118. Організація, структура і динаміка союзного бюджету

Владні повноваження в ЄС, як і функції управління, розподіляються за принципом субсидіарності. А саме, кожному рівню ієрархії надаються тільки ті компетенції, які необхідні для вирішення проблем цього рівня. Центр втручається у вирішення питань локального характеру тільки тоді і тільки в такій мірі, коли вони не можуть бути вирішені на місцях.

Всі надходження ЄС та його видатки вносять до бюджету Спільноти на основі щорічних прогнозів. В основу бюджету Спільноти покладено кілька принципів, зокрема:

1. принцип об’єднання (всі надходження та видатки зводяться разом у єдиному документі);

2. принцип річного періоду (операції бюджету стосуються бюджетного року);

3. принцип збалансованості (видатки не можуть перевищувати надходження).

Комісія готує проект бюджету і направляє його до Ради міністрів, яка розділяє бюджетні повноваження з Європейським Парламентом. Від класифікації витрат залежить, яка з цих двох інституцій визначатиме долю тієї чи іншої статті. Проте бюджет загалом затверджує або відхиляє Європейський Парламент; закон про бюджет набуває чинності після того, як його підписує президент Парламенту. Якщо Парламент не затверджує бюджет, Спільнота функціонує за місячним бюджетом, розрахованим на торішній базі, аж доки не буде ухвалений новий бюджет.

Спершу бюджет організації формувався з внесків країн-членів, але на початку 1970-х років була створена система власних ресурсів Спільноти. Власні ресурси - кошти, що перераховують держави-члени у бюджет ЄС для фінансування його витрат.

Зазвичай виділяють чотири види власних ресурсів:

1. мито на імпорт з третіх країн сільськогосподарської продукції та збори в рамках спільної організації ринку цукру (зокрема, на виробництво і зберігання);

2. митні збори внаслідок застосування спільного митного тарифу на імпорт з третіх країн;

3. “ПДВ-джерело”: відрахування від надходжень податку на додану вартість до національних бюджетів за гармонізованою ставкою. Вона становила 1% до 1999 року, та після ухвалення у вересні 2000 року нового рішення про власні ресурси, зменшилась до 0,75% у 2002 та 2003, і 0,5% у 2004. База відрахувань не може перевищувати 50% ВНП країни;

4. так званий додатковий ресурс, оскільки його обсяг встановлюється залежно від трьох інших джерел наповнення бюджету. Він спирається на реальну платоспроможність держави-члена і полягає у відрахуванні певного відсотка від ВНП країни.

Доходи союзного бюджету складаються з ввізних мит, які компенсують різницю в цінах на сільськогосподарські продукти в країні-імпортері і на зовнішньому ринку, крім мита Європейського об'єднання вугілля і сталі, певної частини відрахувань від податку на додану вартість та інші кошти.

Розділення витрат Союзу на два типи: обов’язкові (compulsory) та необов’язкові (non-compulsory).

Обов’язковими називають витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням Спільнотою своїх обов’язків, визначених договорами, вторинним законодавством, міжнародними угодами та конвенціями тощо. Всі інші витрати – необов’язкові, їх обсяги визначають на свій розсуд бюджетні органи.

Структурних фондів усього чотири:

Європейський фонд регіонального розвитку, найбільший зі структурних фондів(1975). Підтримує розвиток інфраструктури, інвестує в створення нових робочих місць, переважно в сфері підприємництва, та підтримує проекти, що сприяють місцевому розвитку;

Європейський соціальний фонд, найстаріший зі структурних фондів(1958). Головний фінансовий інструмент ЄС в галузі зайнятості. Підтримує заходи, спрямовані на скорочення безробіття та розвиток людських ресурсів – перепідготовку кадрів, професійно-технічну виучку молоді тощо.

Європейський фонд управління та забезпечення в сільському господарстві (1958)- фінансовий інструмент спільної сільськогосподарської політики. Фонд складається з двох секцій: “Управління”, що дбає про розвиток сільської місцевості та допомогу фермерам у малорозвинених районах, та “Забезпечення”, що фінансує установи спільного ринку та розвиток сільської місцевості в інших регіонах Спільноти;

Фінансовий інструмент управління в галузі риболовлі (1993). Його завданням є упорядкування та модернізація обладнання й матеріалів для галузі, а також диверсифікація економіки залежних від риболовлі регіонів.

Фонд гуртування(1993) створений для подальшого зміцнення структурної політики Спільноти. Завдання Фонду гуртування полягає у фінансуванні розвитку транспортної інфраструктури та екологічних проектів.