соціальні чинники, що створюють відчуття впевненості в майбутньому щодо захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного походження.

-Прояв соціальної справедливості, рівності, неупередженості. Наявність цих передумов здоров’я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права, унеможливлює обмеження законних прав та інтересів людини з боку будь-яких сильних або владних структур.

-Освіта. Поняття освіти в цьому контексті слід розуміти не тільки як освіту валеологічну (про здоровий спосіб життя), а й як освіту загальну, оскільки без знання комплексу основних природно-наукових, філософських, гуманітарних положень світової спадщини вивчення суто валеологічної дисципліни не може дати системного уявлення про проблему здоров’я взагалі.

-Оптимальне харчування, яке є передумовою здоров’я, і поєднує доступність споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів, спеціальних продуктів і харчових добавок, що сприятиме поліпшенню стану здоров’я і протидіятиме природному процесу старіння.

-Поняття прибутку в переліку передумов здоров’я передбачає наявність фінансових можливостей для забезпечення не тільки мінімальних потреб існування людини або суспільства, але й для створення послуг і товарів, необхідних для здорового способу життя.

-Стабільність екосистеми також є передумовою здоров’я. Мається на увазі не стабілізація шкідливих екоумов, а навпаки, дійовий вплив на всі ланки цієї системи з метою запобігання негативним змінам, що можуть погіршити умови існування.

476

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

-Достатність сталих ресурсів поєднує і фінансові ресурси країни, спільноти і окремої людини, незадіяні ресурси засобів виробництва, матеріалів та інструментів, врешті-решт, інтелектуальні ресурси, потенціал громадських і приватних ініціатив [9].

Метою формування здорового способу життя є сприяння досяг-

ненню, в широкому розумінні, благополуччю і здоров’ю для всіх, на всіх рівнях, у всіх сферах, з усіма передумовами.

Основним механізмом формування здорового способу життя є створення умов для окремих осіб, груп людей, громад спроможності і можливості позитивно впливати на проблеми здоров’я.

Розрізняються п’ять напрямків формування здорового способу життя, які тісно взаємопов'язані:

•формування сприятливої для здоров’я державної політики;

•створення сприятливого природного і соціального середовища;

•підвищення активності громад;

•розвиток індивідуальних людських навичок;

•переорієнтація служб охорони здоров’я.

Кожен із заходів реалізується за притаманними для нього пев-

ними принциповими положеннями і за наявності певних умов.

1.Створення сприятливого середовища для життєдіяльності людини. Нерозривний зв’язок людини і середовища її існування, взаємозв’язок двох складових середовища (суспільної і природної), взаємозв’язок чотирьох складових здоров’я людини (фізичної, психічної, соціальної, духовної) – все це обумовлює необхідність будувати заходи щодо формування здорового способу життя на основі соціо-екологічного підходу до здоров’я.

2.Підвищення активності громад. Головною «рушійною силою», потенціалом, середовищем розробки і впровадження формування здорового способу життя є громада (місцева територіальна, етнічна, релігійна, культурна тощо).

3.Розвиток індивідуальних навичок переважно спрямований на інформаційну і освітню діяльність, що має на меті збільшувати спроможність людей робити правильний вибір, посилювати контроль за здоров’ям, вчитись спрямовувати зусилля на власне здоров’я, на здорове середовище.

4.Переорієнтація служб охорони здоров’я має здійснювати розширення сфери відповідальності спеціалізованої системи охорони здоров’я саме у напрямку формування здорового способу життя, виходячи за межі лікування.

477

Соціальна педагогіка

Проведений аналіз теоретичних засад формування здорового способу життя та основних напрямків роботи соціальних педагогів дозволив розробити загальну модель діяльності соціального педагога щодо формування здорового способу життя дітей та молоді (Рис. 9.2).

Основними об’єктами соціально-педагогічної роботи спеціаліста щодо формування здорового способу життя підлітків є навчальні заклади різних типів (загальноосвітні школи, вищі навчальні заклади) та позанавчальні заклади (соціальні служби для молоді, клуби за місцем проживання, громадські об'єднання тощо). Соціальнопедагогічний вплив відбувається як під час групової роботи, так і у ході індивідуальної роботи.

Щоб ця модель спрацювала, спеціалісти повинні володіти певною професійною компетентністю, під якою розуміється сформована у процесі навчання та самоосвіти система науково-практичних знань і вмінь, які впливають на якість вирішення професійних завдань, і розвинуті особистісно-професійні якості, що проявляються у діловому та партнерському спілкуванні з людьми при вирішенні їхніх життєвих проблем. Для виконання соціально-педагогічної роботи щодо формування здорового способу життя відповідно до основних функцій соціальний педагог повинен володіти певними знаннями та вміннями, а саме:

-у межах комунікативної функції – особливості спілкування з різними соціальними групами підлітків та молоді, представниками державних структур та громадських організацій, попередження конфліктних ситуацій, здійснення позитивного впливу на дітей та молодь, залучення їх до роботи соціальних проектів;

-у межах організаторської функції – теоретичні та практичні засади діяльності соціального педагога щодо організації роботи з формування здорового способу життя у різних соціальних інститутах, а також з розробки, планування, оцінки соціальних програм, визначення пріоритетних напрямків діяльності у процесі формування здорового способу життя, розподілення обов'язків між учасниками соціальних проектів, координування їх діяльності;

-у межах прогностичної функції – особливості прогнозування результатів впровадження соціальних проектів, спрямованих на формування здорового способу життя дітей та молоді, побудова адекватних прогнозів відповідно до конкретної соціально-

478

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

педагогічної ситуації, враховування специфіки різних соціальних груп молоді;

-у межах соціально-педагогічної функції – специфіка соціальнопедагогічної діяльності з формування здорового способу життя дітей та молоді, здійснення соціально-педагогічної роботи щодо формування усвідомлення необхідності здорового способу життя, набуття соціальних навичок щодо здоров'я у підлітків та молоді;

-у межах профілактичної функції – основи здорового способу життя, наслідки впливу шкідливих звичок та асоціальної поведінки на здоров'я та життєдіяльність особистості, способи та форм соціально-профілактичної роботи, організація індивідуальних, групових, масових форм діяльності з формування здорового способу життя, пропаганда здорового способу життя, створення соціальних умов для соціально-позитивної діяльності дітей та молоді через їх участь у соціальних проектах;

-у межах діагностичної функції – особливості діагностування об'єктів соціально-педагогічної діяльності з формування здорового способу життя, добирання оптимального діагностичного інструментарію, аналіз, узагальнення та використання результатів діагностики;

-у межах соціально-медичної функції – основні соціальномедичні чинники здоров'я та здорового способу життя, особливості надання соціально-медичної допомоги різним групам клієнтів, проведення консультативної соціально-терапевтичної допомоги із залученням різних фахівців, доцільно застосовувати різні форми психолого-педагогічної допомоги;

-у межах правозахисної функції – основні права дітей та молоді щодо здоров'я, закріпленні в законодавчих документах України та інших країн, обов'язки школи, сім'ї та позанавчальних закладів стосовно розвитку особистості, інформування дітей та молоді про їхні права щодо здоров'я.

Соціальні педагоги через соціальну складову здоров'я мають

можливість впливати на моральне, психічне та фізичне здоров'я особистості, а формування у підростаючого покоління свідомості соціальної цінності здоров’я як особистого, так і суспільного сприятиме позитивному становленню та розвитку особистості загалом.

479