Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы на теорию литературы.doc
Скачиваний:
633
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
637.44 Кб
Скачать

24. Гіпербола та літота.

ГІПЕРБОЛА (від гр. hyperbolu — перебільшення) — вид тропу, в основі якого лежить надмірне перебільшення тих чи інших властивостей зображуваних людей, предметів і явищ. Гіпербола сприяє глибокому й виразному розкриттю суттєвого й типового. Часто вживається в народній поезії для характеристики героїчних подій, билинних богатирів, негативних героїв. Використовується і як засіб гумору. (У Остапа Вишні рибалка говорить: «Сома мені доводилося бачити такого завбільшки, як комбайн, тільки трохи довшого»).

В основі гіперболи завжди лежить елемент певної абсурдності, різкого протиставлення здоровому глузду, суспільному досвіду.

(«… погукало , аж мозкові в черепі тісно…», « І трудяться в поті чола свого конокради і вундеркінди.»)

ЛІТОТА (грец. — малість) – словесний зворот, що побудован на навмисному зменшення деяких деталей, щоб масштабно або пропорційно підкреслити значення інших форм. ( О принесіть як не надію, // То крихту рідної землі: // Я притулю до уст її // І так застигну, так зомлію. О. Олесь)

( « І тоді,коли мав дрібку сил, заволів в останнє…»

25. Іронія та сарказм.

Іронією (грец. єіршуєіа — на­смішка) називається слово або сло­весний зворот, що набувають змісту, прямо протилежного їхньому буквальному значенню.

«То дарма, що з ограну, немов зобійстя,

Повели його славу у ніч конокради.»

***

«Ніч сказилась. Гукала холопським «агов!».

Готувала труну і безсмертні квіти.

І трудилися в поті чола свого

Конокради і вундеркінди.»

Іронічна інтонація виявляє себе в контексті, більш-менш близькому сусідстві з іншими висловлюваннями автора, загальний тон яких дає змогу вловити в кожному окремо­му випадку невиявлену прямо іронічну інтонацію. Іронія звичайно вказує на відношення мовця до зображуваного й може мати багато смислових відтінків. Інколи для позна­чення слів, що мають протилежний буквальному зміст, використовують термін «антифразис». Наприклад, «цей Крез» (стосовно бідняка). Антифразис — найпоширеніший різно­вид іронії як тропа. Рідше трапляються вирази, що мають форму так званого астеїзма, тобто схвалення у вигляді осуду.

Найчастіше іронія використовується з метою створення комічного враження.

Сарказм (від грец. σαρκασμός, від грец. σαρκάζω, буквально «розривати [м'ясо]») — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії, троп і засіб комічності, в основі якого лежить гострий дошкульний глум, сповнений презирства. Сарказм заснований не лише на посиленому контрасті між тим, що мається на увазі і тим, що висловлюється, але і на безпосередньому навмисному оголенні того, що мається на увазі. Наприклад:

«О, зубрять, шаленіючи з власних безсиль,

Надсухотно жахні

вундеркінди!»

***

«Розкрадайте, тягніть у готичні хліви!

Шлупоті не зарадить

Цупкий налигач…»

***

«Запізнились на свято писарчуки!.. Не встигли чорнильні

душі донести нам, не розхлюпнувши, чару Бахового

бунту.»

На відміну від іронії сарказм нічим не прикритий. Це аморальні речі, різко негативні.

Сарказм — це жорстка насмішка, яка може відкриватися позитивним судженням, але в цілому завжди містить негативне забарвлення і вказує на недолік людини, предмета або явища, тобто того, щодо чого відбувається на відміну від іронії, в сарказмі знаходить своє вираження вища ступінь обурення, ненависть.