Методи стимулювання енергозбереження за рубежем
Загальні підходи в області стимулювання енергозбереження за рубежем.Методи стимулювання енергозбереження за рубежем можуть становити інтерес для України у перехідний період її економічного розвитку. Розглянемо їх на прикладах організації енергетичного менеджменту в країнах Західної Європи, що використають переважно методи економічного впливу на споживачів ПЕР, і в Японії, що віддає перевага державному регулюванню енергозбереження.
У числі засобів, широко використовуваних у світі й оказывающих істотному впливі на підвищення ефективності використання ПЕР, входять як тверді, сильнодіючі (ціни й тарифи) засобу, так і широко розповсюджені у світі досить м'яке, гнучкі, як, наприклад, економічні, не менш активно стимулююче енергозбереження. При цьому спостерігається загальне прагнення додати їм легітимний характер, тобто представити у вигляді законів або законодавчих актів. Причому ці тенденції властиві як країнам, що переважно проводять державне регулюванняенергоспоживання, так і ідеалізуючим рольринкових механізмів.
Сутність всіх програм по енергозбереженню, розроблювальних у різних країнах, - це прагнення узятися за «найгірше», тобто направити фінансові засоби й зусилля насамперед у ті області, де результати можуть виявитися найбільш вражаючими. Тому що Західна Європа керується в основному ринковими мотивами в просуванні по шляху вдосконалювання енергоефективності, тут, як правило, намагаються уникати правового регулювання, віддаючи перевагу інформаційним програмам, що підвищують рівень технічної поінформованості, досить обережно використають нормативне регулювання.
Методи стимулювання енергозбереження в країнах Західної Європи.На наведеній (рис. 5 .9) діаграмі показано, у яких секторах суспільної діяльності, на думку західноєвропейських фахівців, нормативне регулювання більш сприятливо. З її треба основний, прийнятий у Західній Європі, принцип - чим вище енергетична Інтенсивність (наприклад, у промисловості), тим менше рівень нормативного регулювання. Ринок сам змусить займатися енергозбереженням і енергоефективністю. На представленій діаграмі також показано, що областями з найвищим
Рис. 5.9.Рівні нормативного регулювання енергоспоживання в країнах Західної Європи
рівнем правового регулювання є ті, у яких є найбільше число споживачів, - наприклад транспортний і будівельний сектори.
Загальні заходи.У багатьох країнах законодавчі рамки дозволяють забезпечити основним заходам щодо підвищення енергоефективності легітимний характер. Це особливо важливо в тих випадках, коли встановлюються спеціальні податкові стимули або субсидії, які, природно, повинні співпадають із законом про оподатковування. В інших же країнах обмежуються доданням планам по енергозбереженню статусу національних програм.
Деякі країни ввели обов'язкову вимогу призначення менеджера по енергетиці, що розробляє річні плани по підвищенню енергоефективності й несучу особисту відповідальність за їхнє виконання. Безумовно, це стосується великих користувачів енергії. Виконання цієї вимоги відкриває компанії доступ до урядових субсидій на енергозбереження (як, наприклад, в Італії).
Там, де існує субсидування енергозберігаючих заходів, умови його одержання встановлені законодавчо й зафіксовані в Законодавчому акті для дотацій. Такі акти є в законодавстві 10 з 15 країн - членів ЄС.
У ряді країн прийнятий закон про податкові пільги (стимулах). Він дозволяє робити податкові знижки на витрати по придбанню енергозберігаючого встаткування або послуг, що ведуть до зниження споживання ТЭР. Даний закон часто застосовують і для компенсації податків окремих громадян або колективів. Деякі програми пропонують компаніям вибір: платити податок за споживану енергію або зробити інвестиції в підвищення енергоефективності власного виробництва.
У таких країнах, як Бельгія, Данія, Франція, створений так званий Поновлюваний фонд, що представляє собою державний фонд по видачі позик для інвестування в енергозберігаючі заходи. Засоби, що повертають, поповнюють фонд, роблячи його постояннодіючим й госпрозрахунковим. Як правило, установлена фондом процентна ставка нижче, ніж при звичайних комерційних умовах, що рівносильно пільговому кредиту. Слід зазначити, що Поновлюваний фонд - досить дорогий захід для уряду. Як альтернатива йому в ряді країн (наприклад, Франції, Німеччини, Люксембурзі, Нідерландах) застосовуєтьсянорма прискореної амортизації. Остання являє собою право, надаване дохідним підприємствам списувати інвестиції в проекти по енергоефективності швидше, ніж інші капіталовкладення, що дає можливість знизити за короткий строк податкову заборгованість.
В Австрії, Данії, Франції, Ірландії, Італії, Нідерландах під рубрикою загальних заходів застосовується правове регулювання(нормативи) ЕМП (енергетичний менеджмент попиту) комунальних господарств, що складає в тім, що, випливаючи програмі енергетичного менеджменту попиту, виробник енергії віддає частину свого прибутку скоріше на фінансування енергозберігаючих заходів для споживачів, чим на будівництво нових потужностей, що генерують. Оскільки більшість національних постачальників енергії перебуває у власності держави, то воно перед фінансуванням подібних схем повинне затвердити витрати й прибуток від реалізації програми й форму правового регулювання витрат.
Розглянемо специфіку методів керування енергозбереженням у різних секторах економіки.
Промисловість.У цілому лише кілька країн Західної Європи займаються законодавчим установленням показників енергоефективності, що безпосередньо ставляться до промисловості. Як вказувалося вище, причиною непопулярності введення нормативів для промисловості є те, що в умовах ринкової економіки вона має досить потужні стимули до дії. Дійсно, маючи високий технічний потенціал, фінансовими засобами й високою технічною кваліфікацією персоналу, промисловість должна прагнути до максимальних доходів, щоб вистояти в конкурентній боротьбі, а виходить, активно здійснювати політикові енергозбереження. І все-таки в деяких країнах використаються заходи, що стимулюють підвищення енергоефективності в промисловості. До їхнього числа ставляться:
обов'язкові енергетичні аудити;
складання планів організаційно-технічних заходів щодо зниження споживання ПЕР і звітів по їхній реалізації;
введення стандартів на окремі види технологічного встаткування;
введення сприятливого цінового режиму, грошових дотацій.
У деяких країнах ЄС застосовуються обов'язкові енергетичні аудити. У галузях з більшим споживанням енергії аудити проводяться на регулярній основі, і їхні приписання обов'язкові до виконання. Енергетичні аудити є необхідною умовою для виділення урядових субсидій або іншої допомоги в здійсненні заходів щодо енергозбереження. В Італії, Франції, Нідерландах, Португалії існує вимога складання енергетичних планів великими промисловими підприємствами із вказівкою намічуваних заходів щодо підвищення енергоефективності, а також надання звітів про діяльності, спрямованої на зменшення енергоспоживання. У Німеччині, Греції й Франції застосовуються стандарти для камер згоряння палива. Зрозуміло, роль цього стандарту особливо велика там, де експлуатуються парогенератори або установки по виробітку технологічної теплоти. Крім того, у деяких країнах уводяться енергетичні стандарти на двигуни, насоси, вентилятори й компресори. Для стимулювання спільного виробітку теплоти й електроенергії в деяких країнах Західної Європи (менш половини від вхідних у ЄС) використаються такі методи стимулювання енергозбереження, як введення сприятливого цінового режиму й грошових дотацій.
Наприклад, спільне фінансування впровадження енергозберігаючих технологій і встаткування.
Будівництво й комунально-побутовий сектор. Найпоширенішими із всіх використовуваних нормативів у будівництві є нормативні опори теплопередачі через конструкції, що обгороджують, будинків і споруджень. Вони повинні гарантувати теплові втрати нижче максимально припустимого рівня при проектуванні нових будинків. У деяких випадках національні енергетичні кодекси застосовуються також до робіт з реабілітації існуючих будинків.
Нормативне регулювання ефективності застосовується як до опалювального встаткування, так і до водогрійних систем. Існують нормативи енергоспоживання холодильниками, мийними машинами й іншими видами домашнього встаткування.
Законодавчі акти, що закріплюють подібні нормативи, можуть або заборонити продаж приладів і встаткування, у яких енергетичні характеристики нижче певного рівня, або зажадати відповідного маркування, що інформує покупця про неефективне енергоспоживання. Стандарти на прилади й правила маркування також обговорені законодавчими актами.
В Австрії й Німеччині уведений вимір споживання теплової енергії окремими житловими будинками. Облік теплової енергії, споживаної житловим будинком, що входить у систему централізованого теплопостачання, припускає виявлення фактичної вартості спожитої теплової енергії. Рахунку за енергію є передумовою до діючої роботи з енергозбереження, включаючи пошуки й впровадження ефективних засобів регулювання кількості споживаної енергії.
Транспорт.Як ми вже відзначали вище, транспорт є найбільше нормативно регульованою сферою. Найпоширенішим інструментом впливу в цьому випадку служать високі податки на паливо для двигунів. Ціни на паливо впливають на рішення споживачів про вибір автомобіля, а це у свою чергу орієнтує виготовлячів на випуск тих або інших типів машин. Наприклад, в Італії існують високі податки й ціни на бензин і один з найефективніших з погляду витрати палива автомобільних парків Європи. Однак багато урядів використають оподатковування на паливо не стільки для стимулювання ефективності його використання, скільки для поповнення бюджету.
Директива ЄС вимагає щорічної перевірки стану транспортних засобів, у тому числі визначення характеристик викидів. У деяких випадках національні вимоги включають і оцінку якості й ефективності використання палива. Деякі європейські уряди в 1980-і роки уклали добровільні угоди з виробниками транспортних засобів по підвищенню ефективності нових автомобілів. Були досягнуті планові показники, хоча не виключено, що фактори зовнішнього ринку привели б до такого ж результату навіть при відсутності подібних угод.
У деяких європейських країнах протягом обмежених періодів часу застосовувалися субсидії або податкові знижки для заміни транспортних засобів. Іноді ці стимули використалися для прискорення впровадження каталітичних нейтралізаторів.
Обмеження швидкості існує в кожній країні практично для всіх видів доріг. Воно насамперед мотивується міркуваннями безпеки, але разом з тим приносить додаткову користь по економії палива.
Податки з купівлі й імпорт машин, а також щорічне мито на автомобілі - це засобу збільшення річного доходу. Проте вони також часто розробляються для того, щоб стимулювати попит споживача на машини з більше високоефективним використанням палива.
У загальному випадку структура оподатковування в транспорті безпосередньо впливає на виробників. Наприклад, виявилося, що зростаючий податок на додану вартість (тобто підвищений показник для обсягу двигуна, що перевищує певний рівень, як у Франції й Італії) з погляду енергоефективності сприятливо впливає на розмір транспортного засобу. У транспортних засобів на дизельному паливі витрата палива нижче, ніж у транспортних засобів на бензині, особливо в міському режимі. Звідси й застосування диференційованого оподатковування для бензину й дизельного палива, що привело до більшого поширення дизельних машин у Європі. Так, у Франції й Великобританії досить істотне проникнення дизелів в автопарк. Маркування нових автомобілів по витраті палива й поширення відомостей про його споживання допомагають перебороти інформаційний бар'єр на шляху до енергозбереження. У Великобританії таке маркування є обов'язковою вимогою, в інших країнах прийнятий добровільний порядок класифікації. У деяких європейських країнах при проходженні іспиту для одержання прав водія існує перевірка якості водіння з позицій ефективного використання палива.
Поновлювані джерела енергії. Відсутність у цей час на ринку багатьох технологій, заснованих на використанні поновлюваної енергії, означає, що потрібна певна форма фінансової підтримки їхнього розвитку. Тому в багатьох країнах існують нормативи, спрямовані на надання такої підтримки.
Покупка електроенергії від поновлюваних джерел має досить сильну підтримку в багатьох країнах. Для цього використають різні методи. Наприклад, у Данії комунальні підприємства зобов'язані купувати енергію від поновлюваних джерел. У Великобританії існують гарантовані ціни на електроенергію від поновлюваних джерел енергії.
У країнах ЄС використаються й інші методи стимулювання розвитку енергогенеруючих технологій на поновлюваних енергоресурсах. Наприклад, в Австрії, Італії й Нідерландах забезпечується, серед інших, підтримка капітальних вкладень у проекти по поновлюваних джерелах енергії, Німеччина надає підтримку у вигляді пільгових позик, а Португалія знизила ПДВ на встаткування для поновлюваних джерел енергії.
Методи стимулювання енергозбереження в Японії.На відміну від Західної Європи Японія твердо коштує на позиції державного регулювання. Тому використовувані нею стимули становлять спеціальний інтерес для Білорусі.
Японський закон про енергозбереження пропонує уряду застосовувати фінансові й податкові міри для стимулювання раціонального використання енергії. Закон засновує пріоритетність інвестицій в енергозбереження в порівнянні з капіталовкладеннями в інше встаткування.
Якщо підприємець у Японії збирається впроваджувати енергозберігаюче встаткування, у нього є можливість одержання позики на сприятливий строк в одному з банків, капітал якого повністю належить уряду (перелік таких банків наведений у додатку до закону). Серед них, наприклад, Японський банк розвитку фінансує порівняно великі підприємства, Фінансова корпорація малого бізнесу обслуговує малі й середні підприємства, Народна фінансова корпорація -дуже малі підприємства. На будівництво будинку японці можуть взяти позичку в Житловій кредитній корпорації, що також є банківською установою, чий капітал повністю належить японському уряду. У тому випадку, якщо будинок забезпечується елементами енергозбереження (наприклад, додатковою теплоізоляцією), верхня межа позички може бути піднятий.
Не менш вагомі й податкові пільги. Якщо корпоративний або індивідуальний підприємець здобуває енергозберігаюче встаткування у фіскальному році або використає його для справи в межах одного року після придбання, підприємство може претендувати на:
міру, при якій його загальний податок або податок на прибуток зменшується на 7 % від вартості придбаного встаткування (знижка може скласти аж до 20 %);
міру, при якій спеціальна знижка, рівна 30 % від вартості встаткування, застосовується на додаток до звичайної знижки в перший рік.
Перелік устаткування, на яке ці міри поширюються, включає 81 найменування.