§ 13. Узгодження часів у додатковому підрядному реченні (sequences of tenses)

1. Правило узгодження часів характерне лише для додаткових підрядних речень. Воно полягає в тому що: якщо присудок головного речення стоїть у минулому часі, то присудок додаткового підрядного речення вживається в одному з минулих часів. В українській мові подібної залежності немає.

2.

а) Для позначення дії, що відбувається одночасно в головному і підрядному реченнях, дієслово-присудок додаткового підрядного речення стоїть у Past Indefinite (або Past Continuous) і перекладається теперішнім часом:

І didn't know he could speak French.

Я не знав, що він може розмовляти французькою мовою.

б) Для позначення дії, що передує дії, яка виражена присудком головного речення, як правило, вживається Past Perfect (в українській мові – минулий час):

Не said (that) she had gone away. Він сказав, що вона пішла.

в) Для вираження майбутньої дії з точки зору минулого часу вживаються форми Future in the Past (в українській – майбутній час):

І knew you would be late. Я знав, що ти запізнишся.

§ 14. Безсполучникові підрядні речення (asyndetic affirmative sentences)

В англійській мові підрядні додаткові і означальні ре­чення часто поєднуються з головним без сполучника, оскільки сполучники that, which, what, who, whom можуть випускатися.

Додаткові підрядні речення перекладаються з сполучником що або без нього:

І know he has returned. Я знаю, (що) він повернувся.

При перекладі означальних підрядних речень треба ввести сполучник який:

A letter written in pencil is difficult to read. Лист, який написано олівцем, важко читати.

§ 15. Умовні речення (conditional sentences)

В англійській мові існує три типи умовних речень.

1. Умовні речення першого типу виражають реальну, здійснену умову. Такі умовні речення виражають дію, умова здійснення якої у майбутньому:

У цьому типі умовних речень дієслово в підрядному реченні стоїть у Present Indefinite, а в головному – у Future Indefinite; українською мовою обидва дієслова перекладаються майбутнім часом:

If the weather is fine tomorrow, we will go to the country.

Якщо завтра буде хороша погода, ми поїдемо за місто.

2. Умовні речення другого типу виражають малоймовірну умову. Дія, виражена в цих реченнях, і умова її реалізації перебувають у сфері теперішнього чи минулого.

В умовних реченнях другого типу в підрядному реченні вживається Past Indefinite, а в головному реченні вживається форма умовного способу – would з усіма особами з Indefinite Infinitive відмінюваного дієслова (без частки to).

Дієслово to be у цьому випадку вживається у формі were з усіма особами однини і множини.

Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом умовного способу, тобто дієсловом у формі минулого часу з часткою би:

If he were here, he would help us.

Якби він був тут, він допоміг би нам.

3. Умовні речення третього типу виражають дію, умови реалізації якої лежать виключно в минулому і тому вона є нездійсненою.

В умовних реченнях третього типу у підрядному реченні дієслово стоїть у Past Perfect, а в головному реченні стоять допоміжні дієслова should, would з Perfect Infinitive (без частки to).

Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом минулого часу з часткою би:

If I had seen him yesterday, I should have asked him about it.

Якби я бачив його вчора, я запитав би його про це.

Примітка. В умовних реченнях другого і третього типу сполучник if у підрядному реченні можна випускати. Тоді дієслова had, were, could, might, should ставляться перед підметом

Were he here, he would help us.

Якби він був тут, він допоміг би нам.