79. Страховий ринок України на сучасному етапі

Страховий ринок – це система фінансово-економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, формуються попит і пропозиція на неї. Необхідність забезпечення безперервності відтворювального процесу у випадку непередбачених, несприятливих обставин обумовлює розвиток страхового ринку.

Базова ланка страхового ринку – страхове товариство або страхова компанія. Саме тут здійснюється процес формування і використання страхового фонду, формуються і з'являються інші економічні відносини, особисті, групові, колективні інтереси.

Страхова компанія – історично визначена суспільна форма функціонування страхового фонду, є відособленою структурою, що здійснює укладання договорів страхування та їх обслуговування.

На двяльність страхової компанії впливає зовнішне иа внутрішне середовище.

Зовнішнє середовище – це система взаємодіючих сил, що оточують внутрішню систему ринку і впливають на неї.

Складові зовнішнього середовища

• ринковий попит,

• конкуренція,

• ноу-хау страхових послуг,

• інфраструктура страховика.

Внутрішне середовище - це система взаємодіючих сил на які компанія може безпосередньо вплинути.

Складові внутрішнього середовища

• страхові продукти (умови конкретних договорів страхування певного виду),

• система організації продажу страхових полісів і формування попиту,

• гнучка система тарифів,

• власна інфраструктура страховика.

80. Сутність та особливості функціонування фінансового ринку

Фінансовий ринок – це складна економічна система, що є:

• сферою прояву економічних відносин при розподілі доданої вартості та її реалізації шляхом обміну грошей на фінансові активи.

• сферою прояву економічних відносин між продавцями і покупцями фінансових активів.

• сферою прояву економічних відносин між вартістю і споживчою вартістю тих товарів, що обертаються на цьому ринку.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є: 

1 ) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, іноземних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

1. реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

2. перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

3. фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та часткової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

4. вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

5. формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

6. страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

7. операції, пов’язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

8. кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

9. розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.