Політика цін та тарифів

1. ціни повинні відображати реальні витрати, механізм утворення тарифів повинен бути зрозумілим і прозорим, включаючи ціни на послуги енергопостачальних компаній, які надаються споживачам;

2. перейти від використання “правил користування енергією” до “правил куплі-продажу енергії”, для створення яких мають залучатися представники від громадських організацій;

3. законодавчо забезпечити заборону використання інших (крім “правил куплі-продажу енергії”) відомчих актів (різних умов на постачання та підключення до відповідних мереж);

4. збір платежів за використану енергію повинен бути примусовим;

5. законодавчо забезпечити можливість збору платежів на умовах передплати за енергію;

6. при постачанні електричної енергії з обмеженням або тимчасовим відключенням ввести “тарифи з перериванням”, які враховували б ці явища (постачальник буде мати право на застосування штрафних санкцій за порушення відповідного договору споживачем, а останній буде сплачувати меншу ціну за постачання йому енергіі з пониженою надійністю);

7. вибір системи тарифів повинен бути відкритим і доступним для споживачів при укладанні договорів на поставку енергії.

Законодавство і нормативна база

Важливим для впровадження політики енергозбереження є прийняття нових та внесення змін і доповнень в існуючи закони і нормативні акти України.

1. Введення нових законів: “Про засади функціонування оптового ринку електроенергії”, “Про Національну комісію регулювання енергетики”, “Про Концепцію енергетичної політики України” надасть енергозбереженню нових можливостей, оскільки будуть прийняті відповідні “правила гри” в енергетичній сфері. Внесення змін до існуючих законів та актів потребує уваги щодо питань корегування їх стосовно стимулювання енергозбереження.

2. Державна система управління енергозабезпеченням та енергозбереженням повинна виконувати функції:

• управління з позицій створення законодавчої і нормативної бази;

• оцінки потенціалу енергозабезпечення та енергозбереження; перспективного і короткострокового прогнозування їх пріоритетів;

• координації регіональних дій; визначення політики і організації заходів щодо популяризації, підготовки кадрів і підвищення кваліфікації в цих областях;

• створення єдиного для України інформаційного простору і включення його в міжнародну мережу;

• координації наукових розробок; супроводу великих пілотних проектів та ін.

3. НКРЕ має бути незалежною в державній системі управління.

4. В умовах світової глобалізації слід розробити національну програму та відповідну законодавчу та нормативну базу для створення спільних із закордонними партнерами транснаціональних компаній з транспортування енергоносіїв. Поки ми ведемо ці дискусії, ми можемо залишитися в стороні від реальних процесів глобалізації.

5. Поступово перейти від системи нормування енергії до широкого застосування енергоаудиту у поєднанні з новою функцією енергоменеджменту: контроль і нормалізація енергоспоживання.(Україна успадкувала систему норм і стандартів на використання енергії в промисловості від колишнього Радянського Союзу. Головна функція системи нормуванняперебувала в забезпеченні централізованого планування, а не управління енергоспоживанням. Нормативні дані на одиницю продукції (нормативні показники роботи - НПР), що випускається, є індикаторами, здатними враховувати різні обставини використання енергії на об'єктах.. В Україні помилково використовують НПР для “нормування енергії” (як важливого інструмента енергозбереження). Фактично робиться спроба нормувати «відмінності обставин» або нормувати суб'єктивізм. Однак, НПР все ж корисні для контролю ефективності використання енергії на рівні кінцевого споживача (електропривод технологічної установки, холодильні установки і ін.). Як альтернатива нормування витрат енергоносіїв, що часто є важелем приховування потенціалу енергозбереження і тому не сприяє рішенню його проблем, слід використовувати енергоаудит у поєднанні з контролем і нормалізацією енергоспоживання. Ці дві задачі дозволяють визначити основні напрямки енергозбереження на конкретних підприємствах (енергоаудит) і у динаміці впроваджувати поточну корекцію енергоспоживання, яка використовує питомі витрати енергоспоживання у взаємозв’язку з параметрами технологічних процесів, тим самим здійснюючи нормалізацію енергоспоживання).

6. Поступово перейти від інспектування промислових підприємств будь-якої форми власності до енероаудиту, експертизи і консалтингу з питань енергозбереження.В умовах ринку енергоємність зменшується природним шляхом, оскільки ефективність використання енергії диктується фінансовими міркуваннями. Це змушує підприємців діяти раціонально і не жаліти грошей на більш сучасне енергоефективне обладнання).

7. Створення програм енергозбереження слід здійснювати на основі аналізу даних та розрахунків потенціалу з “горизонтальних” і “вертикальних” технологій. (див. розділ 5)

8. Удосконалення законодавства і виділення субсидій або фінансової підтримки програмам енергозбереження (оскільки вкладати гроші в енергозбереження набагато вигідніше, ніж освоювати нові джерела енергії, то політика використання таких стимулів, як податкові пільги і позики під низький відсоток для проведення заходів щодо енергозбереження адміністраціями всіх рівнів (від уряду до місцевих органів управління), економічно доцільна. Для проектів по енергозбереженню особливо гостро стоїть проблема грошових коштів в період економічного спаду. Інвестиції - це найважливіший фактор розв'язання проблем енергозбереження).