Таблиця 2 Середні тарифи на добове проживання в одномісному номері

(у доларах США)

Регіон	В&В, будинки для гостей, пансіони	Готелі
		3 зірки	4 зірки	5 зірок
Західна Європа	20-55	60-100	100-300	300 і вище
США	35-90	50-100	100-250	250 і вище
Австралія	40-55	70-100	100-200	250 і вище
Країни Середземномор'я	25-85	50-60	90-150	150 і вище

Тема 2. Загальні положення зеленого туризму

1. Державна політика у сфері сільського зеленого туризму.

2. Основні поняття та визначення: сільський туризм, агротуризм, екотуризм і зелений туризм

3. Мета і мотивація вибору відпочинку в сільській місцевості (за типом green rural tourism або green village tourism)

- 1 -

Основними напрямами державної політики в сфері сільського та сільського зеленого туризму є:

удосконалення правових засад регулювання відносин в сфері зазначених видів туризму;

визнання сільського та сільського зеленого туризму важливими ланками туристичної індустрії України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток сфери сільського та сільського зеленого туризму, створення нових робочих місць в цієї сфері;

розвиток в'їзного та внутрішнього сільського та сільського зеленого туризму, сприяння перетворенню зазначених видів туризму у високорентабельну та конкурентоспроможну ланку туристичної індустрії;

створення сприятливих умов для розвитку сільського та сільського зеленого туризму, підтримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності в цієї сфері шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання;

всебічне заохочення громадян України до участі в розвитку сфери сільського та сільського зеленого туризму як високорентабельної ланки туристичної індустрії та додаткового джерела поповнення особистих доходів громадян, місцевого і державного бюджету;

врахування попиту населення на окремі види послуг сільського та сільського зеленого туризму при розробці та затвердженні загальнодержавних і місцевих програм розвитку регіонів;

Основні пріоритетні напрями державної політики в сфері сільського та сільського зеленого туризму визначаються у загальнодержавній програмі розвитку туризму в Україні на термін їх реалізації.

Сприяння розвитку сільського та сільського зеленого туризму є невід'ємною складовою державної регіональної політики, одним з шляхів вирішення питання зайнятості населення та соціально-економічного розвитку депресивних територій.

2. Реалізація державної політики в сфері сільського та сільського зеленого туризму здійснюється шляхом:

визначення і реалізації основних напрямів державної політики в цієї сфері;

визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України в сфері сільського та сільського зеленого туризму, їх використання та охорони;

спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку сільського та сільського зеленого туризму;

нормативного регулювання відносин в сфері сільського туризму (тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійного й інших видів туристичного обслуговування громадян);

стандартизації і сертифікації туристичних послуг в сфері сільського туризму;

встановлення системи статистичного обліку і звітності в сфері сільського туризму;

організації і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в сфері сільського та сільського зеленого туризму;

участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку сільського та сільського зеленого туризму;

надання всебічної допомоги регіонам в створенні інфраструктур з розвитку сільського та сільського зеленого туризму як важливих ланок туристичної галузі України.

Державне регулювання в галузі туризму здійснюється способами, визначеними актами законодавства України.

Регулювання в сфері сільського туризму як одною з ланок туристичної галузі України здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, центральним органом виконавчої влади з питань туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх повноважень.

Повноваження органів законодавчої і виконавчої влади України в сфері сільського та сільського зеленого туризму як одної з ланок туристичної галузі України визначені Законом України "Про туризм", Законом України “Про сільський та сільський зелений туризм”, іншими актами законодавства України.

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень вирішують наступні питання з розвитку сільського та сільського зеленого туризму:

при розробці проектів регіональних програм розвитку туризму включають в проекти цих програм програми розвитку сільського туризму в регіоні;

сприяють розвитку сільського та сільського зеленого туризму в регіоні, заохочують селян до роботи в цієї сфері туризму;

вживають заходи з розвитку соціальної інфраструктури й благоустрою сіл з метою підвищення їх туристичної привабливості;

сприяють створенню місцевих осередків та об'єднань сільських господарств, що надають послуги в сфері сільського зеленого туризму, співпрацюють з ними в вирішенні питань розвитку цієї сфери;

вирішують інші питання розвитку сільського та сільського зеленого туризму в регіоні відповідно до законодавства України.

2. Виконавчі органи місцевого самоврядування, в межах своїх повноважень, вирішують наступні питання з розвитку сільського та сільського зеленого туризму:

при розробки проектів місцевих програм розвитку туризму включають в проекти цих програм програми розвитку сільського туризму;

створюють на місцях сприятливі адміністративно-організаційні умови для заохочення місцевого населення до роботи в сфері сільського та сільського зеленого туризму;

вживають заходи з розвитку соціальної інфраструктури й благоустрою сіл з метою підвищення їх туристичної привабливості;

сприяють створенню місцевих осередків та об'єднань сільських господарств, що надають послуги в сфері сільського зеленого туризму, співпрацюють з ними в вирішенні питань розвитку цієї сфери;

вирішують на місцях інші питання розвитку сільського та сільського зеленого туризму відповідно до законодавства України.

Програми розвитку сільського туризму є невід'ємними складовими частинами державних цільових, регіональних, місцевих та інших програм розвитку туризму.

Зазначені програми розробляються і затверджуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень з метою раціонального використання і розвитку міських та регіональних туристичних ресурсів в сфері сільського туризму (природничих, культурологічних, етнографічних, історичних, соціально побутових та інших), їх збереження та відновлення; заохочення селян до надання туристичних послуг в сфері сільського та сільського зеленого туризму; патріотичного, екологічного виховання населення; створення нових робочих міст та збільшення надходжень від туристичної діяльності до відповідних бюджетів; розвитку соціальної інфраструктури і благоустрою сіл; забезпечення конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян; забезпечення безпеки громадян при здійсненні ними туристичних подорожей з сільського туризму.

Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних та місцевих програм розвитку сільського туризму визначається відповідно до закону.

Контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму, проведення перевірок якості надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму, накладання відповідно до закону стягнень, вживання інших заходів за порушення законодавства в галузі туризму здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами у випадках і в порядку, визначених законом.

До порушень законодавства в сфері сільського та сільського зеленого туризму, що тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім порушень, визначених Законом України "Про туризм", відносяться:

здійснення діяльності з надання туристичних послуг в сфері сільського зеленого туризму, які визначені цім Законом, без реєстрації володарів господарства та членів їх родини як суб'єктів підприємницької діяльності з надання туристичних послуг, в разі, якщо кількість туристів, що одночасно приймаються в особистому селянському (фермерському) господарстві, перевищує 8 осіб;

недотримання сільськими господарями, що здійснюють діяльність з надання туристичних послуг в сфері сільського зеленого туризму, протипожежних і санітарних норм і правил, а також інших вимог, передбачених нормативними актами України для помешкань та умов проживання у будинках садибного типу;

використання сільськими господарями для надання туристичних послуг в сфері сільського зеленого туризму особистих селянських господарств, що не належать їм на правах приватної власності (або не надані їм в управління згідно чинного законодавства України).

Законами України може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності з сільського та сільського зеленого туризму.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у галузі туристичної діяльності за порушення законодавства несуть відповідальність згідно із законами України.

Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму, до суб'єктів туристичної діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, встановленому законом, застосовують заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення, здійснене суб'єктом туристичної діяльності, та ліквідацію його наслідків.

За неналежне виконання своїх зобов'язань суб'єкти туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності суб'єктів туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих з їх вини збитків замовнику туристичних послуг.

Всі спори майнового характеру між суб'єктами туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог Закону України “Про сільський та сільський зелений туризм”, Закону України "Про туризм", інших актів чинного законодавства України.

Суб'єкт туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб'єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законами України.

Суб'єктам туристичної діяльності в сфері сільського та сільського зеленого туризму, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Спори з питань надання туристичних послуг в сфері сільського та сільського зеленого туризму розглядаються у встановленому законом порядку третейськими судами та судами загальної юрисдикції.

- 2 -

На даний час в Україні достеменно точно не визначено відмінності між поняттями «сільський», «зелений», «природний», «екологічний» та «м'який» туризм. Дискусії над українською туристичною термінологією триватимуть ще довший час. Тому візьмімо за основу Порадник організаторові відпочинку та власникові садиби. Випуск № 3. «Відпочинок в українському селі».

У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка (1993) визначено таке:

Сільський туризм (rural tourism) — відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами. Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з «агротуризмом», але поняття «сільський туризм» значно ширше.

Агротуризм (farm tourism) — відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського) господарства. Агро туризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад, в кемпінгах та наметах. Агротуризм, таким чином, виступає однією з форм сільського туризму. В агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.

Екологічний туризм (Ecological tourism) — це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ландшафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною свідомістю. Виділяються такі форми екологічного туризму — активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні поїздки.

Зелений туризм (green tourism) — є синонімом поняття «екотуризм».

Природничий туризм (nature tourism) — також є синонімом поняття «екотуризм».

Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багато спільного з екотуризмом і часто відповідають багатьом його пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташованих поблизу природоохоронних територій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги. У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додаткових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у національних і ландшафтних парках, природничі подорожі, збирання ягід та грибів. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняються основними цілями використання вільного часу, їхня головна різниця полягає у базових мотивах подорожування.

Сільський туризм — це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою метою екотуризму виступає активне відкриття дикої природи, традицій і культури, їх глибоке пізнання й сприйняття.

Сільські оселі можуть використовуватись як база для ночівлі та харчування екотуристів. З'явилось нове поняття екоагротуризм (або агроекотуризм), що передбачає відпочинок у селян, які вирощують сільськогосподарську продукцію із застосуванням екологічних методів. Тут агротуризм поєднується з екологічним сільським господарством.

Наведеш вище поняття, пов'язані з сільським туризмом і екотуризмом, знайшли своє застосування для визначення форм туристичного руху в Україні. Зокрема відпочинок в українських селах було визначено як «сільський зелений туризм» (green rural tourism або green village tourism). Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм), відпочинку в туристичних центрах і на курортах, що розташовані у селищах і малих містах (аналог Bed&Breakfast), до відпочинку у сільських садибах (агротуризм). Визначення сільського туризму як «зеленого» підкреслює його про-екологічну орієнтацію.

Розглянувши різноманітні приклади розвитку цього виду бізнесу в окремих країнах і зауваживши, зокрема, відсутність чіткої загальноприйнятої термінології, з метою уніфікації термінів і понять уведімо далі за текстом терміни «Сільський зелений туризм» та «Гостинна садиба». Під цими термінами розумітимемо відпочинок з будь-якою метою, видом та формою організації туристської подорожі у сільській місцевості з розміщенням на відпочинок у будинку сільського господаря.

- 3 -

На даний час основними мотивами для вибору такого виду відпочинку в Україні можна визначити такі:

• відсутність коштів для відпочинку на дорогих фешенебельних курортах. Практика переконливо свідчить, що проживання в селі у будинку сільського господаря коштує значно дешевше, ніж у готелі в курортній зоні або у популярному туристському центрі. В Україні існує хибна думка, що в інших країнах усі без винятку заробляють незліченні гроші, проте, і в далекому зарубіжжі є значна частина населення, чиї доходи стосовно цього суспільства низькі, і для цієї категорії відпочинок на розкішному курорті навіть у порівняно недорогому готелі теж недоступний. Цей мотив часто переважає при виборі такого виду відпочинку;

• сформований стереотип відпочинку в сільській місцевості у певної категорії людей незалежно від заможності та наявності вільних коштів, наприклад, у силу сімейних або інших традицій;

• необхідність оздоровлення в даних кліматичних умовах, рекомендованих лікарем;

• близькість до природи і можливість проводити більше часу на свіжому повітрі в лісі, на березі природної або штучної водойми тощо;

— можливість харчуватися екологічно чистими і дешевими продуктами;

— можливість прилучитися до сільськогосподарських робіт у своє задоволення;

• першочергова потреба у спокійній розміреній обстановці життя, чим відрізняється сільське життя в цивілізованих країнах, на відміну від великих індустріальних міст;

• можливість прилучення до іншої культури і звичаїв, участі в місцевих святах і розвагах, спілкування з людьми іншої суспільної формації.

Таким чином, мотивація відпочинку в сільській місцевості — єднання з природою, чисте повітря, екологічно чисті продукти харчування, зміна обстановки, менша кількість народу, відсутність скупченості населення, цілком інші, відмінні від міських, уклад, розклад і культура життя, можливість участі в сільськогосподарських роботах і садівництві, догляд за тваринами, участь у зборі дарів природи (ягід і грибів) і, зрозуміло, що дуже часто є вирішальним при виборі сільської садиби як місця проведення відпустки, значно дешевший відпочинок порівняно з готелями та великими туристично-відпочинковими комплексами.

Відпочинок у сільській місцевості — це також кардинальна зміна обстановки, що дозволяє зняти стрес, який нагромадився за рік роботи в напружених міських умовах, відновити здоров'я й отримати відповідне психологічне розвантаження. Одна справа — доїти корову (корів) три рази щодня все життя — це дуже важка селянська праця, а зовсім інша справа зробити це декілька разів, для власного задоволення, на відпочинку та у вигляді розваги.

Особливо ефективно така організація відпочинку може використовуватися для дітей дошкільного і підліткового віку в період літніх канікул.