Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія.doc.dot.doc
Скачиваний:
295
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
431.1 Кб
Скачать

57 Вибори до Верховної Ради України V скликання 26.03.2006 та їх підсумки

Вибори до Верховної Ради України були проведені 26 березня 2006 р. Голосування відбувалося за партійними списками.

У виборчих перегонах узяли участь 45 політичних партій та блоків, проте 3 % -й бар'єр подолали тільки п'ять політичних сил:

· Партія регіонів — 32,14 %;

· Блок Юлії Тимошенко — 22,29 %;

· Блок «Наша Україна» — 13,94 %;

· Соціалістична партія України — 5,67 %;

· Комуністична партія України — 3,66 %.

40 інших партій і блоків не потрапили до парламенту. 12 із них набрали менше ніж 25 тис. голосів кожний. Найменше голосів отримала партія «Вперед, Україно!». За її кандидатів у народні депутати по всій Україні проголосувало лише 6970 виборців.

Електоральна картина парламентських виборів була ідентичною з картиною президентських виборів. Партія регіонів здобула перше місце у восьми областях (Луганській, Донецькій, Харківській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській і Херсонській), а також в АРК і м. Севастополі. БЮТ переміг у 13 областях і м. Києві. Блок «Наша Україна» здобув перемогу лише в трьох областях — Івано-Франківській, Львівській і Закарпатській. Соціалістична партія України мала найкращі результати тільки в Черкаській (друге місце), а також Вінницькій, Чернігівській, Київській, Кіровоградській, Донецькій областях (третє місце). Найбільшим здобутком Комуністичної партії України було третє місце на виборах у Дніпропетровській і Луганській областях, а також у м. Севастополі. Парламентські вибори засвідчили, що більшість громадян України відкинула ідеї комуністичної реставрації і підтвердила вибір на користь незалежності, ринкової економіки та демократії. Однак проблеми структурування суспільства та створення у парламенті демократичної більшості, налаштованої на прискорене реформування державних структур, народного господарства та духовної сфери, залишилися актуальними. Участь України в діяльності ООН та інших міжнародних організацій дозволила їй закріпити свій міжнародний статус. Україну стали сприймати як державу, що є частиною Європи й усього міжнародного співтовариства. Український народ, який попри всі незгоди й економічні труднощі зберігає патріотичні почуття й сумлінно працює, в різних сферах діяльності впроваджуючи демократичні ідеали, заслуговує на повагу сучасників і добру історичну пам'ять майбутніх поколінь.

58 Політична ситуація в Україні 1985-1991рр

Причинами перебудови було відставання СРСР за темпами економічного розвитку, ефективності виробництва, продуктивності праці від провідних країн світу, застійні тенденції в соціально-політичній і духовній сферах життя. Загальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося на питання життя чи смерті радянської системи.

У 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов.

Основні напрями реформ

· Демократизація суспільства. Створення правової держави.

· Гласність.

· Реабілітація незаконно засуджених і репресованих за роки радянської влади.

· Утвердження багатопартійності.

· Запровадження інституту президентства.

· Підготовка нового союзного договору.

· Політика нового мислення у зовнішніх відносинах.

· Підтримка демократичних революцій у Східній Європі.

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській АЕС — техногенна катастрофа планетарного масштабу. Ця катастрофа наочно продемонструвала широкій громадськості злочинність недбалого ставлення комуністичної влади до господарства й екології.

Новий етап економічних реформ почався в 1987 р. і передбачав розширення самостійності підприємств, відродження приватної власності, й кооперативного руху, скорочення кількості міністерств і відомств, інтеграцію СРСР у світовий ринок.

Але економічні реформи другої половини 1980-х pp. зазнали невдач.

В Україні політика перебудови мала свої особливості. Відбувався процес лібералізації суспільно-політичного життя. У 1986 р. з в'язниць було звільнено близько 300 політичних в'язнів, серед них В. Чорновіл, М. Горинь, пізніше Л. Лук'яненко. Із Кримінального кодексу УРСР виключили статті про переслідування з ідейних міркувань. Новим явищем стала політика гласності, що поступово переросла у свободу слова.

Однією зі значних подій періоду гласності наприкінці 1980 — на початку 1990-х pp. стала свобода історичної науки. У світ вийшли численні публікації художніх, філософських творів, які тривалий час залишалися недоступнимиі. З'явилося неупереджене висвітлення діяльності ОУН-УПА в роки Другої світової війни. Нові телевізійні передачі пробуджували інтерес до української історії.

У 1988 р. в Україні масово створюються нові суспільні неформальні об'єднання

Із виникненням в 1988 р. опозиційних КПРС рухів в Україні починає формуватися багатопартійність. Головною метою демократичних сил було : творення широкого об'єднання на зразок народного фронту. Восени 1988 р. діяло ряд самостійних об'єднань («Народний Рух за перебудову» тощо).

У березні-квітні 1990 р. відбулися вибори до Верховної Ради УРСР. У результаті виборів Демократичний блок України, у якому Рух був головною силою, створив парламентську опозицію — Народну Раду.

Політичні реформи не підкріплювалися економічними, соціальна криза загострювалася. Перебудова не досягла своєї мети, але на тлі послаблення тиску офіційної цензури мали можливість відкрито заявити про себе демократичні національні сили в Україні, що виступили за забезпечення реального, а не лише декларованого суверенітету республіки.