116. Основні характеристики створення і розвитку єс

Європейська економічна інтеграція у своєму розвитку включає декілька етапів.

1. Зона вільної торгівлі (50-60-ті рр. XX ст.) – найпростіша форма, у рамках якої відзначаються торгові обмеження між країнами, насамперед, мита. Відносно третіх країн кожна держава проводить самостійну торгову політику.

2. Митний союз (70-80-ті рр. XX ст.) – встановлюється єдиний зовнішньоторговельний бар'єр (тариф) і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики відносно третіх країн. Він доповнюється платіжним союзом, що дозволяє забезпечити взаємну конвертованість валют і функціонування єдиної розрахункової грошової одиниці (ЕКЮ, з 1999 р. – євро).

Загальний ринок (80- 90-ті рр. XX ст.) забезпечує поряд з вільною взаємною торгівлею і єдиним зовнішньоторговельним тарифом переміщення капіталу і робочої сили, а також узгодження економічної політики.

3. Економічний, політичний і валютний союз (90-ті рр. – теперішній час) – вища форма інтеграції, що поєднує всі перераховані вище форми з проведенням загальної економічної і валютно-фінансової політики, зі створенням системи міждержавного регулювання соціально-економічних процесів.

4. Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) – найбільш розвинуте регіональне інтеграційне угруповання країн Західної Європи; функціонує з 1 січня 1958 р. на основі Римського договору, підписаного в березні 1957 р. шістьма країнами: ФРН, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом. З 1973 р. у ЄЕС увійшли: Великобританія, Ірландія, Данія, з 1981 р. – Греція; з 1986 р. – Португалія та Іспанія.

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – друга європейська організація з полегшення і розширення торгівлі. На відміну від Європейського Союзу, ЄАВТ є «малою зоною вільної торгівлі», у якій країни-члени частково не відмовляються від свого суверенітету. В ЄАВТ не існує наднаціональних органів, що мають право видавати закони.

В міру зростання значимості Європейського Союзу значення ЄАВТ поступово стало зменшуватися.

Механізм функціонування ЄС ґрунтується насамперед на політико-правовій системі управління, що складається як з загальних наднаціональних або міждержавних органів, так і з елементів національно-державного регулювання. Охарактеризуємо основні владні структури ЄС.

Рада міністрів (Рада) – законодавчий орган, що грає головну роль у системі влади.

Європейська рада – орган, у склад якого входять глави держав і урядів країн-членів ЕС.

Комісія європейських співтовариств (Комісія, КЄС) – виконавчий орган, що має право подавати на затвердження Раді міністрів проекти законів.

Європейський парламент (Європарламент) – консультативний орган, контролює діяльність КЄС і Ради міністрів, затверджує бюджет ЄС.

Суд європейських співтовариств (Суд) – вищий судовий орган, покликаний забезпечувати виконання договорів і реалізацію основних принципів ЄС. Складається з 15 суддів.

Економічний і соціальний комітет – консультативний орган у складі представників підприємців, профспілок.

117. Основны причини розвитку інтеграційних процесів у світі:

- Інтернаціоналізація господарського життя

- посилення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва,

-переплетення капіта­лів

- Протиборство центрів суперництва на світових ринках і ва­лютної нестабільності