6. Криві зміни чисельності популяцій.

Є чотири типи кривих зміни чисельності:

1 – геометричний (експоненційний, показниковий, вибуховий, j- подібний). Він був відкритий в 1945 р. радянським вченим Гаузе. Він дослідив це на інфузоріях.

к-ть

особин

t час

2 – логістичний (s – подібний, сигмоподібний). Цей тип був досліджений на прикладі дрозофіли.

Асимптота – це межа яку популяція не може перетнути. Цей тип був відкритий у 1838 р. Верхюльстом, а у 1925 р Пірлом.

dN/dt = rN*(k – N/k), де N – це чисельність у даний момент часу, К – максимальна чисельність яка можлива в даних умовах для даної популяції, r – коефіцієнт народжуваності.

3 – циклічний (хижак - жертва).

4 – стабільний.

Стабільний тип (відкрив Уітеккер) популяції володіють механізмами що дозволяють підтримувати чисельність на одному рівні.

7. Криві виживання.

(вверх по у % виживання)

І тип – висока смертність в ранньому віці (молюски, риба);

ІІ тип – висока смертність на пізніх етапах онтогенезу (людина, дрозофіла);

ІІІ тип – відсоток виживання приблизно однаковий на віх етапах онтогенезу (гідра);

ІV тип – висока смертність в ранньому та пізньому віці (пінгвіни).

1) Тип і(молюски, риби) 2) Тип іі (людина, дроздофіл)

3) Тип ІІІ (гідра) 4) Тип ІV (пінгвіни)

8. Когортний аналіз та його значення.

Для тварин з поколінням, що не перикриваються крім живих виживання утворюють таблиці виживання. Цей розділ демекології де розглядаються такі таблиці називається когортним аналізом.

Когорта – це група особин одного виду які одночасно народилися, синхронно пройшли всі стадії онтогенезу і пниблизно в один час загинули.

Вперше спробу когортного аналізу застосував Раймонд Пірл на прикладі дрозофіли.

Таблиця виживання має наступний вигляд:

Склад онтогенезу	ax	lx	dx	qx	Fx	mx	lxmx

a_x – це абсолютна кількість особин на кожній зі стадій онтогенезу;

l_x – це відносна кількість особин на кожній зі стадій онтогенезу;

d_x – це відносна кількість особин яка загинула на кожній зі стадій онтогенезу;

q_x – це коефіцієнт смертності

F_x – кількість яєць які були відкладені дорослими особинами даної когорти;

m_x – кількість яєць які приходяться на одну дорослу особину когорти.

l_xm_x

Синекологія та екосистемологія

1. Просторова структура угруповань.

Просторова структура угруповань поділяється на вертикальну та горизонтальну.

Існують відмінності у вертикальній структурі угруповань водних та наземних екосистем.

Вертикальна структура угруповань водних екосистем називається стратифікацією. Стратифікація зумовлена різною освітленістю водних шарів.

Вертикальна структура угруповань наземних екосистем – називається ярусністю. Важливим є той факт, що ярусність фітоценозу зумовлює ярусність зооценозу. І -фіто і – зооценоз в цьому випадку перекриваються.

Вертикальна структура угруповань. (є дві класифікації Швидейка А. і Кучерявого В.)

1. За Швидейко:

-верхній ярус (ярус крон домінуючої породи дерев);

-підгін (ярус крон супутньої породи даної екосистеми);

-підріст (ярус крон молодих дерев домінуючої поверхні);

-підлісок (чагарники);

-живе надґрунтове покриття (трав*яна рослинність);

-поза ярусна рослинність (епіфіти).

2. За Кучерявим:

-ярус крон

-чагарниковий

-травяний

-приземний

Горизонтальна структура угруповання.

Вназемних екосистемах горизонтальна структура угруповань зумовлюється різноманітністю едафотопів.