Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Синьова Є.П. Тифлопсихологія.doc
Скачиваний:
130
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.23 Mб
Скачать

§6. Види дотикових сприймань

В загальній психології і тифлопсихології розрізняють три види дотикового сприймання: пасивний дотик (торкання), активний дотик (гаптика)і опосередкований або інструментальний дотик.

Пасивний дотик або торкання, спостерігається при поєднанні різних видів шкіряної чутливості в умовах відносного спокою рецепторної поверхні і предметів. В результаті торкання виникають відчуття, які відображають в сприйманні ряд фізичних, просторових і часових властивостей і відношень предметів. Пасивне торкання не відображає повної сукупності ознак предметів і не відтворює цілісного образу.

Активний дотик формується в результаті активного обмацування предмету. В основі активного дотику лежить спільна діяльність шкіряного, м’язового і рухового аналізаторів. У процесі руху проходить виділення контурів і форм предметів. Активний дотик разом із залишковим зором є основним способом визначення просторових ознак і властивостей предметного світу. Активний дотик створює основу чуттєвого пізнання для незрячих і є основним в навчальній і трудовій діяльності.

Опосередкований дотик — це форма дотикового сприймання, при якій обмацування предмету проходить за допомогою інструменту чи знаряддя, наприклад, відчуття дороги тростинкою, читання сліпими рельєфно-крапкового шрифту за допомогою грифеля, торкання через підошви взуття рельєфу дороги. Опосередковане сприймання може мати перевагу в тих випадках, коли предмети важкодоступні для прямого обмацування.

Для розширення меж чуттєвого пізнання, в роботі зі сліпими і слабозорими використовують різноманітні прилади, які дозволяють безпосередньо сприймати недоступну інформацію.

Сприймання сліпими і слабозорими за допомогою тифлотехнічних засобів отримало назву приладового сприймання. Це — фотоелектричні, вимірювальні прилади, пристрій для орієнтації в просторі з тактильною індикацією. У подальшому, приладове сприймання займе більш значне місце в процесі пізнавальної і компенсаторної діяльності сліпих і слабозорих та розширить їх можливості, наблизивши їх до можливостей зрячих людей.

§7. Механізми дотикового сприймання при глибоких порушеннях зору

Явища дотику різноманітні, тому що структура дотикового сприймання різнорідна.

До дотикових явищ відносяться перш за все так звані тактильні відчуття — дотик і тиск. При безпосередній взаємодії зовнішньої оболонки людського тіла з предметами та явищами виникають різноманітні температурні відчуття (тепла та холоду), з якими тісно пов’язані дотикові відчуття. При певній силі подразнення, відчуття тиску переходять в больові відчуття, які є сигналами захисних рухових рефлексів. Взаємозв’язок тактильних відчуттів з температурними, а в певних умовах також з больовими, визначає складну і різноманітну структуру навіть пасивного дотику як комплексної форми чуттєвого відображення людиною об’єктивної дійсності. Тому можна визначити дотик як складну асоціацію різнорідних відчуттів, що відносяться перш за все до області шкіряної чутливості.

Асоціативна структура активного дотику є більш складною. В її складі тактильні та температурні відчуття асоціюються з різнорідними м’язово-суглобними відчуттями, тобто кінестезією рухів рук. Сполучення різних видів шкіряної чутливості з відчуттям руху, як важливим видом пропріоцептивних відчуттів, специфічне для активного дотику. Хоча пасивний дотик входить в склад активного, складає його сигнальну основу, він не вичерпує складу активного дотику, тісно пов’язаного з усім процесом діяльності людини.

Взаємозв’язок тактильних відчуттів з кінестезією робочих рухів людини є постійним і закономірним внутрішнім зв’язком, що утворює специфічний для людини вид відображення — активний дотик.

М’язово-суглобні рецептори рук є периферійною кінцівкою рухового аналізатора. Тому в основі активного дотику знаходиться спільна робота двох аналізаторів: шкіряно-механічного і рухового. Завдяки цій спільній роботі активний дотик є важливим моментом не лише процесу відображення, але й усієї людської діяльності.

Найважливішою частиною діяльності є предметні дії. Складовою предметних дій є рухи обмацування пальцями руки предмету (об’єкту) діяльності. Шляхом обмацування, що активно виділяє різнобічні якості зовнішніх тіл (їх фактуру, пружність, твердість, стан, форму, розмір та різноманітні просторові ознаки), людина розрізняє ці якості, відображає їх в дотикових образах (сприйманнях та уявленнях). Обмацування є специфічною для дотику дією, що здійснює послідовний аналіз та синтез подразників, які виникають при взаємодії руки з тим чи іншим предметом.

Ця дія, відтворюючи контури, об’єм і співвідношення частин предмета, що сприймається, складається з маси елементів рухів та спокою руки в той або іншій момент маніпуляції з предметом. Завдяки цьому виникає образ адекватний предмету, що обмацується рукою.

Зі зміною структури і якостей предмету змінюється і характер обмацування, досить точно відтворюючи зовнішню будову предмету, його контур, розмір і різноманітні якості.

Слід підкреслити, що в процесі обмацування, безперервно змінюється співвідношення тактильних відчуттів і кінестезії.

Дотикове сприйняття починається з поєднання тактильних відчуттів з температурними, а частково з больовими в елементарних формах пасивного дотику, і закінчується домінуванням кінестезії в опосередкованому активному дотику. Структура дотику видозмінюється також в залежності від об’єктивних умов та задач пізнавальної і практичної діяльності людини.

Але для того, щоб зрозуміти складні форми просторово-тактильного розрізнення, необхідно виділити область руки — основного органу активного дотику.

Активний дотик більш наближений до процесу зору ніж шкіряна чутливість інших частин людського тіла. І.М. Сєченов вивчаючи руку як особливий рецептор, визначив її роль у пізнанні як знаряддя головного мозку, який забезпечує достовірність чуттєвих знань про навколишній світ. Будь-який дотик, як чуттєвий процес, має своїм джерелом матеріальну взаємодію рецептора і зовнішнього предмету, точніше, певну силу тертя. В шкіряно-механічних та рухових рецепторах ця механічна енергія тертя переходить в нервовий процес. Різноманітні складові тертя шкіряного рецептора і зовнішнього предмета є сигналами для відповідної роботи мозкових кінців аналізаторів і процесів замикання кори головного мозку.

Активний дотик характеризується високою точністю, адекватністю відображення предмету і виникає при переміщенні рухомої руки відносно предмету, що сприймається. При цьому рука людини виступає як цілісна координатна система взаємодії окремих пальців. Точкою відрахунку в цій системі координат є великий палець, а найбільш рухомим і чутливим компонентом — вказівний. Взаємодія цих пальців з іншими відносно долоні забезпечує не тільки переміщення предмету рукою, але і дрібний аналіз поверхні і граней предмету, який сприймається, а також щільності та пружності. Тому при активному дотику сигнали йдуть від шкіряного розрізненого руху окремого пальця і від спільної праці усіх пальців руки. Аналіз та синтез подразників тісно пов’язані в процесі активного дотику.