- •Національний педагогічний університет імені м.П.Драгоманова
- •Розділ 1. Тифлопсихологія як наука
- •План практичного заняття
- •Література до теми:
- •Тести для самоперевірки знань з теми.
- •Завдання для лабораторного заняття.
- •Тема 1: Методи тифлопсихології (2 год.)
- •Література до теми
- •1.4. Загальні та специфічні
- •Література до теми:
- •Розділ іі. Поняття сучасної тифлопсихології
- •План практичного заняття.
- •Література до теми:
- •Завдання для самостійної роботи з теми.
- •Тести для самоперевірки знань.
- •II.3. Поняття корекції розвитку
- •План практичного заняття.
- •Література до теми:
- •II.4. Адаптація, реабілітація, соціалізація та інтеграція особистості з порушеним
- •План практичного заняття.
- •Завдання для самостійної роботи з теми.
- •Література до теми:
- •Розділ ііі. Розвиток та особливості діяльності при глибоких порушеннях зору
- •III. 2. Особливості предметної діяльності
- •III.3. Своєрідності ігрової діяльності
- •III.4. Психологічні особливості навчальної діяльності дітей з вадами зору та її
- •План розміщення слабозорих учнів у класі за ознакою особливостей зорового сприймання
- •Особливості зорового сприймання дитиною навчального матеріалу та методичні поради тифлопедагогу.
- •План практичного заняття.
- •Завдання для самостійної роботи з теми:
- •Література до теми:
- •Тести для самоперевірки знань.
- •Розділ іv. Сенсорна організація діяльності особистості в умовах зоровоїдепривації
- •IV.2. Види відчуттів та їх особливості
- •§1. Своєрідності зорових відчуттів та сприймань при порушеннях зорових функцій
- •§2. Температурна чутливість
- •§3. Шкіряні відчуття
- •§4. Шкіряно-оптичне відчуття
- •§5. Статичні відчуття
- •§6. Кінестезичні відчуття
- •§7. Смакові та нюхові відчуття
- •§8. Слухові відчуття
- •§9. Вібраційні відчуття
- •§10. “Шосте відчуття” або
- •План семінарського заняття
- •Література до теми:
- •IV. 3. Сприймання, їх властивості та види при глибоких порушеннях зору.
- •IV.4. Провідні види компенсуючих
- •§1. Особливості зорових сприймань при порушеннях зорового аналізатору
- •§2. Слухові сприймання при порушеннях зору. Їх компенсаторна роль
- •§3. Розвиток дотикового сприймання у дитини в онтогенезі
- •§4. Дотикове сприймання просторових властивостей предметів
- •§5. Значення і особливості дотику при порушенні зору
- •§6. Види дотикових сприймань
- •§7. Механізми дотикового сприймання при глибоких порушеннях зору
- •§8. Дотикове читання сліпих. Сприймання цілісного образу брайлівської букви
- •План практичного заняття
- •Література до теми:
- •Пам’ятка.
- •Тифлопсихологія
§2. Температурна чутливість
Порушення зору можуть викликати, як компенсаторне пристосування, спрямоване на отримання необхідної інформації про оточення, підвищення температурної чутливості. Температурна (термічна) чутливість дає людині відчуття тепла та холоду. Ця чутливість має велике значення для рефлекторної регуляції температури тіла. Температурні відчуття здійснюються двома видами специфічних рецепторів, розташованими в шкірі та слизових оболонках, колбами Краузе (холод) та сосочковими кистями Руффіні (тепло). Пов’язані з цими рецепторами температурні точки на шкірі розташовані з різною щільністю. В середньому на 1 см шкіри знаходиться 12-15 холодових точок та 1-2 теплових, причому холодові рецептори розташовані ближче до поверхні, ніж теплові.
Суттєвого значення в температурних відчуттях відіграє здатність шкіри швидко адаптуватися до різних температур, причому різні частини шкіри мають неоднакову швидкість адаптації.
Суб’єктивним термічним нулем, який не дає ніяких температурних відчуттів, є середні температури, які приблизно дорівнюють температурі шкіри. Більш висока температура об’єкту дає відчуття тепла, більш низька — холоду. Термічні відчуття викликаються різницею в температурі або термічним обміном, який здійснюється між органом та зовнішнім об’єктом. Чим активніше і швидше здійснюється тепловий обмін, тим більш інтенсивне відчуття він викликає. Тому при однаковій температурі хороший провідник (наприклад, метал) здаватиметься більш холодним або теплим, ніж поганий провідник (наприклад, вовна). Оскільки кожне тіло має певну провідність, яка характеризує специфічні властивості його поверхні, температурні відчуття набувають специфічного пізнавального значення: при дотику вони відіграють значну роль у визначенні речей, до яких ми торкаємось.
Температурні відчуття мають велике значення для дотику сліпих та сліпоглухих, дозволяючи на основі різної теплопровідності предметів визначити їх фактуру. Вони широко використовуються незрячими в просторовій орієнтації, в побуті. Так, завдяки температурній чутливості шкіри обличчя та рук, сліпі за тепловіддачею предмету можуть знаходити предмети, розрізнювати матеріали, навіть визначати рівень рідини в склянці та ін.
§3. Шкіряні відчуття
Шкіряні відчуття мають у своїй основі складний комплекс тактильних відчуттів, торкання, тиску, температурних, больових.
Тактильні відчуття відображають механічні, просторові та часові ознаки і властивості об’єктів, беруть участь в створенні “схеми” тіла, утворюють сигнальну основу активного дотику — провідного виду сприймання у сліпих.
Відчуття торкання та тиску відіграють підкорену роль в пізнавальному процесі. Для пізнання важливе не пасивне торкання, а активне обстеження та дотик.
Тактильна чутливість характеризується абсолютними та просторовими розрізнювальними порогами. Абсолютний поріг — початок сприймання, просторовий розрізнювальний поріг визначається при дослідженні роздільного торкання двох подразників одночасно.
Абсолютні тактильні пороги в різних частинах тіла — різні. Найбільша чутливість спостерігається на кінчику язика — 2 мг на квадратний міліметр; на кінчиках пальців — 3 мг/мм; на губах — 5 мг/мм; найбільш низька чутливість на животі — 26 мг/мм; на попереку — 48 мг/мм; на твердій частині підошви — 250 мг/мм.
Як показали дослідження І.М. Сєченова, Б.Г. Ананьєва, Ю.О. Кулагіна та інших вчених, між чуттєвими образами одних і тих же предметів, що отримуються за допомогою зору та дотику немає принципової різниці. Тільки дотикове відчуття розвинуте у людини до міри органу, подібного до зору.
У 80-ті роки минулого століття розвинулися тифлопсихологічні дослідження пов’язані з вимірюванням порогів чутливості різної модальності у сліпих людей. Це було пов’язано з існуючою в той час думкою про витонченість відчуттів сліпих. Дані, отримані при обстеженні невеликої групи сліпих, підтвердили цю думку, але експериментатори не врахували, що абсолютна чутливість у сліпої людини так само має індивідуальні особливості, пов’язані з віком, часом та ступенем порушення зору, професією досліджуваних, як і у людей з нормальним зором і не є величиною постійною, а змінюється протягом життя. Дотикові сприймання людей з порушеннями зору мають своєрідність, яка полягає в тому, що внаслідок компенсаторного пристосування у них виробляються тонкі диференціювання в оцінці складних характеристик предметів: фактури, форми і розмірів.
Компенсаторні зміни в сфері відчуттів при порушеннях зору проходять переважно на рівні порогів розрізнювальної чутливості. Слабозорі, які використовують в пізнавальній діяльності збережений зір і дотик, краще сприймають форму, точніше оцінюють розміри, швидше виділяють конструктивні особливості предметів.
В усіх випадках порівняння шкіряних відчуттів сліпих і зрячих йшлося про те, що дотик дає своєрідні знання сліпим про оточуюче. Всесвітньо відома сліпоглуха американка Елен Келлер писала: “відчуття дотику дає сліпим деякі солодкі істини, без яких вимушені жити зрячі, тому що у них це відчуття не удосконалене”.
У незрячих людей виділяють три рівня чутливості рук: витончена та нормальна (І рівень); незначно знижена (ІІ рівень); значно знижена (ІІІ рівень). У більшості незрячих, що втратили зір до 7 років — нормальна чутливість рук. В процесі трудової діяльності шкіряна чутливість рук у незрячих може підвищуватись або знижуватись в залежності від умов та видів праці.