Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Синьова Є.П. Тифлопсихологія.doc
Скачиваний:
139
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.23 Mб
Скачать

§8. Дотикове читання сліпих. Сприймання цілісного образу брайлівської букви

У сліпих велику роль у формуванні дотикових розрізнень відіграє навчання їх рельєфному читанню і письму. Результати досліджень дотику зрячих і сліпих показали, що пороги тактильних розрізнень у них не однакові. В середньому, у незрячих ступінь тактильних відчуттів дорівнює 1,02 мм, а у зрячих 1,97 мм. Постійна необхідність користуватись дотиком у пізнавальній та трудовій діяльності сприяє зниженню порогів тактильних відчуттів у сліпих.

Здатність шкіряного аналізатору до тонкого аналізу зовнішніх явищ виробляється в результаті досвіду. Це має велике значення в пізнавальній і трудовій діяльності сліпих. Рука у сліпих виконує ту ж саму систему рухів, яку виконує око при розгляданні предметів. За допомогою дотику руки сліпий вимірює предмет за шириною, визначає форму, порівнює з іншим предметом, користуючись при цьому цілим рядом просторових ознак предметів.

Щоб порівняти ті чи інші ознаки предметів, сліпий поступово обмацує їх рукою так, як це робить зрячий очима.

Пороги тактильних відчуттів залежать від цілого ряду умов. Величезного значення мають розміри та форма механічного подразника. Сліпі найбільш ефективно сприймають рельєфні крапки, які мають конусно-сферичну форму. Такі крапки створюють тиск на дуже малу ділянку шкіри. Найбільша деформація шкіри відбувається саме на тому місці, де прикладається подразник, внаслідок чого відчуття формуються більш чітко.

Якщо рельєфна крапка має форму приплюснутого циліндру, то тиск спричиняється на порівняно великій ділянці шкіри і виникає нечітке враження.

Те ж враження відбивається при приплюснутій кулеподібній формі. Сліпим важко читати рельєфний шрифт в старих книжках, які були вже довгий час в користуванні, тому що крапки деформовані і це заважає сприйманню.

Зосередження тиску на меншій поверхні шкіри сприяє кращому сприйманню, але тут є певна межа, за яку не дозволено переступати, тому що механічне подразнення буде впливати на больові рецептори. При дотиковому сприйманні контурних зображень суттєвого значення набуває висота і товщина рельєфних ліній. Лінія меншої товщини 0,1-0,5мм сприймається краще. Велике значення при дотиковому сприйманні відіграє тривалість механічного подразнення та характер його дії (безперервні чи ні). Дія подразника з перервами дає більший успіх, ніж безперервна.

Сліпі, як правило, при дотиковому розрізненні користуються активною дією пальців, щоб переривати та урізноманітнювати відчуття. З цим пов’язаний також той факт, що вони краще сприймають лінії в кресленні, які визначені крапковим пунктиром, ніж суцільні лінії. Крапковий шрифт читається більш вдало, ніж лінійний.

Помітно змінюються пороги шкіряних відчуттів в залежності від температурних змін. Тепло сприяє зниженню, холод — підвищенню порогів. Сліпим в прохолодному приміщенні складніше читати рельєфний шрифт у зв’язку з послабленням здібностей шкіри до дотикових розрізнень. Пороги можуть змінюватись також в залежності від втоми. Різноманітні досліди вказують на те, що пороги підвищуються під впливом фізичної роботи і тривалої дії подразників.

Рельєфний крапковий шрифт побудований на основі просторового групування крапок. Кожна буква може розглядатися як складний комплексний подразник, який складається з деяких кількісно змінних компонентів, об’єднаних просторовими відношеннями і утворюючих своєрідну композицію кожної букви. Буква складається з просторового угрупування рельєфних крапок, розміщених в три паралельних ряди по дві крапки в кожному рядку.

Розмір букви дорівнює: 5-6 мм у довжину, 2-3 мм у ширину, висота рельєфу крапки 0,5 мм; діаметр крапки 1 мм; відстань між крапками в межах букви 1-2 мм, відстань між буквами — 2-3 мм. Розмір букви дозволяє внутрішньою поверхнею кінчика пальця одночасно, шляхом торкання, впізнавати одразу цілу букву, як просторове угрупування крапок.

Процес дотикового читання здійснюється за допомогою спільних рухів вказівних пальців лівої і правої руки. Пальці руки є дуже зручними органами для дотикового читання. Велика рухливість і водночас тонко диференційована їх спільна діяльність, зосередження сприймаючих периферичних приладів шкіряного аналізатора на невеликій поверхні “читаючих” пальців — все це дозволяє за допомогою мозкових кінців аналізаторів здійснювати складні аналітико-синтетичні процеси при дотиковому читанні рельєфного шрифту.

Існує багато різних способів дотикового читання. У звичайних умовах читання більшістю сліпих здійснюється двома руками. Характер цієї співдружності і розподіл праці між пальцями лівої і правої руки у різних осіб неоднаковий. Зазвичай права рука при читанні йде попереду, уздовж рядка. Прямуван­ня вказівного пальця правої руки є ніби пошукови­ми, “розвідувальними” прямуваннями. Вони необхідні для попереднього розрізнення цілісного просторового угрупування крапок, букв і цілих слів. Ці прямування зв’язують в одну цілісну групу попередні і наступні букви, встановлюючи просторові відношення між ними в слові. За допомогою рухів вказівного пальця правої руки здійснюється перехід від однієї букви до іншої. При цьому визначається просторове розміщення крапок у букві, яка сприймається вздовж двох вертикальних рядків, що дозволяє читаючому швидко розчленовувати і синтезувати крапкові сполучення букв у слова і речення.

За напрямком рухів правої руки слідує ліва рука. Виконуючи вказівним пальцем прямолінійні дрібні рухи в перпендикулярному напрямку до рядка і злегка натискуючи на рельєф, сліпий розпізнає окремі крапкові сполучення у межах букви вздовж горизонтального рядка і об’єднує їх у цілісний образ букви. Дрібні рухи вказівного пальця лівої руки необхідні для того, щоб урізноманітнити тактильні відчуття, звіряти й уточнювати виникаючі при цьому враження при розпізнаванні рельєфних букв.

При читанні одним пальцем (зазвичай правої руки), послідовно одна за іншою виконуються ті ж операції. Швидкість читання при цьому знижена. Дехто з авторів (К. Бюрклен та ін.) вважають, що права рука у сліпих виконує синтетичну роль. Це твердження неправильне. Синтетичному сприйманню композиції букви завжди передує аналітичний процес попереднього розпізнавання крапкових угрупувань. Рухи пальців дроблять злиті відчуття на ряд груп рельєфних крапок, що складають букви і слова. Рухи пальців роблять дотикові відчуття більш яскравими, чіткими. Це сприяє пожвавленню системних зв’язків у нервовій системі, що є фізіологічною основою формування уявлення про образ букви.

За допомогою “читаючих” пальців здійснюється рух при переході від однієї букви до іншої; виділення букв і цілих слів; пошук наступних букв, встановлюється зв’язок між попередньою і наступною.

Таким чином, процес сприймання рельєфної букви складається з окремих послідовних етапів тонкої аналітичної роботи периферичних кінців шкіряного аналізатора, що сприймає у часi і просторі. Ряди послідовних роздрібнень крапкових комбінацій, що чергуються, надалі синтезуються в цілісну просторову групу.

Вищезгаданий спосіб читання вказівними пальцями лівої і правої руки найчастіше застосовується, але існують і інші способи. Так, деякі сліпі читають вказівним і середнім пальцем однієї лівої або однієї правої руки. Є сліпі, що читають одним вказівним пальцем лівої або правої руки. Якщо виникає необхідність, сліпі навчаються читати будь-яким пальцем лівої або правої руки, а при ампутації рук навіть можуть навчитися читати пальцями ніг.

Під час війни в госпіталях були випадки, коли осліплі, з ампутованими пальцями, навчалися читати і писати не тільки будь-яким збереженим пальцем лівої або правої руки, але навіть культями ампутованих пальців.

Так, осліплий П., за професією інженер, при повній сліпоті на обидва ока, після ампутації передпліччя правої руки, ампутації 2, 3, 4 і 5 пальців лівої руки, навчився читати єдиним збереженим великим пальцем лівої руки. Користуючись своєрідним протезом, що дозволяв йому стійко утримувати ручку грифеля, він також навчився і писати за системою Л. Брайля.

Осліплий В., за професією вчитель, що мав при повній сліпоті на обидва ока ампутацію лівої руки, ампутацію 1, 2, 3, 4 пальців правої руки навчився читати рельєфний шрифт мізинцем правої руки.

Осліпла Н., за професією тракторист, при повній сліпоті і двосторонній ампутації передпліч, в результаті самостійних систематичних вправ навчилася читати рельєфний шрифт великими пальцями ніг. Частіше за все вона читала великим пальцем правої ноги, але іноді використовувала для читання і великий палець лівої ноги.

В одному з госпіталів під час війни осліплий Р. із двосторонньою високою ампутацією рук, при читанні рельєфного шрифту користувався підборіддям, і навіть губами, у тих випадках, коли підборіддям не міг прочитати якесь слово.

Різноманітні способи дотикового читання сліпих вказують на те, що в цьому процесі головну роль відіграє мозкова діяльність, завдяки чому відповідно до мінливих умов варіюються прийоми і способи. При вкрай збідненій аферентації, при відсутності зору й ушкодженні рук залучаються рецепторні кінцівки різних органів: пальців рук, пальців ніг, підборіддя, губ. Аферентація, залучена з різноманітних органів, дозволяє при незворотних дефектах (сліпота і ампутація рук) досягати результату іншими способами.

Дотикове читання являє собою складний процес. Воно не може здійснюватися тільки за рахунок діяльності периферичних кінців аналізаторів, а припускає участь центральних кінців різноманітних аналізаторів: шкіряного, рухового і слухового. У осіб, що користуються протягом життя зором, у цей процес включаються компоненти зорового аналізатора. Головне полягає в залученні аферентації з периферичних кінців різноманітних органів. Нервові аферентні шляхи від центрального кінця рухового і шкіряного аналізаторів мають різноманітні шляхи до робочих органів, що дозволяє використовувати останні для виконання найрізноманітніших функцій. Величезну роль при цьому відіграє друга сигнальна система.

У процесі дотикового читання беруть участь і шкіряні, і м’язові рецептори пальців, і рухові механізми голосового апарату (при відтворенні букв і об’єднанні останніх у склади, слова і речення у думках) і, нарешті, центральні сприймаючі кінці аналізаторів у корі мозку, за допомогою яких відбуваються складні аналітико-синтетичні функції (порівняння, зіставлення, оцінка, порівняння різноманітних сполучень крапок у межах букви та їх об’єднання при дотиковому читанні в слова і речення).

Периферичні кінці аналізаторів через провідникові шляхи центральної нервової системи нерозривно пов’язані з корою, яка постійно впливає на процеси розрізнення й впізнання рельєфних сполучень крапок, що зображують букви, слова і речення.

З чуттєвих елементарних розрізнень тільки починається процес дотикового читання, але з першого ж моменту в цей процес включається складна розумова робота, що здійснює синтез послідовно сприйнятих крапкових сполучень у просторові групи і встановлення змістовних зв’язків та відношень між окремими структурними угрупуваннями.

Швидкість читання рельєфного шрифту сліпими залежить не стільки від елементарних дотикових відчуттів, а, головним чином, обумовлена аналітико-синтетичною спроможністю до тонко диференційованого сприймання рельєфних крапок, груп крапок і об’єднання їх у структури букв, слів і речень; встановлення просторових і тимчасових зв’язків і залежності між складними буквеними сполученнями, одночасно з цим до сприймання смислового змісту тексту.

У процесі дотикового читання застосовуються всі елементи розумової діяльності: розрізнення, впізна­вання, відтворення, порівняння за подібними ознаками, виділення характерних розпізнавальних прикмет, віднесення в ряди і групи крапкових сполучень і тощо.

Найбільше виражена роль розумової роботи в початковий період навчання, коли ще не вироблене диференціювання букв.

Проведені досліди показали, що при виробленні прийомів і способів дотикового читання учні щоразу не розчленовують усю букву на окремі крапки, а впізнають її за якими-небудь характерними деталями крапкових сполучень. Ті або інші характерні угрупування крапок у букві акцентуються при дотиковому розрізненні і за ними сліпий починає здогадуватися або впізнавати букви узагальнено.

Наприклад, акцентується попарно симетричне розташування крапок за горизонтальними і вертикальними координатами; за лінійним розташуванням в один вертикальний ряд трьох крапок.

Деякі букви розпізнаються за відособленим розташуванням крапки стосовно іншої їх структурної частини, наприклад:

В П

Перша розпізнається за крапкою, розташованою на середній горизонталі зліва, друга — за крапкою, розташованою на верхній горизонталі справа від головного угрупування крапок, і тощо. Впізнавання форми букви за ознаками досвідченим читцем провадиться миттєво і безпомилково при легкому торканні до рельєфу. Недосвідчений, починаючий читець, у якого ще не виробилося тонке диференціювання дотикового розрізнення, може припускатися помилок, пов’язаних з недостатнім урахуванням всіх характерних рис просторового розміщення крапок.

При розрізненні букви сліпі враховують насамперед взаємовідносини крапок, сприймаючи композицію в цілому. На кількості крапок звичайно увага не фіксується. Проте це значною мірою залежить від методу навчання.

Важливого значення має структура букви. В залежності від цього, не всі букви розрізняються з однаковою легкістю. Ті, що мають більш просте угрупування крапкових компонентів і симетричне розташування крапок, розрізняються найбільш легко.

До таких букв належать:

Ц Л Б К

Ствердження К. Бюрклена про те, що складніше за все сприймаються симетричні букви — невірне. Найбільше важко розрізняються букви, які мають подібну композицію й асиметричне розташування крапок.

До них відносяться букви: я-н, с-ш, з-ы (рос)

Я Н

С Щ

З Ы

Найчастіше за все змішуються букви, які мають дзеркальне розташування: е-и, я-н, х-ж, ю-т, з-ы, д-ф, р-в, с-ш.

При розпізнаванні букв, які мають в окремих структурних частинах подібну будову, також відмічаються помилки, при цьому виділяється подібна структурна частина, а розходження часто не помічаються. Так, замість “Я” читається “Ф”, а замість “М”-“Ц”; “Н” читається як “Д” тощо.

Так, замість Я читається Ф; а замість М, читається Ц; Н читається як Д і т.д.

ЯФ

М Ц

Н Д

Особливо часто це спостерігається при читанні букв, у яких головна структурна частина передує окремо розташованій крапці; вона або зникає з уваги, або помилково об’єднується з іншими крапковими сполученнями.

У починаючого читця не відразу виробляється орієнтування в пошукових рухах пальців при переході від однієї букви до іншої вздовж рядка й особливо при порушенні переривчатості читання у зв’язку з переходом з одного рядка на інший. Учень не завжди відразу знаходить рядок. Відволікання уваги на пошуки рядка уповільнює читання першої букви кожного нового рядка.

ЕИ ЗЫ

ЯН Д Ф

Х Ж Р В

Ю Т С Ш

У буквах, крапки яких знаходяться на великій відстані і структурно не так виражено пов’язані поміж собою, наприклад “о” і “э”, середня крапка читається іноді як компонент наступної букви (у букві “о”) або як компонент попередньої букви (у букві “э”).

ОЭ

При читанні слова, пізнавальними прикметами є, зазвичай, початкові букви, які найбільше вирізняються. Далі відбувається зіставлення відчуттів із відтвореною на основі старого досвіду уявою слова. Не сприйняті букви, які розміщені в кінці слова, логічно підставляються, і в такий спосіб формується уявлення про слово в цілому. Впізнавання робиться можливим завдяки смисловому розумінню змісту слова. У досвідченого читця смислове читання буває швидке і безпомилкове.

Починаючий читець припускається нерідко помилок, що виражаються зазвичай у невірному включенні букв у слово, у помилковому узагальненні компонентів букви (вгадування слова за початковими буквами).

При читанні не ізольованих слів, а пов’язаних цілих речень, вгадування полегшується; воно відбувається за змістом прочитаного тексту.

За принципом смислового читання засноване використання сліпими швидкого письма, що складається з певної кількості скорочених позначень для складів і слів.

За цим же принципом засноване стенографічне письмо для сліпих, розроблене В.Б. Дьяконовим. Рельєфна стенографія уявляє собою скорочене сполучення крапок, що позначають склади, слова і цілі речення. Ці скорочені позначення виконують роль своєрідних сигнальних знаків. Завдяки впізнаванню умовних позначень відтворюються цілі слова і речення. В тифлопедагогіці відомо багато випадків оволодіння сліпими скорописом. Роблячи напис на звичайному брайлівському приладі, вони потім легко розшифровують умовні рельєфні позначення і переписують текст на звичайній друкарській машинці.

При дотиковому читанні великого значення набуває вміння утворювати умовні зв’язки при об’єднанні окремих букв у слово та слів у речення. Це допомагає сприймати матеріал цілісно в межах не тільки одного слова, але і цілого осмисленого речення. При смисловому читанні просторово-структурне вираження і об’єднання крапок ніби відсуваються на задній план, а на перше місце виступає смислова сторона тексту. Осмислене читання завжди йде більш успішно, ніж механічне.

Проте, як показали спостереження та дослідження тифлопедагогів, смислове дотикове читання за здогадкою, на початковому етапі навчання є менш ефективним, ніж читання шляхом буквено-складового аналізу слова, при якому учні виділяють букви і склади, а потім групують й об’єднують їх у слова і речення, а при ускладненому впізнаванні букв застосовують більш детальний аналіз окремих крапкових компонентів, які надалі групують й об’єднують в цілу композицію букви.

Осліплі при початковому читанні використовують, як допоміжні опорні засоби для впізнання і запам’ятовування рельєфних букв збережені зорові уявлення. Наприклад, осліплий Б. розробив своєрідну класифікацію буквених зіставлень із зоровими образами геометричних фігур: букви-стовпчики; букви-трикутники; букви-чотирикутники; букви-стовпчики з однією крапкою праворуч тощо. Користуючись зоровими опорними компонентами, він легко сприймав і відтворював рельєфні букви і швидко опанував рельєфну азбуку. При читанні, коли він стикався з тією або іншою буквою, подібною до якоїсь геометричної фігури, у нього одразу ж виникав зоровий образ відповідної фігури. Це полегшувало йому впізнавання і запам’ятовування букв. Після того як він опанував прийомами швидкого читання, необхідність у зорових опорних засобах відпала. Читаючи побіжно за допомогою дотику, він більш не відтворював зорових образів геометричних фігур.

При дотиковому читанні, деякі осліплі, коли в них виникають ті або інші ускладнення, підсвідомо посилюють рухи очних м’язів, ніби відтворюючи процес “розглядання” літери. Осліплий М. у процесі читання рельєфного шрифту неодноразово помічав, що коли він намагається розібрати букву, він ніби зосереджує свій погляд на ній (при цьому очима робляться такі ж рухи, які він робив будучи зрячим). Багато сліпих скаржаться, що під час читання рельєфного шрифту за допомогою дотику в перший період втрати зору, вони відчувають втому і біль в очах, хоча вони нічого не бачать. Щоб уникнути цього, дехто намагалися читати із заплющеними очима або вночі. Читаючи із заплющеними очима вони не відчували стомлення, і болі в очах зникали. При дотиковому читанні осліплі зберігають таку ж позу, як і при зоровому читанні. Очі звичайно знаходяться на такій самій відстані, на якій людина читала зором.

Якщо порівняти зорове і дотикове читання, ми виявимо в принципі той же процес. Правда, зорове читання має значну перевагу перед дотиковим. Очима, швидко перебігаючи від однієї букви до іншої, можна одночасно схоплювати великий обсяг матеріалу, відразу цілу групу слів та речень. При зоровому читанні встановлення просторових зв’язків між компонентами букви створює особливі ускладнення навіть на початку навчання. При дотиковому читанні процес аналізу і синтезу протікає складніше, ніж при зоровому. Але при зоровому і дотиковому читанні принципова сторона читання залишається однією і тією ж.

При аналізі процесу початкового дотикового читання виявляються такі три головні стадії формування прийомів та способів сприймання букв.

Стадія мало розчленованого аналізу рельєфних букв. При дотиковому сприйманні крапковий шрифт представляється ніби суцільним, мало диференційованим. Відокремлення однієї букви від іншої і встановлення відношень між ними здійснюються уповільнено і з великими зусиллями. Увага учнів спрямована не стільки на смислове утримання, скільки на просторове розрізнення взаєморозташування крапок, на форму букви, на оцінку відстаней між крапками, тобто на членування букви на окремі компоненти при її розпізнаванні.

Поступово, набуваючи досвіду в читанні учні починають більш чітко розрізняти окремі букви. Проте ще припускаються помилок в їхньому впізнаванні. Окремо розташовані крапки однієї букви іноді приєднуються до іншої сусідньої. Відбувається неправильне об’єднання рельєфних крапок у ту або іншу композицію букви, внаслідок чого одна буква приймається за іншу.

Іноді, при групуванні крапок у композицію, букви об’єднуються в більш структурно пов’язані компоненти, а відособлені крапки не помічаються. Внаслідок цього, частина букви приймається за ціле.

На стадії більш чіткого диференціювання букв в учнів виробляється уміння помічати найбільш характерні ознаки. У процесі аналізу і синтезу залучаються опорні моменти при впізнаванні (зорові, кінестезичні). Учні намагаються уявити ту або іншу букву зором у вигляді того або іншого графічного образу. При читанні букв іноді проговорюють їх уголос, посилюють рухи читаючим пальцем.

Використання зорових і кінестезичних опорних моментів при впізнаванні букв допомагає чіткому диференціюванню останніх і полегшує процеси узагальненого сприйняття при дотиковому читанні. Диференційоване почуттєве розрізнення просторових сполучень рельєфних крапок є основою узагальнених уявлень букв, складів і слів. У цілісному і водночас чітко розчленованому уявленні букв, учні легко встановлюють взаємозв’язок і просторові співвідношення крапкових компонентів, що складають ту або іншу букву. Увага їх починає концентруватися на смисловій стороні тексту. Розпізнавання та узагальнення рельєфних крапкових сполучень у букви, склади і слова здійснюються без ускладнень. Значно збільшується швидкість читання. При розпізнаванні просторова композиція окремих букв, складів і слів не відволікає більше уваги учнів. Головне значення починає набувати смислове читання, при якому велика кількість букв і слів учнями відгадується.

Безпомилкове читання, за здогадкою, зазвичай, зустрічається в досвідчених читців, що побіжно, ніби одним актом у процесі дотикового сприймання тексту схоплюють, спираючись на акцентуючи компоненти, цілі слова і фрази.

З досвідом у них складаються узагальнені уявлення, утворюються однозначні зв’язки між просторовими формами рельєфних букв і мовних звуків, що виражають зміст слова або фрази.

Дослідження процесу зорового читання, проведені Т.Г. Єгоровим, показали, що при навчанні читанню за допомогою зору, в принципі, спостерігаються ті ж стадії розвитку процесів сприймання букв, складів і слів.

Під час навчання в школі сліпих швидкість дотикового читання з класу в клас збільшується, досягаючи в XI класі 500 знаків за 1 хв.

Швидкість дотикового, так само як і зорового читання залежить від методів навчання.

Таким чином, з перших же кроків навчання варто звернути увагу на свідоме читання, на формування раціональних прийомів і способів аналізу і синтезу при дотиковому розпізнаванні букв.

Методи, що застосовуються в навчанні сліпих дітей дотиковому розрізненню букв тільки шляхом словесного пояснення просторового розміщення крапок по цифрових позначеннях, ускладнюють осмислене впізнавання букв і складів та уповільнюють процес формування в учнів навичок швидкого читання.

Варто звернути особливу увагу на формування в учнів зв’язків між просторовою формою букви та її словесним позначенням. Це припускає застосування різноманітних засобів наочного зображення композиції тієї або іншої букви, відтворення букв у ліпленні, користування розрізною абеткою й інші види наочності.