Гідрологічні пам'ятки природи

На території області є п'ять гідрологічних пам'яток природи місцевого значення. Це свердловина у с.Іванківці Городоцького району, вода якої за лікувальними властивостями подібна до трускавецької «Нафтусі».

Взято під охорону свердловину з мінеральною водою у м.Кам'янці-Подільському. Вода – хлоридно-сульфатна. Мінеральна вода «Кам’янецька» зі свердловини у селі Довжок Кам'янець-Подільського району за складом подібна до «Березівської». У м.Полонному охороняється джерело мінеральної води, що має у своєму складі радон.

Озеро «Святе» – водойма природного, мабуть, карстового походження з водним дзеркалом 4,0га. Глибина 3...4м, в «ямах» досягає 8м. Озеро є місцем гніздування водоплавної птиці. На острові посередині озера збереглися декілька старих дерев сосни та берези, а також зростає кілька видів трав'яної рослинності, серед якої ковила українська. У воді озера росте латаття біле. Озеро живиться донними джерелам, а святим його назвали, мабуть, за чисту, прозору воду.

Озеро з прилеглим лісом площею 8,2га охороняється Ізяславським лісгоспзагом у Михалівському лісництві (квартали 3 та 8).

Мисливські угіддя та господарства

В області 206тис.га мисливських угідь, з них 28835 мисливських заказників обласного значення. Шість мисливських заказників закріплені за обласним управлінням лісового господарства і лісозаготівель для відтворення диких тварин. Загальна площа цих заказників 14835га. Тут заборонено будь-яке полювання, крім санітарного селекційного відстрілу. Решта мисливських угідь віддана первинним мисливським колективам.

Роботу по відтворенню мисливської фауни в угіддях проводять власне товариство мисливців і рибалок, державні лісові господарства

Чисельність всіх представників мисливської фауни, за винятком зайців, щорічно зростає. Великих збитків відтворенню поголів'я зайців завдає застосування у сільському господарстві отрутохімікатів, мінеральних добрив, а також знищення новонародженого молодняку сільськогосподарськими механізмами під час обробітку полів.

Необхідно ширше застосовувати вольєрне розведення сірої куріпки, фазанів, зайця-русака, а також завозити для акліматизації і розведення звірів інших кліматичних зон.

Чергові завдання охорони природи

Як в господарській, так і в заповідній ділянках природоохоронних заходів в області існує ряд проблем, що потребують негайного розв'язання. Вкажемо на основні з них.

На першому місці проблема використання та охорони Товтрового кряжа. Цей чудовий за красою і цінний з геологічного боку міоценовий риф внаслідок невпорядкованості розробок і нераціонального використання сировини перебуває на грані зруйнування.

Вапняковий камінь товтрів, що має 95% кальцію, найбільш чистий за хімічним складом у нашій країні. Кар'єри області забезпечують на 2/3 потребу в ньому цукроварень України (щорічний видобуток, дорівнює 4,8...5млн.тонн). Але з цієї кількості добутої сировини використовується за призначенням лише половина. Решта (дрібні фракції) йде у відвали та на підсипку шляхів. Між тим дрібний вапняковий камінь можна використовувати на виготовлення муки, яка потрібна сільському господарству.

Назріла необхідність розробки генерального плану охорони та використання Товтрового масиву на всьому його протязі. Окремі ділянки товтрів повинні стати базою комплексних наукових досліджень, місцем відпочинку трудящих.

Ще невиправдано часто великі площі земель вилучаються з сільськогосподарського виробництва і відводяться для внутрігосподарського будівництва у колгоспах і радгоспах, а також під об'єкти промислового виробництва. Темпи рекультивації земель не відповідають сучасним вимогам.

У ряді господарств вкрай нераціонально використовуються осушені землі, а також природні кормові угіддя. Не вирішена проблема запобігання побічного негативного впливу на навколишнє середовище осушувальної меліорації земель. На будівництво ставків і водоймищ виділяють інколи придатні для сільськогосподарського виробництва землі замість яружно-балочних систем, використаних торфових кар`єрів тощо.

У Хмельницькій області зараз нараховується понад 500 малих кар'єрів. Їх необхідно об'єднати, а частину з них закрити. Вивільнені з-під кар'єрів землі слід рекультивувати і передати в сільське господарство.

Нераціонально використовуються водні ресурси області. Зокрема, велика кількість питної води використовується на технічні потреби. Внаслідок відсутності або незадовільної експлуатації підприємствами водоочисних споруд у відкриті водоймища області скидаються забруднені стічні води, особливо підприємствами м'ясо-молочної, цукрової промисловості та комунального господарства. Настала необхідність розширення та будівництва нових очисних споруд, обладнаних сучасним устаткуванням.

Необхідно створити на всіх річках та інших водоймищах захисні прибережні смуги (залуження, насадження дерево-чагарникової рослинності). Це буде надійним захистом від замулювання продуктами водної ерозії, а також попередить проникнення у ріки з навколишньої території пестицидів і добрив.

Низький рівень ведення лісового господарства у колгоспних лісах області (80,3 тис. га) призвів до того, що їх продуктивність більше ніж у двічі нижча від державних. Крім передачі колгоспних лісів у Держлісфонд, виникла необхідність створення міжколгоспних лісових організацій.

Приміські ліси, які мають величезне санітарно-гігієнічне, рекреаційне та естетичне значення, в запущеному стані, тому першочерговим завданням мусить бути розробка та здійснення комплексу заходів по благоустрою приміських зелених зон.

Рослинні угруповання Хмельниччини відзначаються багатим видовим складом дикоростучих лікарських рослин (понад 100 видів). Заготівля лікарської сировини споживчою кооперацією, аптеками та лісгоспзагами проводиться не по-господарськи, без урахування природного поновлення. Щорічно в області заготовляється біля 100т цієї сировини.

Внаслідок інтенсивної заготівлі, розорювання сіножатей, випасу худоби, використання земель, де ростуть ці рослини, під кар'єри та будівництво, застосування хімічної обробки рослинних масивів з кожним роком природні ареали лікарської сировини зменшуються. У першу чергу це стосується таких рослин, як горицвіт, конвалія, лепеха, барвінок, валеріана, ромашка.

Заготовляти лікарські трави слід не за потребою у тій чи іншій рослині, а з урахуванням її відтворення в наступні роки. Тобто необхідно застосувати графік періодичної заготівлі рослин. Збір окремих рослі необхідно буде на певний час суворо заборонити в цілому по області або вибірково.

Для виконання заготівельних планів лікарської сировини необхідно вводити окремі дикоростучі види в культуру природних угідь. Потрібно також знайти та виділити в області кілька заповідних ділянок лікарських рослин з багатим видовим складом, які були б насіневими і використовувались з науковою метою.

Те ж саме можна сказати про цілу низку ранньовесняних диких квіткових рослин. Щорічно ранньою весною на базарах області появляються у великих кількостях цибулинні рослини – шафран Гейфелів, підсніжник звичайний, проліска дволиста, а також печіночниця звичайна, первоцвіт весняний, плющ. Слід заборонити продажу деяких, в першу чергу цибулинних рослин, а на торгівлю іншими накласти обмеження.

В області недостатньо проводиться робота по вирощуванню у розсадниках лісгоспзагів акліматизованих та інтродукованих перспективних як в декоративному, так і в лісокультурному відношеннях дерев чагарникових порід, маточні дерева яких ростуть поодинокими екземплярами на заповідних територіях, або самі оголошені заповідними. Кількість таких маточних заповідних дерев з року в рік зменшується. Більшість з них щороку дають насіння, але його не використовують для розмноження виду. Крім горобини чорної, горіхів маньчжурського та Зібольда і ще кількох інших порід, до масового розмноження такого посадкового матеріалу іще не приступали.

Урбанізація та технічний прогрес породили проблему утилізації ліквідації побутових відходів, кількість яких з кожним роком невпинно зростає. Настала необхідність побудови підприємств для їх переробки, виділення сміттєзвалищних місць у тих містах області, де їх ще немає, а також обладнання майданчиків для миття автотранспорту та інших машин з відповідними очисними спорудами. Необхідно поглибити та розширити теоретичні дослідження в галузі заповідної справи, добиватися максимального збереження екосистем, природних комплексів державних заказників і пам'яток природи. Слід скласти та видати «Червону книгу» Хмельниччини, а також видати атлас рідкісної фауни та флори, які підлягають суворій охороні.

Нарешті, в області треба зайнятися впорядкуванням самих назв природоохоронних об'єктів, які часто даються неправильно. Наприклад, Завалівська печера у гіпсах чомусь названа «Атлантидою». Хоч назва і звучна, проте не зовсім вдала. Товтру «Несамовиту», мабуть, для милозвучності, перейменували на «Самовиту», хоч такого слова немає навіть у багатотомному «Словнику української мови».

Для розробки перспективного плану раціонального використання природних ресурсів і охорони природи необхідно провести не тільки інвентаризацію природоохоронних об'єктів, але і ландшафтний кадастр території області з виявленням природоохоронних об'єктів у їх при­родних системах (екосистемах) та розробити нову схему районної планіровки області.