Тема 5. Аналіз руху, стану та використання основних фондів.

5.1. Аналіз руху та стану основних фондів.

5.2. Аналіз використання основних фондів.

5.3. Аналіз використання рухомого складу.

5.1. Аналіз руху та стану основних фондів.

Основні фонди – це сукупність матеріальних об’єктів, які складають частину майна, які використовуються в якості засобів праці при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг або для управління організацією упродовж періоду більше 12 місяців.

Вартість основних фондів організації називають основними засобами. Для аналізу основних засобів використовують данні бухгалтерського балансу, додатку до балансу організації № 5, результати їхнього переоцінювання, а також інформація аналітичного бухгалтерського обліку за відповідними рахунками.

Завдання аналізу руху основних фондів – вивчити ступінь їхнього використання та виявити резерви більш повного завантаження. Джерела інформації для аналізу: звіт про рух основних фондів та амортизаційного фонду (форма БО-3), звіт про рух уставного фонду (форма БО-2), інвентарні карточки основних фондів і технічні паспорти, а також баланс підприємства, звіт про фінансово-майнове положення (форма № 3).

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності (промисловості) та інших галузей народного господарства.

Для аналізу визначають: коефіцієнт оновлення Коф = ∑ ОФ, що надійшли/ ОФ на кінець року; коефіцієнт вибуття Квиб = ∑ ОФ, що вибули / ОФ на початок року

5.2. Аналіз використання основних фондів.

Усі показники використання основних фондів поділяються на дві групи показників: екстенсивного використання (характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю) та інтенсивного використання (пов’язані з виробітком, тобто визначають рівень використання потужностей).

Для аналізу визначають:

Фондоозброєність праці: Ффо = середньорічна вартість промислово-виробничих фондів/середньоспискова чисельність робітників;

Рівень технічної озброєності праці: Коз = вартість виробничого обладнання/ середньоспискова чисельність робітників;

Фондовіддача: ФВ = вартість товарної продукції/середньорічна вартість ОВФ;

Фондомісткість: ФМ = середньорічна вартість ОВФ/ вартість товарної продукції;

Рентабельність: Ровф = прибуток/ середньорічна вартість ОВФ;

Питомі капітальні вкладення на гривню приросту продукції;

Відносна економія основних фондів: +- Е = ОВФ1-ОВФ0*Івп, де ОВФ1,ОВФ0 – середньорічна вартість ОВФ у звітному і базисних роках, Івп – індекс обсягу випуску продукції.

Ступінь використання виробничих потужностей характеризується наступними коефіцієнтами:

Загальний коефіцієнт = фактичний або плановий обсяг виробництва продукції/середньорічна виробнича потужність підприємства;

Інтенсивний коефіцієнт = середньодобовий випуск продукції/середньодобова виробнича потужність підприємства;

Екстенсивний коефіцієнт = фактичний або плановий фонд робочого часу/фонд робочого часу, прийнятий при визначенні виробничої потужності;

Коефіцієнт використання парку наявного устаткування = кількість обладнання, що використовується/ кількість наявного обладнання;

Коефіцієнт використання парку встановленого устаткування = кількість обладнання, що використовується/ кількість встановленого обладнання.

Резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості діючого устаткування: Р = (Ун – Ув)*СВпл., де Ун, Ув – наявне і встановлене устаткування, СВпл. – планове середньорічне вироблення продукції на одиницю устаткування.