- •5. Художній образ, його види та основні властивості.
- •9. Тема, проблема та ідея художнього твору.
- •10. Пафос художнього твору
- •11. Сюжет художнього твору. Основні елементи сюжету.
- •12. Сюжет і фабула.
- •13. Композиція художнього твору.
- •17. Архаїзми, неологізми, діалектизми, професіоналізми, варваризми, вульгаризми, макоранічна мова. Їх образотворчо – стильові функції.
- •19. Порівняння, їх види та ідейно – естетична роль
- •20. Епітети, види пітетів, їх ідейно – естетична роль
- •21. Метафора та її види, ідейно-естетична роль метафор.
- •22. Метонімія, її види та ідейно-естетична роль.
- •23. Символ, алегорія, оксиморон.
- •24. Гіпербола та літота.
- •25. Іронія та сарказм.
- •26. Фігури поетичного синтаксису. Інверсія та повтори.
- •27. Риторичні питання, звертання, вигуки (оклики).
- •28. Анафора та епіфора.
- •29. Звукова організація мови (фоніка). Асонанси, алітерація, звукопис.
- •30. Системи віршування, загальна характеристика.
- •31. Силабо-тонічна система віршування. Стопа, основні види стоп у силабо-тонічному віршуванні.
- •32. Рима, її роль у вірші
- •33. Строфа, види строф
- •34. Складна строфіка: терцини, октава, тріолет, строфа «енеїди», рондель, сонет.
- •38. Роди, жанри, жанрові різновиди художньої літератури.
- •39.Епос, його особливості. Жанри та жанрові різновиди епосу.
- •40. Лірика, ліричні жанри.
- •41. Драматургія та її особливості, основні жанри.
- •42. Ліро-епічні жанри.
- •43. Проблема художнього стилю.
- •44. Психологізм художнього твору.
- •47. Художній метод, напрям, течія, школа.
- •48. Основні літературні напрями.
- •49. Основні положення статті і. Я. Франка «із секретів поетичної творчості»
49. Основні положення статті і. Я. Франка «із секретів поетичної творчості»
Літературознавча праця «Із секретів поетичної творчості» Мета, яку ставив перед собою І. Франко, досліджуючи підвалини мистецтва й художньої творчості, вказана вже в назві його найгрунтовнішої естетико-психологічної, літературознавчої праці, А саме — виявити «секрети поетичної творчості». У з’ясуванні їх учений спирався на основоположну вихідну систем психології й теорії художньої творчості — творчий процес. При цьому він розглядав його не як науку відносно самостійних, відокремлених між собою етапів, а як взаємодію закономірних, типологічно близьких (спільних) моментів. Процес творчості у своєму загальному значенні І. Франко визначав як творення художнього образу, і як втілення внутрішніх установок, переживань, потреб самого митця. Питання про те, як реальне життя перетворюється в мистецтві, як конкретно з прототипу «виростає» художній тип, народжується художній образ було й залишається одним із найважливіших і недостатньо вивчених питань теорії творчості. Серед різноманітних засобів творення художнього образу най більшого значення І.Франко надавав єдності мислення й почуття та пов’язаним із ними прийомом типізації, символізації, контрастів, художніх паралелей, порівнянь тощо. Адже цілісний об раз «фігуру у весь зріст», за словами дослідника, неможливо створити звичайним складанням відповідних частин (психологічного анатомування), він може виникнути виключно завдяки системному, цілісному художньому мисленню й почуттю митця, причому мисленню образами. Отже, у своїй праці «Із секретів поетичної творчості» Франко, спираючись на досягнення тогочасної науки, утверджує принципи матеріалістичної естетики, глибоко розкриває природу художньої творчості, викриває реакційну суть декадентства.