33. Строфа, види строф

Строфа – це група віршових рядків, об’єднаних одною думкою, інтонацією, порядком римування і відокремлена від суміжних віршових сполук великою паузою.

Строфа – найбільша ритмічна одиниця віршованого твору. Римо- ритмічний малюнок у кожній строфі одного вірша майже завжди однаковий, що надає стійкості ритму усього твору. В цьому полягає ритмотворче значення строфи. Термін „строфа” виник ще в античній трагедії, означав відтинок пісні, що виконувався між двома поворотами в урочистій процесії хору (обидві однаково побудовані частини називалися строфою та антистрофою).

Основні види римування у строфі такі:

-паралельне (або суміжне, парне) – аабб

Полонило, пригнобило і повело а

О, мелодіє, ще й не такого утнемо! а

І впадає жовтаво об’ємне чоло б

У п’ятіркою линв розліноване небо. б

-перехресне абаб

Ніч сказилась. Гукала холопським «агов» а

Готувала труну і безсмертні квіти б

І трудилася в поті чола свого а

Конокради і вундеркінди б

-кільцеве абба

-потрійне ааа ббб

Класифікація строф здійснюється за кількістю рядків у них та за типом римування. Наймінімальнішою строфою вважається двовірш (дистих), максимальною — вісімнадцятивірш.

Дистих – найпростіша строфа, написана будь-яким розміром, що складається з двох рядків, об’єднаних спільною римою (трапляється і неримована) та викінченою думкою з виразними ознаками лаконізму й афористичності. Дистих широко вживається як окремий твір. Схема римування: аа. Наприклад: «Ба, й осмислене взнане шаленство хвиль – Не на щастя, скоріш на лихо.» Дистихи часто бувають самостійними творами (епіграми, епітафії тощо).

Терцет (або тривірш) – трирядкова строфа, що складається з трьох рядків, і всі три або два з них римуються між собою. Хоч тривіршова строфа була відома вже в давньогрецькій ліриці, проте в нашій поезії вона не надто поширена. Терцет має 4 різновиди: 1) усі три рядки на одну риму. 2) два рядки римуються, третій — холостий, не має рими: 3) два рядки римуються, третій – холостий, має риму аж в суміжній строфі: 4) є ще й четвертий різновид – неримований верлібровий терцет:

Катрен (або чотиривірш) – строфа з чотирьох рядків.

Перший тип (перехресне римування абаб)

А, пусте!...

Захмеляє кривляння свідчад. а

Він собі видається молодим і гарним б.

Ніби сонячне сплетиво, в тілі мовчать а

Божевільно чутливі гами.б

Другий тип – кільцеве римування (абба):

Третій тип – перерване римування (абвб):

Четвертий тип – катрен на одну риму (аааа):

У сучасному віршознавстві термін „катрен” стосується будь-якого чотиривірша, навіть якщо він входить до таких складних строфічних структур, як, наприклад, сонет.

Пентина (або п’ятирядкова строфа, п’ятирядник) – строфа, що складається з п’яти рядків. Ця строфа сьогодні поширена значно менше, ніж дистих і катрен. У пентинах також можливі різні способи римування:

Наприклад:

а) Садок вишневий коло хати, а

Хрущі над вишнями гудуть, б

Плугатарі з плугами йдуть, б

Співають, ідучи, дівчата, а

А матері вечерять ждуть. б

(Т. Шевченко)

б) Ніч сказилась. Гукала холопським «агов» а

Готувала труну і безсмертні квіти б

І трудилася в поті чола свого а

Конокради і вундеркінди б

А освітлений , чорний - од буйних нестям – в

шанобливій підступній тиші а

Бувають і неримовані п’ятирядкові строфи.

Секстина (або шестирядкова строфа) – строфа, що складається з шести рядків. Можливих способів римування досить багато. Септима (або семивірш) – це семирядкова строфа з різним порядком рим. Септима зустрічається не дуже часто, хоч теоретично багатша від попередніх строф.

Восьмивірш – це восьмирядкова строфа з розмаїтою системою римування. Можливі близько тисячі варіантів восьмивірша.

У класичній поезії виділяються тверді віршовані форми, або традиційні (канонічні) строфи, що становлять одночасно і строфу, і закінчений твір, серед них: тріолет, терцини, сонет, октава, рондо, рондель, канцона тощо. Більшість канонічних строф – за походженням належать до романського середньовіччя. Меншість – із Ближнього Сходу (газель, рубаї) або з Далекого Сходу (пантум, танка).