Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія.doc.dot.doc
Скачиваний:
295
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
431.1 Кб
Скачать

4,Входження урср до складу ссср

Радянські республіки, що утворилися на руїнах Російської імперії, на початку 20-х років були формально незалежними державами.

Після закінчення війни працівники центрального партійно-державного апарату посилили намагання включити формально незалежні республіки до складу РСФРР. У грудні 1920 р. між Росією та Україною було підписано договір про воєнний і господарський союз, що передбачав об'єднання семи наркоматів обох держав і входження їх до складу уряду Російської Федерації. На V Всеукраїнському з'їзді Рад (лютий— березень 1921 р.) проти цього договору виступили представники опозиційних партій. Проте з'їзд ратифікував договір. Деякий час українському радянському урядові на чолі з X. Раковським удавалося зберігати певну автономність (зокрема, при укладанні міжнародних договорів, здійсненні зовнішньої торгівлі). Контроль центру над національними республіками забезпечувався двома централізованими силами: Червоною Армією і РКП(б), складовою частиною якої була КП(б)У.

У грудні 1922 р. VII Всеукраїнський з'їзд Рад схвалив ідею створення Союзу. ЗО грудня 1922 р. І з'їзд Рад СРСР в основному затвердив Декларацію про утворення Союзу та Союзний договір.

Зміст Союзного договору полягав у тому, що:

а) незалежні радянські республіки добровільно і на рівноправних засадах вступають у державний союз;

б) до компетенції союзного уряду входили зовнішня торгівля, військово-морські та іноземні справи, залізничний транспорт і поштово-телеграфний зв'язок, утворювались відповідні загальносоюзні наркомати;

в) до компетенції республіканських урядів були віднесені внутрішні справи, освіта, юстиція, землеробство та соціальне забезпечення.

Остаточне юридичне оформлення Радянського Союзу відбулося на II з'їзді Рад СРСР (січень 1924 p.). З'їзд прийняв Конституцію СРСР, яка складалася з двох частин. Вона закріпила право кожної республіки на вільний вихід із Союзу, установила, що території республік не можуть бути змінені без їхньої згоди. Через те, що реальна влада в республіках належала єдиній Всесоюзній комуністичній партії, суверенні права залишалися фіктивними.

У процесі створення СРСР план федеративного об'єднання республік було підмінено «автономізацією». Республіки фактично втратили свою незалежність і поступово перетворювалися на звичайні адміністративні одиниці унітарної держави. На багато десятиріч доля українського народу була поставлена в залежність від політики центру, який ототожнювався з ЦК ВКП(б), союзним урядом та союзними відомствами, що знаходилися у Москві.

Утворення СРСР було певним компромісом між Москвою та національними рухами на окраїнах колишньої імперії. Але політика більшовиків у національному державному будівництві мала тактичний характер. СРСР був псевдофедеративною державою і до останніх днів свого існування залишався унітарною централізованою імперією.

5.Процес формування феодальних відносин у східних слов ян VI-IX ст.

У V-VII ст. у східних слов'ян відбувається процес становлення сільської сусідської громади – верві. Вона складалася з окремих сімейних дворищ, тісно пов’язаних господарськими стосунками. Земля знаходилась в індивідуальній власності малих сімей, поступово утворювалось спадкове володіння. У V-IX ст. майнове і соціальне розшаровування поглиблюється, виділяється племінна знать – князі, "лучші мужі", воїни-дружинники. Так виникає приватне землеволодіння, яке утверджується в ІХ-ХІІ ст. Основними заняттями були землеробство та скотарство. Сіяли просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, бобові, ріпу. Знаряддя праці: наральники, серпи, коси, долота, свердла, різці, ножі, шила. Ремесла: ливарне, залізоробне, косторізне, гончарне, які з VI-VII ст.. концентруються в городищах. У VI-IX ст. виникають міста. Найдавніші з них – Київ, Чернігів. Наші предки займалися торгівлею (продавали хутра, мед, віск, а купували дорогі тканини, зброю, прикраси. Торгували зі Скандинавією, Візантією, Хазарією. Відомим є "Шлях з варяг у греки" по Дніпру, а в зносинах з арабськими країнами – "Шлях з варяг у араби", що проходив по Волзі. Все це поглиблювало майнову нерівність у верві. Родоплемінна знать посилювала наступ на общину. Вона перетворювала общинні угіддя на свою власність. Так виникла вотчина – велике земельне володіння, яке було власністю знатної родини, члени якої перетворювалися на привілейованих землевласників, а вільні общинники у IV-VI ст. – на залежних селян. Отже, у східних слов'ян виникали феодальні відносини, а феодальне суспільство було першим класовим суспільством. Рабство наші предки обминули з ряду причин: 1. Витривалість сільської общини. 2. Навколишній світ не сприяв розвитку рабовласницьких економічних відносин: північні сусіди – угро-фінни перебували на стадії первіснообщинного ладу, у хазар існувало патріархальне рабство, а у Візантії рабство поступилося феодалізму. Першими східнослов'янськими об'єднаннями, як твердить в Х ст. арабський автор Джайхані, були Славія з центром у Новгороді, Куявія ( з центром в Києві), Артанія (її територія точно не встановлена). У ІХ ст. (882р.) новгородський князь Олег об'єднав усі слов'янські племена в єдину державу – Київську Русь. Найпоширенішими були такі форми землеволодіння, як князівське, боярське, монастирське.У господарському житті Київської Русі важливе значення мала торгівля: внутрішня і зовнішня. Крім шляху "із варяг у греки", важливими торговими шляхами були соляний і залізний, які з'єднували Київську Русь з Кримським узбережжям Чорного моря та Кавказом. До Візантії руські купці вивозили мед, віск, хутро, мечі, хліб, ліс. Привозили дорогі тканини, заморську зброю, південні фрукти, прянощі, ювелірні вироби, художній посуд. Руські купці торгували з Хозарським каганатом, Болгарським царством, країнами центральної та Західної Європи: Чехією, Польщею, Францією, Італією, Іспанією, Німецькими князівствами. Досить розвиненою була грошова система. Срібна гривня відігравала основну роль. Як менші одиниці розрахунків відомі ногати, куни, різані, вівериці. Рубель був половиною гривні. Фінансова система Київської Русі базувалася на збиранні податків із населення – данині. Одиницею обкладання даниною був "дим" – сім'я, "плуг" чи „рало” – норма землі, якою користувалася сім'я. Князі одержували доходи у вигляді торгових мит, плати за судочинство, штрафи. Після смерті Ярослава Мудрого (1054р.) Русь розпадається на окремі удільні князівства.