- •Конспекти лекцій
- •З навчальної дисципліни
- •«Національна економіка»
- •1. Національна економіка: загальне та особливе
- •1.1. Предмет і завдання вивчення національної економіки
- •1.2. Теоретичні концепції національної економіки
- •1.3. Моделі національної економіки
- •1.4. Складові нормального функціонування національної економіки
- •1.5. Сутнісні особливості формування і розвитку національної економіки
- •2. Економічні теорії та базисні інститути національної економіки
- •2.1. Економічні теорії та їхні загальні положення
- •2.2. Українська школа інституціонального, історичного та неокласичного напрямів
- •2.3. Базисні відносини та інститути національної економіки
- •2.4. Господарська збалансованість і стабільність як завдання державних інститутів національної економіки
- •3. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки
- •3.1. Суспільні потреби як соціальна база добробуту
- •3.2. Національний продукт як виробнича база добробуту
- •3.3. Теорії суспільного добробуту
- •3.4. Засади соціально-ринкової економіки
- •3.5. Державне регулювання праці, рівня життя населення та розвитку соціальної сфери
- •4. Характеристика економічного потенціалу
- •4.1. Поняття та склад потенціалу національної економіки
- •4.2. Природно-ресурсний потенціал
- •4.3. Демографічний та трудовий потенціал
- •4.4. Науково-технічний потенціал
- •4.5. Інформаційний потенціал
- •4.6. Виробничий потенціал
- •4.7. Зовнішньоекономічний потенціал
- •4.8. Екологічний потенціал
- •5. Господарський комплекс національної економіки
- •5.1. Основи формування господарського комплексу
- •5.2. Промисловий комплекс
- •5.3. Агропромисловий комплекс
- •5.4. Будівельний комплекс
- •6. Функціонування інфраструктури національного ринку
- •6.1. Національний ринок України
- •6.2. Сутність інфраструктури національного ринку
- •6.3. Загальна ринкова інфраструктура
- •6.4. Спеціалізована ринкова інфраструктура
- •6.5. Соціальна інфраструктура
- •7. Державність та державне управління економікою
- •7.1. Українська держава та її засади
- •7.2. Функції держави
- •7.3. Сутність державного управління економікою
- •7.4. Система органів державної влади та їх повноваження
- •7.5. Система методів державного регулювання економіки
- •8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок
- •8.1. Сутність демократії та її місце в самоуправлінні економікою
- •8.2. Економічна свобода і її основи
- •8.3. Економічний порядок як система узгоджених інтересів
- •9. Програмування та прогнозування національної економіки
- •9.1. Прогноз та прогнозування національної економіки
- •9.2. Макроекономічне планування
- •9.3. Суть державного програмування, види програм
- •9.4. Цільові комплексні програми розвитку національної економіки
- •9.5. Програми економічного й соціального розвитку
- •10. Структурна перебудова національної економіки
- •10.1. Сутність та види структурних пропорцій в економіці
- •10.2. Стратегія структурних перетворень
- •10.3. Макроекономічна структурна перебудова
- •10.4. Реструктуризація національної економіки
- •11. Інституціональні чинники розвитку національної економіки
- •11.1. Сутність та теоретичні моделі економічного розвитку
- •11.2. Етапи та типи економічного розвитку
- •11.3. Чинники економічного розвитку
- •11.4. Система інституційних чинників економічного розвитку
- •11.5. Методичні засади оцінювання економічного розвитку
- •12. Сталий розвиток національної економіки
- •12.1. Сутність концепції сталого розвитку
- •12.2. Складові концепції сталого розвитку
- •12.3. Чинники сталого розвитку
- •12.4. Індикатори сталого розвитку
- •12.5. Особливості переходу України на модель сталого розвитку
- •13. Інституціональні форми інтеграції національної економіки в світовий економічний простір
- •13.1. Світове господарство: структура, тенденції розвитку
- •13.2. Форми і механізми інтеграції національної економіки у світове господарство
- •13.3. Тенденції розвитку світових інтеграційних процесів
- •13.4. Вплив інтеграційних процесів на формування ринків товарів, послуг і капіталу
- •13.5. Інституційні основи і форми економічної та політичної інтеграції України
- •13.6. Передумови і шляхи міжнародної економічної інтеграції
- •14. Економічна безпека національної економіки
- •14.1. Сутність економічної безпеки національної економіки
- •14.2. Інституційні основи системи економічної безпеки
- •14.3. Проблеми і пріоритети економічної безпеки
- •14.4. Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпеки
- •14.5. Механізм забезпечення економічної безпеки національної економіки
8. Демократія, економічна свобода та економічний порядок
8.1. Сутність демократії та її місце в самоуправлінні економікою
Демократія − система відносин у країні щодо формування влади і уряду з обраних народом представників.
Демократичними є держави, якими керують обрані народом представники. Демократія як спосіб державотворення і гуманізації суспільних відносин піддається певному виміру на основі відповідних критеріїв, які групують на політичні, соціальні, організаційні, моральні, економічні. Кожній групі відповідає показник рівня демократії і поведінки влади та виборців щодо його дотримання.
1. Політичні критерії − рівні політичні права партій і громадян: рівні права представляти свої програми щодо національного, політичного, ідеологічного, економічного, соціального, міжнаціонального розвитку країни виборцям.
2. Соціальні критерії − соціальна рівність: усі соціальні верстви виборців мають рівні права обирати владу (депутатів, президента, уряд, місцеве управління) і бути обраними.
3. Організаційні критерії − влада обраної виборцями більшості: владні структури формуються за принципом більшості отриманих голосів кандидатами на виборах; групування представників обраних меншістю голосів для недопущення до влади представників обраних більшістю голосів і самим сформувати владу не відповідає принципу демократії загалом.
4. Моральні критерії − гідність і чесність представників влади: більшість і меншість, влада і опозиція діють згідно з конституцією і законами країни, не допускають ідеологічних, національних, політичних, економічних, соціальних, організаційних спекуляцій, пам'ятають про пріоритет національних і державних, регіональних інтересів та інтересів осіб, а не своїх власних.
5. Економічні критерії − добробут нації: діяльність демократичної влади повинна забезпечити економічне зростання, платоспроможність своїх громадян, соціальну справедливість, рівновагу і стабільність.
Демократія і ринкова економіка − явища взаємозалежні. Ринкова економіка ґрунтується на вимогах об'єктивних економічних законів господарської збалансованості, товарообміну і товаровиробництва, а дотримуватися цих вимог належить конкретній людині − власнику капіталу, людині-підприємцеві, людині-бізнесменові, тобто конкретному суб'єкту виробництва.
Демократизація політичного та економічного життя країн сприяє міждержавному порозумінню, уніфікації законів, розвитку національних економік і міжнаціональних економічних відносин, вільному руху капіталів, праці, товарів, створенню потужних міжнародних фінансових інститутів, нагромадженню вільних кредитних та інвестиційних ресурсів, їх найефективнішому використанню. Отже, ринкові перетворення в Україні мають відбуватися на основі демократії.
8.2. Економічна свобода і її основи
Економічну свободу треба розуміти з погляду інтересів двох суб'єктів ринку:
економічна свобода виробника (продавця): характеризує вільний вибір виробника організувати той вид діяльності, випускати той вид продукції і в такій кількості, які забезпечують йому визначений ним його економічний інтерес, тобто доходи, соціальний статус та ін.;
економічна свобода споживача (покупця): характеризує вільний вибір місця праці, набуття професії і підвищення рівня кваліфікації, на що витрачати свої доходи, який товар і на якому ринку йому купувати, скільки і чого споживати, як використовувати свій вільний час та ін.
Економічною основою економічної свободи суб'єктів ринку є головне економічне відношення − відношення власності на засоби виробництва (капітал) та результати праці (продукт).
Становлення економічної свободи можна ілюструвати декількома етапами: поляризації капіталу, становлення механізму саморегулювання, деполяризація капіталу, свободи (лібералізації) руху праці, капіталу, товару.
Етап поляризації капіталу. Історично відбувається переходом від рабовласницького до феодального способу мислення та виробництва і розвитку процесу так званого первісного нагромадження капіталу. Усвідомлення власності і нагромадження капіталу окремими групами людей вступає у суперечність із необхідністю розподілу свободи між учасниками виробництва і споживання. Таке нагромадження означало відокремлення значної частини дрібних виробництв і споживачів від капіталу (засобів виробництва) і перетворення їх на юридично вільних, але економічно залежних найманих працівників, з одного боку, і зосередження засобів виробництва, інших видів багатства в руках незначної меншості − з другого.
Етап становлення механізму саморегулювання. Нагромадження капіталу окремими групами і кланами змусило їх формувати систему відносин, в якій кожен з них міг відносно вільно використовувати свій капітал у виробництві та збільшувати його обсяги. Появляється відносно нове економічне явище — конкуренція, тобто встановлення рівних можливостей власників капіталу діяти на ринках. Це призводить до обмеження абсолютної виробничої ініціативи одних власників стосовно інших, становлення певного рівня економічної свободи для кожного. Появляються ознаки економічного змагання між виробниками на ринках, кожен сам регулює свою поведінку на ринку, маючи на меті зміцнити свої позиції на ньому. Таким чином формується механізм саморегулювання економіки, який реалізується передусім через внутрішньогалузевий і міжгалузевий види конкуренції. Боротьба між власниками капіталу однієї галузі ведеться за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів задля отримання надприбутків.
Етап деполяризації капіталу. Практика показала, що надмірна поляризація капіталу викликає декілька проблем:
зниження зацікавленості найманих працівників до продуктивної й ефективної праці;
загострення соціальної нерівності між власниками капіталу та найманою працею, яка не володіла капіталом і почувалася обділеною.
Їх вирішення було здійснене через поділ частини привласненого капіталу між найманими працівниками.
Це відбувається просто: продажом частини капіталу власників найманим працівникам у формі купівлі ними акцій вартості частини реалізованого капіталу власника. Таким чином наймані працівники отримували частину капіталу у свою власність, а з ним певну економічну свободу та партнерську співпрацю з іншими власниками капіталів.
Етап свободи руху праці, капіталу, товару. Деполяризація капіталу зняло частково соціальну напруженість і зблизило позиції та інтереси всіх учасників виробничо-фінансових об'єднань. Це дало імпульс до посилення процесу капіталізації виробництв, здійснення інноваційних капіталовкладень, підвищення продуктивної та ефективної функцій праці і капіталу загалом. Обґрунтовується і запускаються в обіг правові, економічні, фінансові норми відносин з приводу лібералізації руху праці, капіталу, товарів, робіт і послуг не лише між корпораціями однієї країни, а й між корпораціями різних країн. Звісно, що стосується тих країн, які зрозуміли важливість економічної свободи для розв'язання проблем економічного зростання та підвищення добробуту своїх народів. Наслідком економічної свободи стали прозорі економічно, інвестиційно та фінансово інтеграційні процеси в Європі, Північній Америці та інших регіонах світу.