Збаразькі Товтри

Товтровий кряж бере свій початок біля Підкаменя, що на Львівщині, на одній з найбільш підвищених ділянок Подільської височини, у місці, де пролягає вододіл басейнів Дніпра-Славутича та Дністра, де із зелених затишних левад випливають холодними джерелами Іква, Стир, Серет, Горинь.

Товтри це унікальна геолого-ботанічна пам'ятка минулого, подібної якій немає у всій Європі. Бо тільки тут зносяться до неба гори-стрімчаки, породжені в глибинах прадавнього Сарматського моря. Протягом сотень тисяч років у теплих мілководних товщах якого існували і відмирали гігантські колонії коралів, водорості, моховики, молюски та безліч інших морських організмів, їх рештки, разом з дрібними частинками гірських порід, поступово відкладалися, нашаровувалися вздовж узбережжя древнього моря, утворивши на протязі кількох сотень кілометрів величезний коралово-рифовий бар'єр, який після відступу моря перетворився в довгу гряду вапнякових гір.

Біля села Дзвиняча Збаразького району знаходиться яр Жаб'як. Це своєрідний природний музей, в якому зосереджена велика кількість унікальних геологічних експонатів. Яр на кілька десятків метрів врізається в товщу гірських порід, оголюючи верстви віком 15-20 мільйонів років. В них захоронені численні рештки рослинних і тваринних організмів винятково доброї збереженості. Тут є найбільші на Поділлі скам'янілі стовбури дерев, і верстви бурого вугілля з добре вираженими рештками рослин. У більш пізніх відкладеннях знайдено бивні і зуби мамонтів і крем'яні знаряддя праці. За багатством видового складу викопних організмів і їх збереженістю яр не має собі рі вних серед подібних пам'яток.

Поблизу села Залужжя у підніжжі зелених Товтрових пагорбів розміщена цікава пам'ятка природи - печера "Довбушева". Попрощавшись на деякий час з сонцем можна зайти під холодні склепіння підземелля. Моторошна тиша зрідка порушується -Інше ударами важких краплин, що зриваються з чорної икритої кіптявою стелі. Дві галереї печери, заввишки 4-> метрів і загальною протяжністю до тридцяти метрів, закладені в надрах гори.

Місто Збараж

На мальовничій Подільській височині, де Товтровий кряж перетинає невелика річка Гнізна, лежить давнє місто Збараж районний центр Тернопільської області .Збараж гарний кожної пори року: зимою він приваблює спортсменів захоплюючими лижними трасами, весною і влітку потопає в зелені, річка і озера дихають свіжою прохолодою, восени радує щедрими врожаями полів і садів. Територія, на якій розташований Збараж, ще в сиву давнину приваблювала людину. Тут було слов'янське поселення епохи Київської Русі. Перша письмова згадка про Збараж датується 1205-1211 роками. Тогочасні літописи говорять про Збараж як центр волості Галицько-Волинського князівства. Але найбільш яскраві сторінки історії Збаражчини пов'язані з Визвольню війною українського народу 1648-1654 років.

Відразу за селом Залужжя, на березі річки Гнізни навпроти Старозбаразької фортеці піднімається стрімка гора, яку називають Бабиною. Кажуть, що тут колись було поганське капище з кам'яним ідолом бабою, а потім було збудовано церкву, що з'єднувалася з фортецею шкіряним мостом. Зовсім поряд, в урочищі з однойменною назвою Бабина гора, виявлено залишки давньоруського городища ІХ-ХІ1І століть, оточеного колись валами і ровами.

Село Чернихів розташоване у місцях багатих на рибу: короп, білий амур, товстолобик, карась, плотва та інші. А при воді, в зелених нетрях, виводиться безліч болотних та водоплавних птахів.

Село Вікно

Поряд з товтровими горами Гостра скеля, Любовня, Лебедиха, Ципель, Довга розкинулось село Вікно. Перші письмові згадки про нього датуються 1464 роком. Свою назву воно отримало від унікальних озер-вікнин, утворених підземними водами, що в кількох місцях прорвалися назовні могутніми джерелами. Вони не замерзають навіть у найлютіші морози. Чимало легенд та переказів виникло навколо цих незвичайних природних пам'яток.

На відстані 1 кілометра від села, на схилі Товтрової гряди відслонюються мальовничі скелі сарматських рифових вапняків, які називаються скелями Франка в честь перебування тут на початку 1880-х років І.Я.Франка. Вершини і підніжжя скель покриті багатою рослинністю, серед якої зустрічається багато рідкісних видів. Селище Гримайлів

За чотири кілометри від Вікна по трасі Сатанів-Скалат лежить древнє селище Гримайлів. У його зовнішньому вигляді сусідують сучасність і патріальхальна старовина. Окраса Гримайлова його парк. Колись у ньому стояв великий палац, але під час війни він був зруйнований. Парк зберігся краще. Столітні дуби, липи, клени творять могутніми кронами суцільний дах. Недалеко від парку, при самій дорозі, стоїть викладений із медоборського каменю пам'ятник „Дерево Міцкевича", споруджений у сторічний ювілей великого польського поета.

- 4 -

Коропецьке Подністров'я

Дністровський каньйон є одним з найбільших у Європі. Утворений річкою Дністер, він являє собою річкову долину з прямовисними берегами висотою 100-250 м. Північні схили каньйону густо помережені ущелинами, по яких стікають до Дністра його ліві притоки. За визнанням спеціалістів Дністровський каньйон є одним з наймальовничіших місць України і своїми рекреаційними можливостями він не поступається Криму і Карпатам.

Глибокі річкові долини, яри, каменоломні відкриють допитливому оку безліч документальних свідчень геологічного минулого краю: скам'янілі рештки вимерлих і рослин, рештки морських та наземних хребетних, зразки гірських порід. З допомогою цих німих свідків минулого ви зможете здійснити цікаву і неповторну подорож у глибину віків.

Поблизу села Стигла розміщена цікава гравертинова скеля. Довжина її 4 м, висота 3-4м. У травертині є отвори від стебел рогози, гілок дерев, діаметром 3-4 см. Біля південного краю скелі протікає потічок по травертиновому гравію. За 10 м від бровки скелі,утворюючи кілька невеликих водоспадів, протікає дзюркотливий струмок.

Серед будівель Коропецького дитячого інтернату чепурним красенем розташувався палац колишнього власника цих земель, графа Бадені. Серед сучасних корпусів інтернату у парку ще можна помітити старовинні дерева, як і перед фасадом резиденції.

В книзі В. Стецюка "Культурні грона Дністра" наводяться перекази, що збереглись серед місцевого населення, про графа Бадиню. Його справжнє ім'я - Казімір Бадені (1846 -1909рр.), він був Іамісником Галичини, прем'єром Австрії та міністром внутрішніх справ. Палац в Коропці будований в класично-синкретичному стилі з розкішними бароковими ліпними геральдичними атрибутами, серед яких між рушниць і мисливських ріжків розміщений барельєф з зображенням перехрещених коси і ціпа. Особливо в палаці вражає мистецьке використання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах.

В околицях містечка знайдені залишки поселення трипільської культури.

Село Горигляди

Природа Дністровського каньйону в районі села Горигляди неповторна і своєрідна. Тут збереглися унікальні геологічні та ботанічні пам’ятки природи. Клімат на Гориглядському відрізку Дністровського каньйону м'який і теплий. Середня температура січня 5° С, липня +19° С. Опадів випадає близько 550 мм на рік.Село Горигляди розташоване на мальовничому березі річки Дністер, який описує довколо села велику дугу, охоплюючи його з трьох сторін. Село розташоване на мальовничому лівому березі річки Дністер за 42 кілометри від районного центру Монастириська і за 35 кілометрів від найближчої залізничної станції Бучач.

Село відоме з 1785 року. Дорога до села пролягає через селище Коропець від якого його відділяють 12 кілометрів шляху через рівнинну столовину. Дністер описує довкола села велику дугу, охоплюючи його з трьох сторін. Особливий м'який помірно теплий та помірно вологий мікроклімат створює комфортні умови для вашого перебування. Протилежний берег, крутий та скелястий, відділений від русла річки широкою луговиною і є чудовим місцем для занять дельтапланеризмом. Привітні та гостинні господарі садиб пригостять вас фірмовою стравою квашеною рибою та ароматним хлібом власної випічки.

Навпроти села Горигляди на правому березі Дністра знаходиться печера, а над нею залишки багатовікового дубу, спаленого нещодавно блискавкою..

Бучацьке Подністров'я

Мальовнича і своєрідна природа південної частини Західного Поділля.

Рівні межиріччя з щедрими, родючими ґрунтами чергуються з глибокими каньйоноподібними долинами річок, які врізаються в поверхню плато на глибину понад сто метрів. Днища цих долин переважно вузькі, майже позбавлені заплав і лугової рослинності. А схили стрімкі, прямовисні, оголені. Прокладаючи свої русла, ріки глибоко врізалися в гірські породи і відкривали їх для людського ока.

Напрочуд гарні місця для відпочинку і туристичних мандрівок знаходяться на берегах річок Стрипа і Дністер. Швидкоплинна течія Дністра з її стрімкими, скелястими берегами, покритими лісом, червоні камені завжди приваблювали туристів і зачаровували їх незрівнянною красою. А той, хто захоче досхочу помилуватися цією красою, хай сідає в човен і пливе від села Стінка через Космирин, Набережну, Сновидів, Возилів, Костільник до Губина і перед його очима постануть неповторні краєвиди.

А біля села Сокілець на вершині правового берегу річки Сгрипи розташована скеля Монастирська. Тут же дещо вище скелі є багаті джерела підземних вод, з яких витікає потічок з водоспадом.

Кілька цікавих природних пам'яток знаходиться поблизу села Скоморохи. Тут знаходиться найбільш водоспадистий в Україні струмок Русилівський, на якому можна нарахувати до 15 водоспадів.

В долині річки Стрипа в урочищі Жолоби знаходиться печера довжиною 7 м, що утворилася у травертині. Стіни печери покриті гарними натічними утвореннями з кальциту білого і кремового кольору. Поряд в урочищі Перелісок знаходиться вапняковий останець з невеликою печерою, яку називають Сім Джерел. Ще одна печера знаходиться в урочищі Коростів де серед лісу розташувався вапняковий останець Рівна Скеля з джерелом і невеликою (до 16 м) печерою.

На Західному Поділлі в околицях Бучача, Заліщиків, Борщова, Чорткова, Підґірців зустрічається травертин - це легка пориста гірська порода. На вапнякових туфах часто видно відбитки і стебла листків рослин та рештки різних тваринних організмів. Найбільш красиві і оригінальні скупчення травертину є біля сіл Переволока і Рукомиш Бучацького району.

Село Сновидів

Село розташоване на лівому березі річки Дністер за 25 кілометрів від райцентру та за 5 кілометрів від Селища Золотий Потік. Село відоме з 1457 року. Центр сільської ради. Частина сільських садиб розташована в мальовничій долині притоки Дністра річки Бариш. Утворюючи своєрідну вулицю довжиною близько 5 кілометрів.

Селище Золотий Потік

Золотий Потік - селище міського типу, центр селищної ради, розташований за 18 кілометрів від районного центру і залізничної станції Бу чач.

Свою теперішню назву, Золотий Потік, селище отримало у 1570 році з ініціативи його нових власників Потоцьких. Тоді ж йому було надано статус міста, а у 1601 році польський король надав місту Магдебургське право і зобов'язав його власника Стефана Потоцького збудувати оборонну фортецю.

Тепер на території селища знаходяться руїни цієї фортеці, збудованої десь на початку XVII століття.Замок був регулярним, в плані подібним на квадрат. Ця фортеця побудована з місцевого сорту пісковику - темно-червоного, гранітного кольору. Товщина фортечних мурів - близько 2 м., на розі кожної стіни звели башту з 3-ярусними стрільницями. Посередині північно-східної куртини збереглася в'їздна брама. Палац спочатку був одноповерховим, другий поверх надбудовано пізніше. З внутрішнього боку брама прикрашена родовим гербом Потоцьких - Пилявою.

Мельнице-Подільське Подністров'я

В межах даного регіону за селом Колодрібка розташоване урочище "Глоди" – ботаніко-ентомологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Вона розташована на урвистому, високому (понад 200м), малодоступному березі Дністра і займає центральну частину меандри. В свій час урочище "Глоди" було найціннішою і найбагатшою ділянкою рослинного світу Дністровського каньйону, але внаслідок наступу деревно-чагарникових порід на степові ділянки трав'яниста рослинність знаходиться в пригніченому стані, на межі зникнення. Урочище входить у п'ятнадцяти кілометрову зону покою - тут Дністер круто повертає з півночі на південь до с. Горошова.

На лівому урвистому схилі Дністра, над с.Устя, розташована Надустянська степова ділянка -ботаніко-ентомологічна пам'ятка природи місцевого значення. Тут зростають сон чорніючий, горицвіт весняний, цибуля круглоголова, холодок лікарський та багато інших. Поблизу села Устя на лівому схилі Дністра розташовані три пам'ятки природи місцевого значення, а саме Устянська ділянка, де на галявинах серед соснових культур зростає ковила волосиста, ближче с. Худиківці на стрімкому березі Дністра, на території Гермаківського лісництва відслонюються гірські породи нижньокрейдових відкладів на -палеонтологічна пам'ятка природи місцевого значення. Ці відслонення становлять велику цінність залишками крейдової флори та фауни наприклад лінзоподібні скупчення товщою 10-20 см фосфоритизованої фауни разом з великою уламків фосфоритизованих дерев.

На західній околиці Мельниці-Подільської, у старому грабовому лісі розміщена печера "І Іодолянка". Гострі виступи і невеликі розміри входу роблять печеру майже неприступною, та якщо у вас є надійний ліхтарик та наполегливість можете потрапити > справжнє царство вічної ночі. Більшість коридорів печери заповнені глиною, по центральній галереї протікає холодний струмок, на дні якого можна несподівано натрапити на моторошну пам'ятку минулої трагедії - людський череп та уламки кісток. У тупикових відгалуженнях можна помітити рештки сучасних і вимерлих тварин. Сувору мовчанку підземелля порушує лише шурхотіння крил кажанів, потурбованих небажаними гостями. "Подолянка" справедливо вважається серйозним випробовуванням для спелеологів-аматорів.

Горошова

Ви бажаєте відпочити на мальовничому березі Дністра, насолоджуючись прекрасними краєвидами каньйону; прагнете поринути у світ буковинської культури та почастувати смачнючої марени? Тоді запрошуємо до славнозвісної Горошової.

Село , ніби краплиною занурюється в бурхливі потоки Дністра і тим самим ізольовує себе від оточуючої цивілізації. Проте не це робить поселення таким унікальним. Горошова - єдине село Тернопільської області, де щорічно проводиться фестиваль „Святої Меланки" , який збирає людей не тільки з усієї України, а й сусідніх держав.

Найважливіше те, що жителі Горошової надзвичайно привітні та гостинні люди. Головним елементом горошівської культури є національне вбрання вишите бісером . Такий костюм має як кожна жінка , так і кожен чоловік. В селі є власна пекарня де випікають особливі хліб та калачі. А яке в Горошові справляють весілля ! Але на ньому треба побувати особисто.