Соціальна педагогіка (підручник)

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

(симбіозне) науково-методологічне осмислення в загальному контексті соціалізації і соціального виховання цієї категорії молоді.

Отже, основне завдання сучасних громадських дитячих і молодіжних об’єднань полягає у формуванні образу і виявленні сутності процесу діяльності членів молодіжного (дитячого) об’єднання як колективу однодумців, як відповідно організованої соціальнопедагогічної системи, підсистемам якої властиві відносна самостійність, специфічність та ефективність різних видів впливу на процес соціалізації і соціального виховання цієї категорії дітей і молоді.

Кожна підсистема має власне соціальне і виховне спрямування, яке знаходить своє відображення у загальній меті, формах, методах і засобах соціально-педагогічної діяльності.

На підставі наведеного вище можна дійти висновку, що в основі уявлення про молодіжні і дитячі громадські об’єднання як інституту соціалізації і соціального виховання є положення про те, що

різноманітна діяльність соціально значущого і суспільно корисного спрямування членів сучасних громадських дитячих і молодіжних об’єднань і є соціально-педагогічною або виховною і соціалізуючою діяльністю. Це дозволяє вважати, що соціальний досвід, який діти, підлітки і молоді люди набувають у процесі спільної (колективної) діяльності, міжособистісних відносин, взаємодій і спілкування як члени дитячої або молодіжної організації, не тільки суб’єктивно засвоюється, а й активно опрацьовується, інтеріоризується, стає джерелом соціалізації і соціального виховання їхньої особистості.

Виходячи із зазначеного, ми вважаємо, що процес соціалізації і соціального виховання членів сучасних громадських дитячих і молодіжних об’єднань забезпечується завдяки узгодженості мотивів, а також гармонійного поєднання і співвідносності соціально- педагогічних,соціально-психологічнихіорганізаційно-педагогічних умов їхньої спільної (колективної) діяльності.

Метою соціально-педагогічної діяльності громадських дитячих і молодіжних об’єднань є сприяння процесу самовиховання, самовдосконалення, саморозвитку, самореалізації, самовизначення юної індивідуальності в контексті формування здатності одночасно функціонувати на трьох рівнях.

Перший – індивідуальний. Під час колективної діяльності член спілки молоді (дитячої спілки) набуває певних знань, сам формує власні стандарти поведінки, життєву мету, “Я-концепцію” особистості. У нього формується внутрішньоспілкова ідентичність (він

451

Соціальна педагогіка

знає, у що вірити, чого хоче, що йому подобається, а що ні), впевненість у своїх силах, здатність до ініціативи, активних цілеспрямованих дій.

Другий рівень – міжособовий – спроможність члена молодіжної (дитячої) організації адекватно взаємодіяти зі своїми товаришами, іншими людьми. Для цього він активно засвоює правила ролевої поведінки в організації, набуває навиків толерантного ставлення до своїх товаришів, вмінь адекватно реагувати на проблемні і суперечливі ситуації, навички спілкування, здатність до передавання і прийняття інформації, продукування нових ідей і пропозицій.

На третьому рівні формуються здатності сприяти функціонуванню громадського дитячого чи молодіжного об’єднання – соціальна адекватність. У процесі спільної діяльності у членів об’єднання формується готовність до виконання різноманітних доручень, високе почуття єдності, готовність працювати заради визначеної мети, прагнення реалізувати свої особистісні цілі на основі узгодження їх із цілями і завданнями молодіжного (дитячого) об’єднання. У досягненні цього рівня велику роль відіграють розум і воля члена спілки молоді (дитячої спілки).

Необхідно зазначити, що соціально-педагогічна діяльність сучасних громадських дитячих і молодіжних об’єднань характеризується, насамперед, метою і завданнями дитячих і молодіжних об’єднань. Мета соціально-педагогічної діяльності спілки молоді (дитячої спілки), на нашу думку, не є суто суб’єктивним утворенням, довільно продукованим інтелектуальними зусиллями членів спілки. Вона загалом має об’єктивний характер і продукована комплексним поєднанням суспільних потреб і сподівань молодого покоління, його прагненням до відкриття для себе (і завдяки власним зусиллям) нових соціальних перспектив самореалізації, саморозвитку і самоактуалізації. Ми вважаємо, що існує тенденція об’єктивації молодіжними (дитячими) організаціями спільної мети діяльності, зростання її цінності для членів молодіжної (дитячої) організації в процесі активної взаємодії з її досягнення. Отже, у процесі активної діяльності спілки молоді (дитячої спілки), яка має яскраво виражений соціально-педагогічний характер, відбувається своєрідне особистісне привласнення й одночасно підвищення значущості цієї мети для члена спілки.

У створенні типології і структурної моделі соціальнопедагогічної діяльності сучасних громадських дитячих і молодіжних

452

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

об’єднань ми також виходили із систематики діяльності, запропонованої М. С. Каганом, а саме: наявності трьох елементів діяльності: суб’єкта, об’єкта та активності суб’єкта [4]. Як суб’єкт соціальнопедагогічної діяльності ми розглядаємо як членів громадських дитячих і молодіжних об’єднань, так і колектив об’єднання. Важливою основою для визначення методологічних основ функціонування національних дитячого і молодіжного рухів як інститутів соціалізації і соціального виховання є наукова позиція А. В. Петровського, який розглядає взаємодію між суб’єктами діяльності як акт опосередкування, “причому опосередковуючою ланкою для індивідума є вже не сам об’єкт діяльності, не її суть, а особистість іншої людини як співучасника діяльності” [8, С. 23].

Аналізуючи механізм соціально-педагогічної діяльності дитячого чи молодіжного об’єднання ми вважаємо, що, насамперед, необхідно, щоб кожен його член зміг в процесі знайти для себе сприятливу позицію, слушну як щодо суб’єктивної задоволеності, так і щодо мети спілки молоді (дитячої спілки). Це можливо, якщо у громадському молодіжному (дитячому) об’єднанні функціонують різні види діяльності, що відрізняються різноманітністю змісту і форм організації кожної з них. Природньо, що розмаїття видів діяльності та її зміст об’єктивно обмежуються специфікою тієї чи іншої спілки молоді (дитячої спілки) та її фінансовими і матеріальними можливостями.

Відомо, що ефективність будь-якої діяльності, в тому числі і соціально-педагогічної, міра задоволеності від участі в ній пов’язані з її характером – репродуктивним або творчим. Саме творчий характер діяльності найбільшою мірою сприяє саморозвиткові й самореалізації молодої людини чи підлітка, розкриттю її (його) особистісного потенціалу, формуванню творчих здібностей і властивостей. Це висуває перед активом громадських дитячих чи молодіжних об’єднань завдання максимального насичення діяльності об’єднань різноманітними суспільно корисними справами, активним використанням розробленої І. П. Івановим методики організації колективних творчих справ [2].

Отже, соціально-педагогічна діяльність спілок молоді (дитячих спілок) має, з одного боку, по можливості задовольняти і розвивати інтереси, потреби, здібності молодої людини, створювати умови для вирішення нею завдань, які постають перед спілкою, а також актуальних проблем; з іншого – бути соціально-орієнтуючою, тобто створю-

453

Соціальна педагогіка

вати умови для саморозвитку і самовиховання членів громадських дитячих чи молодіжних об’єднань, у т.ч. професійну орієнтацію, професійну підготовку, участь в господарському та економічному житті країни, розробці інноваційних технологічних проектів, тобто поєднувати оволодіння різноманітним досвідом предметно-практичної і духовно-творчої діяльності. Це отримує своє підтвердження і в дослідженні О. Г. Карпенко: “для підліткових об’єднань за інтересами притаманні такі виховні функції: залучення підлітків до суспільної культури; формування соціально-спрямованої особистості підлітка; розвиток творчої індивідуальності підлітка. Водночас, такі тимчасові об’єднання виконують ще й специфічні функції: компенсації, актуалізації, інтеграції та інтенсифікації виховного впливу” [5, С. 68].

Реалії сьогодення вимагають від активу спілок молоді (дитячих спілок) постановки і вирішення нових соціально-педагогічних завдань, пошуку як більш ефективних форм залучення юнаків і дівчат до молодіжних формувань, так і вдосконалення внутрішньоспілкової роботи з ними. На порядок денний поставлено питання необхідності вдосконалення діяльності як самих молодіжних (дитячих) організацій, так і форм їхньої взаємодії із соціальним середовищем. Тому особливо актуальною видається проблема комплексного соціально-педагогічного і соціально-психологічного осмислення сутності діяльності громадських дитячих і молодіжних об’єднань, їхнього місця і ролі в системі соціалізації і соціального виховання. А, значить, актуалізується і проблема розробки методології нових підходів до організації наукових досліджень щодо вивчення ефективності соціально-педагогічного впливу молодіжних організацій як на своїх членів, так і на неспілкову молодь. На нашу думку, зазначена проблема може бути вирішена лише на підставі всебічного вивчення й аналізу сутності соціальної і виховної діяльності дитячих і молодіжних формувань, всього молодіжного руху як інституту соціалізації і соціального виховання підростаючого і молодого поколінь.

Тому привертає увагу концепція дослідника В. Т. Кабуша, який вважає, що цілісна система виховання має розвиватися як ієрархія виховних систем. В її структурі має бути регіональна система, яка формується з урахуванням місцевих умов в районі, місті, області. Але центральне місце в ієрархії систем посідає соціально-педагогічна система [3, С. 133].

Виходячи із викладеного вище, ми вважаємо, що комплексний аналіз громадського молодіжного (дитячого) об’єднання як

454

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

соціально-педагогічної системи має принципове значення для подальшого розвитку досліджень діяльності організованих дитячих чи молодіжних структур і галузі педагогічної теорії. Власне, такий аналіз дасть можливість глибше вивчати, осмислювати й узагальнювати сутність соціальної, виховної і самовиховної діяльності спілок молоді (дитячих спілок) та їхнього соціально-педагогічного потенціалу. Зазначений підхід до організації наукових досліджень може стати основою для синтезу і систематизації нагромадженого фактичного матеріалу про соціально-педагогічну діяльність організованих дитячих і молодіжних формувань. Відповідно, дослідження процесу соціалізації, виховання і самовиховання членів громадських дитячих і молодіжних об’єднань мають розвиватися як складова частина педагогічної науки, струнка система органічно взаємозв’язаних знань, що перебувають в науково обґрунтованому співвідношенні.

Запропонована концепція розгляду національних дитячого і молодіжного рухів як соціального інституту соціалізації і соціального виховання базується на загальній теорії побудови педагогічних систем. Розробка зазначеної концепції та її апробація передбачає, зокрема, класифікацію діяльності дитячих і молодіжних організацій за її соціально-педагогічною спрямованістю, за співвідношенням і наявністю діючих у них елементів системи національного виховання, а також розробку відповідно спрямованих технологій соціальнопедагогічної діяльності.

На сьогоднішній день проблема полягає не стільки у вивченні соціальної і виховної діяльності громадських дитячих і молодіжних об’єднань, скільки у дослідженні процесу формування молодіжної (дитячої) організації як соціально-педагогічної системи; у науковий розробці форм, методів і засобів виховного впливу молодіжної (дитячої) організації на своїх членів, а також шляхів і форм їхнього впровадження в практику соціальної і виховної роботи громадських дитячих і молодіжних об’єднань.

Доцільно особливо зазначити, що науково-педагогічне осмислення сутності сучасних дитячого і молодіжного рухів має виявити основні взаємозв’язки і взаємозалежності, без аналізу і врахування яких неможливо забезпечити ефективне функціонування молодіжної (дитячої) організації як організованої соціально-педагогічної системи.

Таким чином, дитячий і молодіжний рух по праву можна вважати ефективно діючим соціальним інститутом соціалізації і соціального виховання підростаючого і молодого покоління.

455

Соціальна педагогіка

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Охарактеризуйте поняття «соціально-педагогічна діяльність громадського дитячого (молодіжного) об’єднання»?

2.Сучасні дитячі і молодіжні організації ще перебувають в стадії становлення і самовизначення, перебувають під впливом різноманітних соціальних, педагогічних і психологічних факторів. Назвіть ці фактори.

3.У чому, на вашу думку, полягає основне завдання функціонування сучасних дитячих і молодіжних об’єднань?

4.Охарактеризуйте можливу співпрацю соціального педагога з дитячими і молодіжними громадськими об’єднаннями ?

5.Дайте визначення дитячому чи молодіжному громадському об’єднанню як соціально-педагогічній системі.

Література

1.Гурьянова М. П. Сельская школа и социальная педагогика: Метод. пособ. – Мн.: Амалгфея, 2000.

2.Иванов И. П. Педагогика коллективных творческих дел. – К.: Освіта, 1992.

3.Кабуш В. Т. Воспитание школьников в условиях обновления общества. – Мн. : ИПКУ, 1994.

4.Каган М. С. Человеческая деятельность / Опыт системного анализа. – М.: Политиздат, 1974.

5.Карпенко О. Г. Соціальне становлення особистості підлітка в тимчасових об’єднаннях за інтересами: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.05. – К., 1999.

6.Лавриненко Н. М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси: Монографія / Лавриченко Н. М. – К.: Віра ІНСАЙТ, 2000.

7.ЛактионоваГ.М.Теоретико-методологическиеосновысоциально- педагогической работы с женской молодежью в условиях крупного города: Автореф. дис. … д-ра пед. наук: 13.00.05. – К., 1999.

8.Петровский А. В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М.: Политиздат, 1982.

9.Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. А. Й. Капської.

– К.: Центр навчальної літератури, 2003.

10.Харченко С. Я. Социально-педагогические основы подготовки учителя к работе с детскими общественными объединениями: Дисс. … д-ра пед. наук: 13.00.01. – М., 1993.

456

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

§2. Виховні можливості громадських об'єднань

уформуванні соціальної активності підлітків

Проблема пошуків інтегративних форм виховної роботи з підростаючим поколінням сьогодні є архіактуальньною. Це пояснюється тим, що у підлітковому віці помітно скорочується кількість дітей, котрі задовольняються спілкуванням лише у колі сім'ї, і при цьому збільшується кількість тих, що прагнуть до спілкування в інших сферах їх життя: на вулиці, клубах за інтересами, в секціях.

Безперечно, збільшення часу, який підлітки проводять поза школою і поза родиною приводить їх до створення певних референтних груп, товариств. При цьому їх роль для підлітків є більш значущою, ніж учителів чи батьків. Ця особливість якраз і спонукає підлітків до об'єднань, які іноді є керованими педагогами, а іноді є неформальними і переважно різновіковими [1]. Це дозволяє стверджувати, що створення неформальних об'єднань, які іноді мають негативістські тенденції, засвідчує недосконалість і неефективність виховної роботи з підлітками.

Неформальні групи – „це не обов'язково об'єднання однолітків, в них можуть бути люди, які хоч і відрізняються за віком, але об'єднані системою відносин, вони володіють спільними цінностями і відокремлені від інших певним принципом відмежованості“ [2].

Дослідники Г. Троцко [4], А. Мудрик [2], Ю. Поліщук [3] визначили, що близько 83–88% школярів є учасниками груп, які з'являються спонтанно, але часто існують досить тривалий час. Підліткові ненацькі об'єднання, на думку дослідників, характеризуються достатньо високим рівнем організованості, ефективною саморегуляцією, віковою і групповою субкультурою.

Що приваблює підлітків у цих групах?

Вивчення їх діяльності засвідчує, що привабливість полягає, передусім, у можливостях самоврядування і самоствердження підлітків у процесі спільної творчої життєдіяльності. Хоча, слід зазначити, що спрямованість цієї життєдіяльності проявляється в досить широкому діапазоні. В Україні функціонують групи як з яскраво вираженою соціально-значущою спрямованістю чи соціально-прийнятною орієнтацією, так і групи, які не мають певних видів занять, вони перебувають у режимі вільного спілкування.

457

Соціальна педагогіка

Відомий дослідник цієї проблеми І. Кон [1] зазначає, що за соціально-психологічним статусом ці групи можна поділити за приналежністю, в яких підліток реально перебуває (шкільний колектив, різні секції, клуби, гуртки), референтні групи, до яких він не належить, але на які він орієнтується і на думку яких зважає та співвідносить свою поведінку і самооцінку. Причому ці групи за кількістю поділяються на великі (шкільні організації, вболівальники спортклубу) і малі, в яких взаємовідносини є особистими, – „очі в очі“. За тривалістю і стабільністю свого існування групи можуть бути постійними, тимчасовими і ситуативними; за просторовим розміщенням вони можуть бути: дворовими, квартальними, можуть функціонувати в межах певної установи (школа, клуб, підприємство, бар), або розпорошеними (це підлітки, які живуть далеко один від одного, об'єднані спільним хобі, станом здоров'я, видами спорту тощо). За типом лідерства вони можуть бути демократичними або авторитарними. За ціннісною спрямованістю – просоціальними (соціально позитивна спрямованість) або асоціальними (соціальнонейтральними) та антисоціальними.

Звичайно, об'єднання, групи ровесників відіграють у житті підлітків досить істотну роль. Часто вони входять у формалізовані і неформальні групи, спілкування в яких має суттєву різницю.

Причому, як зазначає А. Мудрик [2], основні механізми соціального виховання у формалізованих об'єднаннях – це інструментальний міжособистісний, а у неформальних – стилізований і міжособистісний. Саме у неформальних взаємовідносинах підлітків простежується часто емоційна насиченість міжособистісних контактів, оскільки прагнення проявити себе як особистість, індивідуалізуватися в референтній групі потребує від них пошуків нових каналів трансляції своєї особистості, що, на їх думку, забезпечує можливості для самовираження і самоутвердження.

Практика дозволила виявити один парадокс: майже всі громадські рухи виростають із стихійних, набуваючи певних організаційних форм. При цьому, як стверджує відомий дослідник цієї проблеми Ю. Й. Поліщук, мотивом (предметом потреби), що сприяє появі соціально-педагогічної установки щодо необхідності створення і функціонування об'єднання, є палке бажання (життєва необхідність) в об'єднанні за інтересами, у самодіяльній і незалежній від державних інституцій, школи (вищого навчального закладу), батьків діяльності та спілкуванні [3, С. 96].

458

Розділ 9. Соціально-педагогічна підтримка молодіжних ініціатив

Зважаючи на те, що основним новоутворенням у свідомості підлітків (І. Булах) є поява відчуття дорослості, яке проявляється у бажанні бути і вважатися дорослими. Сьогодні, коли простежується зменшення ролі школи у процесі виховання, а на сім'ю в її кризовому стані сподівання невелике, то саме підліткові громадські об'єднання можуть стати джерелом потреби саморозвитку і середовищем його реалізації.

Цілком закономірно, що у зв'язку з цим зростають соціальнопедагогічні функції різних дитячих і молодіжних об'єднань, які є специфічними, індивідуалізованими соціально-виховними системами. Сучасна ситуація в громадських рухах надає підлітку право пошуку і вибору прийнятного і привабливого для нього за метою і масштабами діяльності об'єднання.

Цілком очевидним є те, що підлітки у всі часи прагнуть, шукають і створюють писані і неписані закони і правила, за якими вони хочуть жити, спілкуватись, самовиражатись, самореалізовуватись. Адже реформування політичної системи нашої держави докорінно змінило характер і структуру дитячого руху, який завжди був одним із факторів розвитку особистості.

Сьогодні науковці і практики повинні заново осмислити феномен дитячого руху, визначити місце в межах підліткового віку, виявити можливості у вирішенні як соціальних, так і виховних завдань стосовно підліткового покоління. Вкрай необхідна розробка принципів і технологій роботи в дитячому русі, адекватних його сучасному стану і перспективним можливостям.

Останні роки кінці ХХ початку ХХІ ст. можна відзначити синхронними процесами диференціації і консолідації, появою одних формувань і припинення діяльності інших, долання труднощів росту і прояву, багатогранністю реформованих, відроджених і „новонароджених“ організаційних структур, різними соціальними орієнтирами.

Такими показниками і пояснюється той факт, що сучасні підліткові об'єднання набули визнання не лише як явище педагогічне, яке є самостійним фактором розвитку особистості, але й як явище соціальне, що відображає всі інноваційні процеси, які відбуваються в житті нашого суспільства. Так, скажімо, якщо в суспільній свідомості українців сьогодні акцентується увага на цінностях окремої особистості, самооцінці людини, значущості її прав і свобод, то для підліткових об'єднань це означає поворот від пріоритету необхід-

459

Соціальна педагогіка

ності суспільству і державі до необхідності, передусім, самим дітям і підліткам. Підлітки, незалежно від змін у суспільстві, об'єднуються, прагнучи задовольнити потребу у спільній діяльності, спілкуванні, самоствердженні.

Без сумніву, нині існує в Україні чимало соціальних громадських утворень, які відіграють важливу роль у розвитку підлітків, але вони не в змозі вичерпати всю багатогранність життя нашого покоління і його потреб.

Проте за наявності найбільш досконалих педагогічних технологій підліток у цих об'єднаннях є об'єктом навчання, турботи і впливу. Тут його діяльність регламентується цілями, окресленими ззовні, програмами, складеними для нього і визначеними для виконання без його активної участі.

За межами організованої діяльності існує інша сфера життєдіяльності підлітків. Вони включаються в неї під впливом потреби жити в реальному житті і своїми діями творити власне життя, усвідомлювати свою цінність у суспільстві, а своїми вчинками доводити своє право бути повноцінним громадянином. Можна з впевненістю сказати, що саме особистісна орієнтованість, відмежованість від державних органів, динамічність і певна незалежність є стимулом для підлітків при входженні в те чи інше об'єднання.

У зв’язку з цим можна назвати об'єднання, які з'являються на основі психологічних особливостей конкретної соціальнодемографічної групи, діяльність яких пов'язана з бажанням підлітків пізнати світ і утвердитися в ньому; об'єднання, орієнтовані на різні конкретні інтереси підлітків (релігійного, політичного, економічного спрямування).

Привертає увагу той факт, що останнім часом активізувалась потреба підлітків у захисті від несправедливих дій дорослих, учителів, батьків, від жорстокості ровесників. Поява таких об'єднань як „Дитячий парламент“, „Ти не один“, „Волонтери“, „Рука підтримки“, „Справедливість“ та ін. викликають інтерес у підлітків.

Активне залучення підлітка до громадських об'єднань дозволяє йому достатньою мірою задовольняти чимало соціальних потреб, реалізувати інтереси. Такі об'єднання виконують компенсаторну роль, сприяють підвищенню рівня самооцінки, підтримують комфортний соціальний статус, є соціально-педагогічною умовою захисту підлітків, заповнюють життя подіями. У громадських об'єднаннях є більше гарантій для реалізації прав і прояву власних поглядів і по-

460