23. Символ, алегорія, оксиморон.

Символ (від гр. —знак, розпізнавальна прикмета)- художній тип художнього образу, в якому конкретно-чуттєва даність предмета зображення, тобто його чуттєвий образ, водночас з власним має значення вказівки на такий предмет, явище або ідею, які безпосередньо в зображуване не входять. Предметний образ та глибинний смисл у структурі символу як два полюси, неможливі один без одного. Символічного змісту певні образи, відтворені в художньому творі, можуть набирати за двох умов: 1. тоді, коли зображуваний автором предмет вже сам по собі є символом – це усталені образи символи ; 2. зображуване може стати образом- символом, коли предмет ,який зображується сам по собі не є символом або є ослабленим символом, призабутим символом, набуваючи конкретніших символічних ознак вже в процесі зображення – індивідуально-авторські символи.

Матеріальними носіями символу в художньому творі можуть виступати будь-які його елементи:порівняння, метафори,пейзажі, художні деталі, персонажі…(- усталений образ-символ «А до нього ,неначе по хліб та по сіль,-старцювато (і люто деінде)- символ духовності мистецтва, його вічності;-« як болять мені болі,а завтрашні долі чекають від мене ясного мірила…-символ суті мистецтва, його світла; -« я шукаю в ефірі органний глагол…»- символ світлого орієнтира.)

АЛЕГОРІЯ (від гр. allos — інше і agoreuo — говорю) — іносказання, троп, тип художнього образу у якому ідеї, думки, абстрактні поняття через уподібнення передаються в конкретних образах . Алегорична мова характерна для байок, казок про тварин, притч, загадок тощо. Часто використовується письменниками в умовах політичної цензури для утвердження певних ідей, викриття негативних суспільних явищ.

Якщо в символі те, що зображено предметно, не менш важливо, ніж його ідея, а, головне,- органічно з нею злите,так,що образ і ідея органічно існують у формі одне одного, то в алегорії чуттєвий образ є,як правило,цілком умовний, з метою наочно продемонструвати справедливість абстрактної ідеї. Ідея алегорії , на відміну від символу, однозначна за своїм змістом, тоді коли ідея символу глибоко емоційна та багатозначна.

В цілому алегорія, як і символ, може бути введена до твору шляхом :

1. «зовнішнім», коли твір вже за жанровими ознаками ( байка, моралізовано притча) або за типом героїв ( такі образи дійових осіб, як Віра, Любов) вже асоціюються з алегоричним змістом; 2. «внутрішнім», коли в самому зображуваному з’являється авторська настанова на фантастичність,умовність,на необхідність інакомовного розуміння того, про що безпосередньо йдеться ( через уособлення – перенесення ознак живого предмету на неживий) .( - «Що краде в мене папський нунцій» - алегоричне зобра нечесної людини;-« Розкрадайте, тягніть у готичні хліви»- алегоричне зображення церкви.)

ОКСИМОРОН ( грец.- нісенітниця),- це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів, словосполучень,значення яких взаємовиключає одне одного,створюючи ефект смислового парадоксу.

( А освітлений, чорний Іоган Себастьян)