Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції.doc
Скачиваний:
55
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
277.5 Кб
Скачать

7. Технології диференційованого навчання (в. В. Фірсов, м. П. Гузик). Види диференціювання учнів в навчальному процесі.

Лекційно-семінарська система навчання за М.П. Гузиком, М.П. Пучковим.

Завданням даної технології навчання є забезпечення навчання, розвитку та всебічного виховання кожного школяра, спираючись на створення умов оптимального розвитку індивідуума.

Основні принципи побудови лекційно-семінарської системи навчання.

  1. Принцип «подання» матеріалу великими порціями. Сутність такого принципу полягає у тому, що уся програма навчального предмету ділиться на великі розділи, які охоплюють декілька тем і розглядаються на спеціальних уроках, які мають назву «уроки загального розбору теми» (лекції).

Головним завданням таких уроків – «розбір» основних законів, теорій, які є підґрунтям явищ, що розглядаються у даній темі. Такий принцип дозволяє охопити усю проблему в цілому, встановити причинно-наслідкові зв’язки, які лежать в основі комплексу явищ. Важливим є те, що учні бачать мету своєї роботи і шлях, за яким потрібно йти для її досягнення. Даний принцип також дозволяє витрачати набагато менше часу, ніж передбачено навчальною програмою. Залишок часу використовується для поглибленого вивчення матеріалу кожним учнем під керівництвом учителя.

  1. Принцип навчання на високому рівні складності.Така організація навчальної діяльності учнів (незалежно від їх здібностей) забезпечує максимальне використання можливостей учнів для його оптимального розвитку. Даний принцип реалізується на уроках, які мають назву «семінарські заняття». Принцип навчання на високому рівні складності забезпечується «глибокою диференціацією завдань», які учні виконують на семінарських заняттях. Виконання таких завдань передбачає різний характер розумової діяльності учнів, вибір якої учні роблять самостійно. Диференціація навчальних завдань для кожного учня дозволяє індивідуалізувати процес навчання, максимально використовуючи урок, навчити кожного учня. Учень сам обирає і розбирає питання, що відповідають рівню його підготовки. Для цього учитель складає три варіанти завдань, які відрізняються один від одного складністю і загальною методикою їх розв’язання.

Варіанти:

  • Варіант «А» (перша група складності). Робота над завданнями даного варіанта спрямована на те, щоб учні на основі теоретичних уявлень запропонували гіпотезу, яка б пояснила певне явище і за допомогою експерименту довести правильність запропонованої гіпотези, перетворити її в теорію. Завдання варіанту «А» спрямовані на творчу діяльність учнів ніж на репродуктивну.

  • Варіант «В» (друга група складності).Виконання завдань даного варіанту ґрунтується на репродукції набутих знань з наступним теоретичним і практичним їх поясненням. Завдання варіанту „В” спрямовані на репродуктивну діяльність учнів, ніж на творчу.

  • Варіант «С» (третя група складності). Завдання варіанту «С» носять репродуктивний характер.

  1. Принцип вільного вибору учнями запропонованих учителем варіантів завдань для роботи на уроці. Суть даного принципу полягає в тому, що учень, виходячи із своїх знань самостійно обирає один з трьох варіантів, над завданнями даного якого він буде працювати. На початку семінарського заняття кожен учень ознайомлюється з усіма варіантами завдань, і обирає для себе той варіант, завдання якого є для нього цікавими і доступними. Лекційно-семінарська система навчання передбачає диференціацію характеру розумової діяльності учня, що є необхідним для розв’язання завдань варіантів А, В і С, на відміну від звичайної диференціації, що розрахована на рівень складності і об’єм завдань, яка використовується учителями у повсякденній практиці.

  2. Принцип багатократності контролю за якістю і глибиною розумових операцій учнів.

Контроль:

  1. первинний контрольздійснюється на уроці „розбору” теми. Метою даного контролю є з’ясування виду діяльності учня і допомоги учителя, для забезпечення відповідного рівня засвоєння матеріалу. У процесі розбору навчального матеріалу учитель проводить або фронтальний , або індивідуальний контроль.

  2. вторинний контрольпроводиться на семінарських заняттях, на яких контролюється і якість засвоєння, і рівень розвитку учнів. Даний контроль проходять усі учні без винятку: частина учнів виконують письмово контрольну роботу з 1 -2 питань обраного ними варіанту, а інша частина – відповідає усно. Доля письмового контролю учень сам обирає варіант, однак на завдання, які йому необхідно виконати вказує учитель. Тим самим активізується діяльність учня: він виконує усі завдання обораного ним варіанту. Виконання контрольного завдання оцінюється учителем неоднаково: правильне виконання будь-якого завдання варіанту „А” оцінюється „5”, за завдання варіанту „В” – „4”, за завдання варіанту „С” – „3”. Якщо при виконанні завдання учень помиляється, то оцінка знижується у відповідності з характером помилки.

  3. кінцевий контрольздійснюється на уроках, які мають назву «уроки тематичного заліку». Необхідність такого контролю обумовлюється тим, що:

1). він забезпечує більш високий рівень узагальнення вивченого матеріалу;

2). дає можливість вчителю найбільш об’єктивно оцінити знання учнів, а учню – виправити оцінки, які він отримав на семінарських заняттях і які його не задовольняють.

Оцінку, яку учень отримує за тематичну залік є коректуючою, так як вона суттєво відрізняється від оцінок, які школяр отримав на перших семінарських заняттях з даної теми.

Урок тематичного заліку проводиться учителем по закінченню кожної теми. Для кожного тематичного заліку учителем складаються індивідуальні картки контрольних завдань, в кожній з котрих міститься по п’ять питань: два питання варіанту „А”, одне – варіанту „В”, два – варіанту „С”. Тематичний залік виконується у спеціальних зошитах. Якщо учень був відсутній під час тематичного заліку, або отримав „2”. То йому пропонується скласти або перескласти залік у десятиденний терміну позаурочний час.

5. Принцип домінування процесу пізнання над знаннями.Здійсненню даного принципу сприяють диференційовані варіанти завдань семінарських занять і спеціально розроблені інструкції з теми (інструкція розробляється учителем і слугує методологічною основою у розборі нової теми).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]