Підземні води

Територія Хмельницької області розташована у межах двох гідрогеологічних областей – Українського кристалічного щита та Волино-Подільського артезіанського басейну. Підземні води характе­ризуються тут специфічними умовами формування і особливостями хімічного складу.

Підземні води Українського кристалічного щита

У зоні щита є декілька горизонтів підземних вод: 1) підземні води у зоні тріщинуватості докембрійських метаморфічних і магматичних порід; 2) підземні води у продуктах вивітрювання давніх кристалічних порід щита; 3) підземні води у молодих морських і континентальних осадочних утвореннях, які покривають щит.

Підземні води зони розвитку тріщин вивітрювання кристалічних порід найбільш поширені у межах щита. У північно-східній та східній частинах області вони є основним джерелом водопостачання населення.

Глибина зони тріщинуватості та обводнення у породах Українського кристалічного щита не постійна і залежить від багатьох причин: тектонічних умов, петрографічних і структурних особливостей порід, рельєфу поверхні, клімату, а також значною мірою від складу та потужності покриваючих їх молодих осадків. Здебільшого глибина зон 60...80м, хоч місцями вона 100...150м і більше. Нижче тріщин порід значно менше, трапляються лише невеликі, але в них не відбувається активного водообміну. Найбільша обводненість у зонах контактів метаморфічних порід з пронизуючими їх магматичними тілами. Всередині площ розвитку масивів магматичних і метаморфічних порід збільшення водоносності спостерігається вздовж давньої та сучасної гідрографічної сітки, у річкових долинах.

Важливу роль у переміщенні та нагромадженні підземних вод відіграють тектонічні розломи. Вивчення підземних вод у зонах розломів заслуговує на увагу не лише з точки зору водопостачання, але і використання цих вод для лікувальних потреб. З огляду на це найбільш перспективним є район м.Полонного, де виявлено скупчення мінеральних вод.

Води, пов'язані з тріщинуватою зоною кристалічних порід, мають незначний напір у свердловинах. Дебіти свердловин здебільшого не перевищують 5... 10м³/гoд є лише в окремих місцях досягають 20м³/гoд і більше. Зокрема, високі дебіти мають свердловини у районі м.Старокостянтинова. Якість вод хороша, у зоні неглибокого залягання (100... 110м) вони слабо мінералізовані. Загальна мінералізація на півночі області – до 0,5г/л, південніше, у басейні Південного Бугу – 0,6...1г/л. За сольовим складом тріщинні води кристалічних порід належать до гідрокарбонатно-кальцієвого типу.

Живляться тріщинні води за рахунок інфільтрації атмосферних опадів. Розвантажуються вони в основному за допомогою підземних стоків у відклади осадочних гірських порід, що прилягають до кристалічного масиву.

Підземні води у продуктах вивітрювання кристалічних порід щита гідравлічно зв'язані з водами тріщинної зони, яка залягає нижче, і утворюють з ними один спільний водоносний горизонт. У зв'язку з тим, що склад і потужність продуктів руйнування кристалічних порід дуже мінливі, у розрізах часто спостерігаються виклинювання окремих верств, водовміщаючі товщі характеризуються значною непостійністю. Дебіти свердловин у них рідко перевищують 6...8м³/гoд. Однак в окре­мих пониженнях поверхні щита ці води напірні. Дуже часто продукти руйнування кристалічних порід, які переважно представлені жорствокою і каолінами, перекриваються молодими морськими та континентальними осадочними утвореннями, що приводить до збільшення водоносної товщі та дає змогу використовувати підземні води для значного водопостачання. Допливи у свердловини, що беруть воду з цих водоносних горизонтів, місцями досягають 40м³/гoд. Мінералізація підземних вод продуктів руйнування кристалічних порід щита невисока, вона мало відрізняється від мінералізації вод тріщинної зони. Води задовільної якості, їх можна використовувати для водопостачання.

Підземні води у молодих осадочних породах, які покривають щит, приурочені до палеогенових, неогенових і четвертинних утворень.

Водоносні породи палеогенової системи – це в основному зелені кварцово-глауконітові піски. Оскільки вони невеликої потужності, то здебільшого не можуть нагромаджувати значної кількості води, але в тих місцях, де породи залягають на корі вивітрювання кристалічних порід і утворюють з нею єдиний водовміщаючий комплекс, потужність водоносних горизонтів набагато збільшується.

Серед відкладів неогенової системи водоносними є піски та вапняки сарматського ярусу. Особливо високу водоносність цих відкладів виявлено у районі м.Шепетівки. Дебіти окремих свердловин тут зростають від 5...10 до 30...60м³/гoд.

Найбільше практичне значення водоносність четвертинних відкладів на щиті має для північно-східних районів області, де вони переважно представлені піщано-глинистими утвореннями. Південніше, у смузі, яка прилягає до східної межі області, практичне значення мають здебільшого лише підземні води, зосереджені в алювіальних відкладах річкових долин та меншою мірою підземні води у лесах і лесовидних суглинках на межиріччях.

Продуктивність колодязів у четвертинних пісках на півночі області становить 1...2м³/гoд, місцями дещо більша. За хімічним складом переважно гідрокарбонатно-кальцієві води з загальною мінералізації до 0,6г/л. Якість їх задовільна.

Значною водоносністю характеризуються алювіальні відклади сучасних і давніх річкових долин. Продуктивність свердловин тут досягає 10...15м³/гoд. Якість вод теж задовільна.

Найменш водоносними є леси та лесоподібні суглинки. Продуктивність колодязів у них не перевищує 10...15м³/дoбy. Води часто забруднені, тому не завжди придатні для використання.