Ландшафти та природні райони

Ландшафтознавство – нова галузь фізичної географії, яка вивчає походження, будову та розвиток природних комплексів на поверхні Землі як на суші, так і на морі. Наукою незаперечно доведе­но, що все у навколишньому світі тісно пов'язане між собою.

Зв'язки у природі, як правило, мають закономірний характер. Наприклад, вільха клейка не росте на товтрових скелях, а у вологих місцях чорноземні грунти не утворюються на пісках і болотах, а на ле­совидних суглинках, на Поліссі немає ярів, зате їх багато на схилах лісостепових долин. Такі закономірні поєднання природних компонентів – геологічної будови, рельєфу, клімату, поверхневих і грунтових вод, рослинності, грунтів і тваринного світу – називають природними і територіальними комплексами. Природний комплекс, що охоплює всю нашу планету Земля, її літосферу, атмосферу, гідросферу і біосферу в їх взаємозв'язках, в їх цілості, називають географічною оболонкою, або геосферою.

Геосфера складається з безлічі природних комплексів, часто дуже відмінних, але тісно пов'язаних між собою, таких, як материки і океани, гори і рівнини, височини та низовини, ліси та болота, ріки і озера тощо. Наприклад, такий природно-територіальний комплекс (ПТК), як Подільська височина, не є однорідним: тут і плоскі рівнини, і вапнякові горби, що їх називають «товтрами», глибокі скелясті долини і т. д. Такі території, які досить виразно відрізняються від інших територій геологічною будовою, рельєфом, кліматом і рослинним світом, водами і грунтами, називають природними ландшафтами. Наведемо коротку характеристику ландшафтів території Хмельницької області.

Природні ландшафти складаються ще з дрібніших природних комплексів: окремих ярів, долин, балок, горбів, схилів, боліт, озер, ставів тощо. Кожна з подібних форм рельєфу має певні відміни у кліматі, характері зволоження, рослинності, грунтах і навіть у тваринному світі, особливо тих тварин, які живуть у грунті. Очевидно, що такі ПТК потребують окремих прийомів і способів господарського використання, окремої агротехніки і агрохімії, спеціальних заходів при будівництві доріг або меліоративних спорудах тощо. Ось чому для науки та практики важливо виявити і дати характеристику принаймні найважливіших ПТК, з яких складаються окремі природні ландшафти.

Основні природно-територіальні комплекси області

Основні типи ПТК в умовах Хмельницької області такі: ПТК сучасних річкових долин (заплави і тераси річок), які поширені по всій території області; ПТК піщаних і супіщаних територій, які мало поширені в області; ПТК лесових рівнин; ПТК лесових горбисто-блочних височин, найбільш поширених в області. Розглянемо їх трохи детальніше.

А. Природні комплекси сучасних річкових долин представлені

1) заболоченими заплавами, зайнятими торфовищами, болотистими луками, а також ставами і водосховищами; 2) суглинистими і щебенистими заплавами, зайнятими луками, городами; 3) суглинистими, переважно лесовими, надзаплавними терасами з покривом чорноземів часто глибоких і карбонатних, цілком розораних; 4) спадистими схилами річкових долин з опідзоленими чорноземами на лесовидних суглинках, ерозійно небезпечні землі; 5) стрімкими скелястими схилами долин, часто оголених, місцями вкритих чагарниками та лісами з дуб скельного, черешні, кизилу тощо; 6) зсувними схилами на неогенові глинах, частково заліснених грабняками; 7) невисокими скелястими схилами з кристалічних порід, як правило, оголених.

Б. Природні комплекси піщаних і супіщаних масивів представлені

8) масивами задовільно дренованих пісків з еоловими формами, вкритими переважно сосновими та дубово-сосновими лісами на дерново-підзолистих супіщаних грунтах; 9) пониженнями слабодренованих пісків з дерновими оглеєними грунтами, які зайняті переважно мичниковими луками; 10) погано дренованими пониженнями, зайнятими болотистими луками і торфовищами; 11) масивами облесованих супісків вкритими дерново-підзолистими поверхнево оглеєними грунтами, переважно розораними, з рештками сосново-дубових лісів; 12) масивам легких лесовидних суглинків на осадових породах з поширенням ясно-сірих і сірих опідзолених грунтів, переважно розораних; 13) масивами долиноподібних понижень з лучно-чорноземними і чорноземно-лучними грунтами, зайнятими переважно сіножатями, частково дренованими перетвореними на орні землі.

В. Природні комплекси вододільних лесових рівнин представлені

14) плоско-опуклими вододільними рівнинами, вкритими лесовидним суглинками з глибокими малогумусними чорноземами, повністю розораними; 15) плоскими пониженнями, вкритими лесовидними суглинками, з глибокими малогумусними чорноземами, сезонно оглеєними з численними заболоченими блюдцями, зайнятими мочарами; 16) древніми (дочетвертинними) долинами на межиріччях, частково зволоженими (поплави) з глибокими малогумусними чорноземами, сезонно оглеєними.

Г. Природні комплекси лесових горбисто-балочних височин займають найбільші площі на території області. Серед них виділяємо 17) крупногорбисті та глибоко почленовані балки місцевості, вкриті лесовидними суглинками на неогенових відкладах з покривом опідзолених чорноземів і темносірих опідзолених грунтів, переважно розораних з рештками дібров (ерозійно небезпечні); 18) горбисті ярково-балочні місцевості з покривом легкосуглинистих і супіщаних лесоподібних відкладів на неогенових породах з близьким заляганням крейдових мергелів, поширенням сірих і ясно-сірих опідзолених, місцями перегнійно-карбонатних грунтів; переважно орні землі з рештками сосново-дубових лісів; 19) хвилясті широкобалочні рівнини з лесовим покривом на кристалічних породах, зайнятих глибокими малогумусними чорноземами під орними землями; 20) горбисто-балочні ПТК на підвищених схилах кристалічних порід під покривом лесовидних суглинків, зайнятих опідзоленими чорноземами та невеликими масивами дубових лісів; 21) останці крейдово-неогенових порід, перекритих лесовидними, суглинками, опідзоленими чорноземами, а місцями дерново-карбонатними грунтами, зайняті орними землями та рештками дубових лісів; 22) горбисті балочно-зсувні місцевості з малопотужним лесовим покривом на балтських глинах і пісках, вкритих опідзоленими грунтами сірими оглеєними і з поширенням масивів грабових дібров.

Д. Природні комплекси рифових масивів представлені

23) плосковерхими масивами рифових гряд, вкритими переважно складними дібровами на скелястих перегнійно-карбонатних грунтах; 24) гостроверхими грядами товтр, переважно обезлісненими, скелястими з глибокими і звичайними чорноземами у підніжжях; 25) міжтовтровими рівнинами з чорноземами глибокими, місцями глеюватими; зайняті орними землями; 26) невисокими рифовими масивами, вкритими лесовидними суглинками з опідзоленими чорноземами на них.

Перелічені ПТК поширені майже по всій території області, але рівномірно. Вони утворюють досить мозаїчну картину (рис. 19), в якій помітні певні, досить характерні поєднання природних комплексів. Внаслідок цих поєднань утворюються відмінні територіальні сполучення, які називають ландшафтними або природними районами. Вони відрізняються один від одного геологічною будовою, рельєфом, до певної міри кліматом, рослинністю та грунтами, а отже, характеризуються новою специфікою господарського використання.