Поверхневі води

Хмельницька область має досить густу сітку річок, ставків і водосховищ, але природних озер на її території дуже мало. Тут налічується понад 3000 річок загальною протяжністю близько 10 тис. км. Однак довжиною понад 10км їх не так багато (понад 120), тому що на території області лежать переважно верхів'я річок Південного Бу­гу або притоки ще більших річок – Дністра та Горині. Лише 10 річок області мають довжину понад 100км (табл. 12).

Річки області відносяться до басейнів Дністра, Південного Бугу та Дніпра і відзначаються дуже характерними планами: ріки басейну Дністра всі течуть на південь, причому строго паралельно одна до одної; ріки центральної частини області (Південний Буг, його притоки та Случ і Хомора) течуть на схід, а ріки північної частини (Горинь, Корчик) – на північ. Такий план річкових систем території тісно залежить від її орографії і тектонічної будови. Вододільною смугою області є її цен­тральна гіпсометрично найвища частина з абсолютними висотами 340... 350м (максимально 384м), на якій лежать витоки майже усіх річок області (Південного Бугу, Случі, Хомори, Збруча, Смотрича, Ушиці то­що). Річки південної, східної і північної частин області вирізняються не лише напрямками, але будовою і формою долин. Річки південного напрямку – дністровського басейну – на більшій частині течій виробили глибокі каньйоноподібні долини, річки східного напрямку мають неглибокі долини з положистими схилами і дуже розгалуженою мережею ба­лок, а річки північних напрямків течуть по молодих невироблених до­линах майже без придолинних схилів.

Ріка Дністер – найбільша з річок області, яка протікає лише по її південній межі на протязі 160км (рис. 10). Долина Дністра тут дуже звивиста і утворює численні меандри, особливо добре розвинуті між се­лами Гринчук і Студениця. Крутизна схилів Дністра дуже мінлива: круті скелясті ділянки, так звані стінки, змінюються розлогими терасованими схилами, що створює надзвичайно мальовничі краєвиди, багаті на історичні, геологічні та ландшафтні пам'ятки. Дністер має вузьку (150... 200м) заплаву, яка дещо розширюється у місцях впадання його лівих приток. Русло теж вузьке (60...150м), повторює меандри долини і нерозгалужене, з середніми глибинами 1,5...3,0м. Течія досить швидка: 0,5...0,6м/с, а під час паводків 1,5...2,0м/с.

Стік Дністра формується у гірській частині Карпат, за межами області, тому на території області він істотно не змінюється і досягає від 229м³/c (смт.Жванець) до 239м³/c (м.Могилів-Подільський). Це незначне збільшення середньої річної величини стоку відбувається за рахунок лівобережних притоків Дністра (Збруч, Смотрич та ін.).

У живленні Дністра беруть участь дощові, снігові та підземні води. Найбільша частка припадає на дощові води (близько 50% річного сто­ку). Підземне живлення становить близько 30%, а снігове – понад 20%. Характерною особливістю режиму Дністра є безперервне проходження паводків протягом року, причому дощові паводки часто перевищують максимальні витрати води під час весняного водопілля. Особ­ливо великі паводки спостерігаються через кожні 15–20 років. Такі досить високі паводки за останні 50 років були в 1927, 1941, 1955 і 1969 рр. Максимальні витрати води досягали у Могилів-Подільському 8000м³/c, а підйом рівнів води – 5...6м, що призвело до затоплення прирічкових ділянок (рис. 11).

Найменші витрати води на Дністрі спостерігаються як зимою (10... 20м³/c), так і літом (20...30м³/c). Літня межа дещо вища від зимової, оскільки вона часто переривається дощовими паводками. Велика звивистість русла у середній течії Дністра є причиною частих заторів під час весняного льодоходу. Затори призводять до підпору та підняття рівня води і затоплення прилеглих ділянок надзаплавних терас.

З території області у Дністер впадає ряд приток: Збруч, Жванчик, Смотрич, Тернава, Ушиця, Калюс та інші. Хоч вони відіграють другорядну роль у живленні Дністра, але для водного балансу області, особливо її південної частини, мають суттєве значення. Ці ріки виробили глибокі, місцями каньйоноподібні долини, розкрили глибші горизонти підземних вод, численні джерела яких живлять ріки (40% загального стоку).

Збруч – одна з найбільших лівобережних приток Дністра. Довжина Збруча 244км, а площа водозбору майже 3400км; середній нахил його русла 0,9м/км. Річка бере початок з джерел у болоті поблизу с.Улянове Теофіпільського району. Спочатку вона тече в неглибокій заболоченій долині, але поблизу Волочиська долина глибшає, схили стають критими та скелястими. Особливо долина глибока та скеляста між смт.Сатанів і с.Гусятин, де Збруч проривається через Товтровий кряж. Але і після прориву через кряж долина Збруча стає дуже звивистою, з численними меандрами. Середня річна витрата води у річ 7,90м³/c, швидкість течії в межень 0,2...0,6м/с. Діапазон екстремальних витрат води за багаторічний період від 2м³/c у зимову межень, 128м³/c під час весняного водопілля. Льодовий покрив нестійкий, установлюється в кінці грудня на початку січня, в теплі зими нерідко трапляється зимове скресання ріки.

Жванчик бере початок вище с.Скотиняни на висоті 320м над рівнем моря. Довжина його 106км з площею басейну понад 750км. Середні витрати води біля гирла становлять 1,45м³/c, а максимально 40 м³/c. На більшій частині своєї довжини Жванчик виробив глибоку долину, а нижче с.Зарічанка вона з прямовисними скелястими схилами характерними для лівих подільських притоків Дністра.

Смотрич займає друге місце в області серед подільських притоків Дністра як за довжиною, так і за площею басейну. Вона бере поча­ток з джерел біля с.Андрійківці Хмельницького району і протікає через Городоцький, Чемеровецький і Кам'янець-Подільський райони. У верхів'ях долина Смотрича широка, заболочена і неглибока, але вже у Городку врізується глибше, схили її стають кругами та скелястими, а в с.Купин є навіть невеликий водоспад. Середні витрати води Смотрича протягом року становлять 4,29м³/c, а максимальні 238м³/c. Смотрич перетинає Товтровий кряж біля с.Карачківці Чемеровецького району в глибокій долині (100...120м). Далі долина його стає дуже звивистою, утворюючи круті меандри. Деякі з них майже замикаються і утворюють у долині острови на зразок того, на якому розташована стародавня частина Кам'янця-Подільського – сучасний історичний заповідник.

Мукша починається біля с.Зеленче Дунаєвецького району і тече невеличким потічком, який все-таки спромігся «прогризти» Товтровий кряж між селами Маків і Гуменці. Довжина її 58км. Вона утворює глибоку скелясту долину, на схилах якої є печери, де, за переказами, мав свою базу Устим Кармалюк, а в роки Вітчизняної війни часто використовували народні месники.

Тернава бере початок із джерел біля с.Мала Тернавка (тепер с.Томашівка) Ярмолинецького району. Довжина річки близько 64км, а площа басейну досягає 380км². У нижній течії Тернава пробивається через Товтровий кряж, утворюючи скелясту мальовничу долину. На Тернаві розташоване м.Дунаївці – важливий промисловий центр Хмельниччини.

Студениця витікає з джерел на північ від с.Косогірки Ярмолинецького району. Довжина її близько 85км, а площа басейну перевищує 470м². Студениця має глибоко врізану в палеозойські верстви до­лину, тому живиться підземними водами. З холодними джерельними во­дами, мабуть, пов'язана назва ріки – Студениця.

Ушиця утворюється від злиття трьох струмків поблизу с.Пільний Олексинець. Довжина її перевищує 120км, а площа басейну досягає 1400км². У верхів'ї долина Ушиці плоска, неглибока і заболочена, але в середній частині поглиблюється і стає глибокою (до 150м) у нижнім відрізку. Швидкість течії від 0,2 до 1,5м/с. Витрати води у гирлі від 1,13 до 326м³/c (рис. 12).

Калюс починається з невеликого ставка біля с.Слобідка-Охрімовецька. Довжина її 65км, площа басейну 302км². Як у всіх приток Дністра верхній відрізок долини неглибокий з пологими схилами, а вниз по течії глибина її зростає, схили стають стрімкими та скелястими. Середня річна витрата води становить 0,84м³/c, а максимальна 78,4м³/c. На Калюсі розташований районний центр Нова Ушиця.

Із цієї короткої характеристики лівих приток Дністра можна зробити такі висновки про їх розташування, будову і режим: а) відстань між сусідніми ріками поступово зменшується з заходу на схід (між Збручем, Жванчиком і Смотричем 8...10км, між Мукшею, Тернавою і Студеницею лише 5...4км). Отже, густота розчленування поверхні Придністров'я зростає з наближенням до Могилівського Придністров'я, в якому спостерігається високе залягання кристалічного фундаменту; б) верхів'я притоків Дністра лежать на схилах Верхньобузької височини, мають широкі плоскі долини, заболочені з повільною течією води; у середніх і нижніх відрізках течій ріки мають глибокі меандруючі долини з порожистими руслами і швидкою течією; в) для всіх рік характерна висока питома вага підземного живлення у середніх і нижніх відрізках долин.

Південний Буг – єдина значна ріка, витоки якої у Хмельницькій області. Ії басейн займає приблизив 4тис.км². Долини річок бузького басейну докорінно відрізняються від річок дністровського: вони неглибокі та широкі, з заболоченими днищами і зайняті великими ставами; до долин прилягає розгалужена мережа балок, але порівняно ма­ло ярів. Подібні особливості мають лише верхів`я приток Дністра.

Південний Буг бере початок з невеликого болота поблизу с.Холодець Волочиського району па Верхньобузькій височині і тече майже прямолінійно на схід – південний схід. Південний Буг протікає по території області на протязі 120км, збільшуючи свою водність від 0,25м³/c у с.Купіль до 14,0м³/c при виході за межі області. Максимальні витрати води досягають 801м³/c і перевищують середні витрати майже у 60 разів.

Бужок – ліва притока Південного Бугу. Бона бере початок біля с. Березина Волочиського району, тече по заболоченій заплаві 78 км і впадає в головну ріку біля смт Меджибіж. За водністю Бужок менша за головну ріку приблизно у шість разів.

Вовк – права притока Південного Бугу. Починається вона біля ст.Скибневе і тече в заболоченій долині до смт.Деражня, після чого врізається у тверді кристалічні породи, різко звужується і змінює напрямок течії майже під прямим кутом з південно-східного на північно-східний.

Іква – ліва притока Південного Бугу. Довжина її 56км. Тече вона у широкій заболоченій долині до смт.Стара Синява, де долина різко звужується, тому то ріка вступає в область кристалічних порід. Іква невелика ріка: середні витрати в ній 2,0м³/c, але максимальні дося­гають 95м³/c. До басейну Південного Бугу належать ріки, верхів'я яких лежать у Хмельницькій області, але основна частина басейнів знаходиться у Вінницькій області (Рів з Рівцем і Згар).

Ріки північної частини області належать до басейну Дніпра, точніше до басейну Горині, що впадає у Прип'ять. Ріки цього басейну дренують значну частину області, майже 8тис.км², або приблизно 39% її території. Проте ріки басейну Горині поділяються на дві групи. До першої належать Случ на всьому протязі у Хмельницькій області та її притока Хомора від витоку до м. Полонне. Згадані ріки та їх притоки за будовою долин, режимом живлення і стоку є такими ж, як і Південний Буг – повільно течуть у широких заболочених долинах із численними ставами, мають положисті схили і розгалужену балочну сітку. Східними напрямками своїх течій ці ріки ніби підкреслюють свою спорідненість з ріками бузького басейну. Другу трупу річок утворюють Горинь і Корчик, а також Случ при переході до Полісся, які течуть загалом на північ у неглибоких долинах без вироблених схилів, розвинутої балочної сітки, але зате з численними заболоченими пониженнями на межиріччях.

Случ (Південна Случ) найбільша притока Горині. Її загальна довжина 451км (в межах області 125км). Вона бере початок на схилах Верхньобузької височини біля с.Червоний Случ Теофіпольського району (рис. 13). Від витоку до с.Кузьмин має східний напрямок, а далі повертає на північний схід. Поблизу м.Старокостянтинів Случ врізається в кристалічні породи, внаслідок чого долина різко звужується, береги стають скелястими. Середня річна витрата води становить 7,24м³/c, а максимальна 327м³/c.

Хомора – найбільша ліва притока Случі. її довжина 110км, площа басейну 1465км². Долина річки від витоку до смт.Грицеве широка заболочена, а далі врізається у кристалічні породи і вужчає, стає місцями порожистою. Середня витрата води 5,01м³/c.

Горинь – одна з найбільших правих приток Прип'яті. Вона бер початок біля с.Волиця Тернопільської області і протікає через Хмельницьку та Ровенську області. Її загальна довжина 659км, а в межах Хмельницької області 120км. На берегах ріки розташовані смт.Ямпіль, Білогір'я, міста Ізяслав і Славута. Горинь у Хмельницькій області приймає досить багато невеликих, але досить водних притоків (Полква, Тростянка, Руда, Радошівка, Цвітоха та ін.), внаслідок чого зростають витрати води від 5,57м³/c біля смт.Ямпіль до 15м³/c на межі області а максимальні витрати перевищують 650м³/c.

Водність. За водними ресурсами річок Хмельницька область займає шосте місце в республіці.

Річковий стік утворюється перш за все за рахунок атмосферного зволоження. Середня багаторічна величина атмосферних опадів в області досягає 673мм. Більша частина їх випаровується (568мм) і лише 105мм утворює сумарний річковий стік, який складається з поверхневого (74мм) і підземного (31мм). З території області щосекунди стікає з 1км² 3,3л води (по республіці 2,64л). Це означає, що в середній за водністю рік з території області стікає 2,18км³ води. Це так званий місцевий стік, який формується у межах області. Але крім нього є ще так званий транзитний стік (6,6км³), за рахунок річок, що починаються за межами області (Дністер, Горинь, Вілія). Як бачимо, транзитний стік перевищує місцевий більше ніж у три рази.

Величина річкового стоку плавно змінюється по території області від 1,75л/с на півдні, у Придністров'ї, до 4...4,5л/с у північній частині. Та­ким чином, у Придністров'ї відчувається певна нестача водних ресурсів, тоді як північ, Полісся, має їх надлишок, що призводить в умовах рівнини до заболочування. Отже, регулювання річкового стоку потрібне як на півночі, так і на півдні області.

Водний режим – зміни в часі рівнів і об'ємів стоку води у ріках – має в області загалом рівнинний характер. Це означав, що в ріках області є весняна повінь, літня та зимова межень і зимовий льодостав. Живлення річок області змішане: снігове, дощове та підземне. Взагалі в ріках області переважає дощове та снігове живлення, але в Придністров'ї, особливо в нижніх частинах притоків Дністра, питома вага підземного живлення зростає за рахунок глибокого врізу долин до 40...45%, а в ріках поліської зони збільшується грунтове живлення річок за ра­хунок торфовищ і боліт.

Внутрірічний розподіл стоку характеризується такими величинами: у весняний сезон (березень – травень) стікає до 40...50% річного стоку, в літньо-осінній період (червень–листопад) – близько 40%, а взимку (грудень–лютий) – приблизив 10...20%. Максимальні витрати води у річках формуються як весняним водопіллям, так і внаслідок літніх зливових дощів. На Дністрі трапляються випадки, коли літні паводки перевищують весняне водопілля, як це було влітку 1941 і 1969 рр. Великі літні паводки трапляються і на притоках Дністра (Смотрич, 1932 р.), а також на Горині та Случі (влітку 1956 р.).

Льодовий режим характеризується появою так званих сала, шуги, заберегів, шугоходу, льодоставу, зажорів, заторів тощо. У кінці листо­пада – на початку грудня на річках і ставах утворюються сало, забере­ги та шуга, коли температура повітря падає нижче нуля. Стійкий льо­достав з'являється на ріках і ставах в кінці грудня – на початку січня, але бувають роки, коли стійкий льодостав не утворюється, особливо на Дністрі та його притоках. Лід скресає за період третя декада лютого – середина березня, але трапляються зрідка роки, коли скресання відбувається в кінці березня і навіть на початку квітня (1932 р.).

Часті на ріках Придністров'я під час льодоходів затори, коли крижини нагромаджуються одна на одну, внаслідок чого різко піднімається рівень води. Утворенню заторів сприяє велика звивистість долин і русел, особливо Дністра та його лівих притоків.

Твердий стік і руслові процеси. Твердий стік річок – це перенос водним потоком мінеральних та органічних частинок (піску, гальки, намулу тощо) і розчинів солей. На території Хмельницької області твердий стік досить високий – від 50 до 500г/м³. Найбільша кількість наносів поступав в ріки та стави внаслідок площинного змиву, що характерний для орних земель, особливо зайнятих просапними культурами. Отже, цей вид ерозії найбільше поширений у басейнах Південного Бугу та Случі, де наявні великі площі орних земель на схилах і мало лісів. Глибинна ерозія більше поширена у долинах приток Дністра. В останні роки у придністровських районах області залісено багато ярів і крутосхилів, що значно послабило ерозію.

Гідрохімічна характеристика та санітарний стан річкових вод. Хімічний склад вод у річках області гідрокарбонатнокальцієвого типу середньої мінералізації (до 500мг/л), тому що долини річок прорізають карбонатні породи – мергелі, вапняки, леси тощо.

Хімізм води змінюється протягом року залежно від переважання у річковому стоці вод різних генетичних типів: атмосферних, грунтових чи підземних. Під час весняного водопілля стік формується сніговими (атмосферними) водами, внаслідок чого мінералізація вод знижується до 170...300мг/л, а в період літньої і зимової межені, коли в живленні річок велику роль відіграють підземні води, мінералізація підвищується до 700...860мг/л. У ріках Придністров'я мінералізація вища, ніж у ріках Полісся, оскільки в живленні останніх велику роль відіграють грун­тові води торфовищ, які акумулюють атмосферні води.

Якість води визначається в основному наявністю у ній різних мінеральних солей і органічних речовин, які можуть перебувати в розчиненому чи завислому стані. Річкова вода в області змінюється від м'якої під час весняного водопілля (2...4мг-екв.) та дощових паводків до твердої під час межені (4...7мг-екв.).

Озера, водосховища та ставки. Значка кількість водних ресурсів області акумулюється в озерах, водосховищах і ставках. На території області їх налічується більше 1800 з площею водного дзеркала понад 208км², що становить 1% території області. Загальний об'єм води 270млн.м³, що становить 12% всього об'єму стоку річок області.

Озер в області дуже мало, розміщені вони в основному в басейні Горині Славутського району (оз. Святе, Теребіж). Набагато більше водосховищ і ставів, які розміщені, головним чином, у басейні Горині та Південного Бугу. Серед водосховищ найбільші Щедрівське (пл. 1258га) та Анаставське на р.Бужок (пл. 1168га) у Летичівському районі, Кузьминське (пл. 765га) на Случі у Красилівському районі, Моломолинецьке (пл. 330га) у Хмельницькому районі, Новосинявське (пл. 270га) у Старосинявському районі, Мислятинське (пл. 302га) в Ізяславському районі. Переважна більшість водоймищ і ставів використовується для риборозведення, рекреаційних потреб (Хмельницьке пл. 54га), постачання технічною водою цукроварень тощо.

Найбільше ставів і водоймищ у басейні Південного Бугу, а найменше – на ріках Придністров'я.

Використання водних ресурсів та їх охорона. Як уже відзначалось, Хмельницька область має значні запаси водних ресурсів, займаючи шосте місце у республіці. Наявні водні ресурси повною мірою задовольняють сучасні потреби області. Потенціальні гідроенергетичні ресурси становлять 1,56% всіх енергетичних ресурсів малих річок республіки. Водні ресурси використовуються для водопостачання, рибництва, бальнеології, відпочинку і навіть для водного транспорту (Дністер). Більшість великих ставів і водоймищ рибницького і енергетичного призначення побудована у радянський час, особливо в 1955–1975 рр., коли було введено в дію 33 водосховища загальною площею 7254га. За післявоєнний час майже на всіх малих ріках побудовано каскади ГЕС з водосховищами, що регулює стік цих річок. І хоча енергетичне значення цих ГЕС невелике, водосховища використовуються для промислового, побутового та сільськогосподарського водопостачання, рибництва, меліорації, відпочинку тощо.

Зростання міст та індустріалізація виробництва висувають нові проблеми раціонального використання та охорони водних ресурсів. Хоча на території області побудована значна кількість споруд для очистки стічних вод і вони загалом оправдовують себе, проте не можуть повністю розв'язати проблему очищення природних вод від забруднення. Виникає необхідність застосування і інших заходів. Найбільш радикальним заходом був би перехід промислових підприємств на оборотнє водопостачання. Для цього вже зараз необхідно у проектах нових підприємств передбачити замкнуті цикли водопостачання. Вигода від цього буде подвійна: різко знизиться рівень забруднення річок і грунтових вод та істотно скоротяться потреби у воді.