Демекологія

1. Класифікація популяцій за м.П. Наумовим, в.М. Беклемішевим, та е. Піанкою.

Популяція – це група особин одного виду, які тривалий час проживають на певній території, характеризуються високим рівнем вільного схрещування(панміксія) та ізольовані від інших груп певним видом ізоляції. Демекологія – екологічна наука яка займається дослідженням популяцій.

Існує декілька класифікцій популяцій.

Наумов запропонував класифікацію за розміром:

1. елементарна (локальна) - популяція прив’язана до такої екологічної системи як парцела

2. екологічна – відповідає біогеоценотичним екосистемам

3. географічна – відповідає ландшафтній екосистемі

Беклемішев розробив класифікацію що ґрунтується на критеріях: самодостатність та само відтворюваність:

1. Незалежні популяції – здатні підтримувати високу чисельність популяції.

2. Напівзалежні – здатні підтримувати своє існування на низькому рівні чисельності..

3. Залежні – не можуть існувати без притоку особин ззовні.

4. Періодичні – час від часу виникають за межами ареалу даного виду, якщо є умови.

5. Псевдопопуляції – виникає з особин даного виду, які зайшли на певну територію з різних угруповань і утворили популяцію.

6. Геміпопуляція – групи особин одного виду, які знаходяться на різних стадіях онтогенезу.

Класифікація за Е. Піанкою:

2. Просторова структура популяції та методика її визначення в польових умовах.

Розрізняють наступні типи просторової структури популяції:

1) Рівномірна (всі особини даної популяції розміщені рівномірно по всій території). При рівномірному типі сильно виражена конкуренція між особинами;

2) Випадова (особини даної популяції розміщені хаотично);

3) Групова або агрегатна. Виділяють декілька причин агрегування популяції:

А) даному виду притаманне явище групового ефекту;

Б) ресурс який є важливий для даного виду має острівне поширення (тобто розміщується лише у певних ділянках території).

3. Вікова структура популяції рослин. Вікові спектри рослин.

У вікові структурі популяції рослин розрізняють наступні періоди:

1) латентний (п. первинного спокою) SE, N – представлений насінням.

2) передгенеративний. Представлений наступними стадіями:

Р - проростки,

J- ювенільні (мають справжні листки які відрізняються від листків дорослих рослин)

Іm – іматуральні (в цих рослин є галуження вегетативних органів)

V- віргінільні (у цих рослин листки набувають такої форими і розміру як написано у визначниках).

3)генеративний період. Представлений такими стадіями:

g1 – молоді генеративні рослини кількість генеративних і вегетативних органів мінімлаьна;

g2 – середньовікові рослини, кількість генеративних і вегетативних органів максимальна;

g3 – старі генеративні рослини, зменшення насіневої продуктивності.

4)постгенеративний період

ss – субсенільні рослини. У субсенільних рослин розпочинається загнивання коренів;

s – сенільні рослини. У сенільній стадії загнивання коренів досягає свого епогею.

Існують такі вікові спектри:

1. Лівосторонній – більша частина на j,jm стадіях;

2. Правосторонній – більша частина знаходиться на ss,s стадіях;

3. Центровий – більша частина g1,g2 стадіях.

4. Бімодальний спектор.

4. Вікові піраміди людських популяцій та їх типи.

Є три типи вікових пірамід людини:

1. (шапка мага) – характерний для зростаючої чисельності населення (В’єтнам, Індія)

2. (шапка попа) – характерний для країн де держава дуже сильно регулює чисельність

населення (Канада)

3. (Як купол церкви) – популяції в яких є різке зменшення чисельності населення.

5. Генотипова структура популяцій. Закон Харді-Вайнберга: суть, доведення, значення. Поліморфізмпопуляцій: суть, різновиди та екологгічне значення.

Генотипова структура популяцій це частота зустріваності в популяції особин з різними генотипами.

Фенотипова структура популяції – віддзеркалює частоту зустріваності в популяції особин з різними фенотипами.

Закон Харді-Вайнберга.

У популяції, яка складається з безмежної кількості особин, які вільно схрещуються між собою, за відсутності мутацій, за відсутності вибіркової міграції особин, за відсутності тиску природного добору, первісна частота зустріваності різних алелей одного гена, а також первісна частота зустріваності особин з різними генотипами залишається сталою з покоління в покоління.

Генетичний тягяр – це різниця між пристосованістю популяції, яка ск4ладається з найкраще пристосованих фенотипів і пристосованістю реальної популяції, яка складається з різних фенотипів.