2.4. Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки

Національна економіка є складною (охоплює виробничі, соціальні, духовні, політичні та ідеологічні підсистеми) динамічною системою. Існування будь-якої системи, у тому числі національно-економічної, передбачає мінімально необхідний рівень її збалансованості, визначення якого, а також умов його збереження за обставин, що змінюються, − важлива складова методів управління і регулювання. Особливого значення вона набуває у дослідженні економіки з різними рівнями пропорційності, динамічності, тобто нестійкості.

Збалансованість − стан економіки, за якого національно-господарські пропорції перебувають в оптимальному щодо потреб і технологій співвідношенні та рівновазі.

Розрізняють такі аспекти збалансованості економіки: натурально-вартісний і грошовий.

Натурально-вартісний аспект збалансованості − це передусім забезпечення виробництва, національної сфери та споживчого ринку матеріальними ресурсами і товарами та послугами широкого вжитку.

Грошовий аспект збалансованості передбачає відповідність пропозиції платоспроможному попиту

Національно-економічні пропорції. Збалансованість національної економічної системи досягається з оптимізацією національних ідеологічних, політичних, демократичних, економічних та соціальних пропорцій.

Пропорції − стійкі співвідношення між двома показниками протягом декількох років.

Національні пропорції є складною системою співвідношень таких основних груп показників:

• пропорції національної самосвідомості − виражають співвідношення населення і влади за критеріями свідомості: національного патріотизму, національного нігілізму, національної винятковості;

• пропорції національно-державного мислення − виражають співвідношення населення і влади за критеріями ідеологічного, політичного і державного мислення;

• пропорції національно-економічного мислення − виражають співвідношення населення і влади за критеріями економічних прав і економічної свободи людини та виробничого колективу;

• пропорції виробництва і споживання − співвідношення виробничих і споживчих потреб та виробничих можливостей економіки.

Критерії збалансованості і стабільності. Найважливішою ознакою, що характеризує раціональну збалансованість і стабільність національної економічної системи, є її динамічність − необхідний рівень стабільності, який забезпечує самозбереження системи, але не є нездоланною перепоною до змін. У таких економічних системах легко спрогнозувати соціально-економічні зміни, застосувати метод регулювання, за якого досягаються збалансованість і стабільність.

Кожна національна економічна система має загальні і власні критерії збалансованості, зумовлені природними і соціально-економічними особливостями господарювання.

Стабільний стан в основних підсистемах (у виробництві, на ринку, у сфері соціального розвитку) визначають такі групи критеріїв: виробничі, ринкові, соціальні.

Виробничі критерії національно-економічної збалансованості і стабільності. Виробничі критерії характеризують стан економіки, який забезпечують високопродуктивна і високоефективна функції праці і капіталу. Економічна політика уряду узгоджується з вимогами закону товаровиробництва, що впливає на стабільне економічне зростання національного продукту, оптимізацію пропорцій виробництва, розподілу і споживання.

Ринкові критерії національно-економічної збалансованості і стабільності. Охоплюють критерії збалансованості і стабільності на ринках засобів виробництва, споживчому, валютному, ринку праці та ринкові ціни.

Ринкові критерії національно-економічної збалансованості, стабільності мають важливе значення щодо регулювання економічної системи загалом. Вони відображають стан виробництва, розподілу, обміну і споживання. Тенденції ринкових макроекономічних показників дають змогу визначити заходи регулювання і встановлення збалансованого та стабільного розвитку.

Соціальні критерії національно-економічної збалансованості. Соціальні критерії національно-економічної збалансованості виявляють стан реальної політики розподілу і споживання національного продукту. Через формування бюджету, доходів простежується відповідність обсягу і структури національного продукту потребам населення і виробництва, стан платоспроможності уряду і населення, можливості національних заощаджень і капіталовкладень для економічного зростання.