11.2. Етапи та типи економічного розвитку

Соціально-економічний розвиток суспільства ‒ це природноісторичний процес, унаслідок якого здійснюється поступальний рух людства від менш розвинутих до більш розвинутих суспільних форм. Але у представників економічної, соціологічної, історичної науки немає єдності у визначенні критеріїв періодизації розвитку суспільства, а, отже, й у виділенні основних етапів суспільного прогресу.

Один із критеріїв виділення етапів історичного розвитку ‒ рівень індустріалізації економіки. Відповідно до нього виділяють такі етапи в історії розвитку суспільного виробництва: доіндустріальний; індустріальний; постіндустріальний; неоіндустріальний. В основі критерію ‒ рівень розвитку продуктивних сил, насамперед засобів і зміст праці. Ручна праця характеризує доіндустріальний етап, машинна ‒ індустріальну стадію, автоматизація виробництва, інноваційний тип розвитку виробничих сил ‒ постіндустріальний етап. Неоіндустріальний етап називають інформаційним суспільством або технотронною ерою.

Карл Маркс виділяв п'ять способів виробництва, поклавши за основу вирішальну роль матеріального виробництва: первіснообщинний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, комуністичний. Зміна способів виробництва здійснюється за Марксом на основі протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами внаслідок соціальних революцій. Соціальні революції розглядалися як локомотив історії. Приватна власність, соціальне гноблення трудящих, протилежність класових інтересів неминуче призводить до посилення класового антагонізму та революцій.

 Узагальнення досвіду соціально-економічної трансформації висунуло тепер на перший план цивілізаційну теорію суспільного розвитку, яка розглядає еволюцію як зміну цивілізацій. Термін цивілізація використовується в суспільствознавстві по-різному. В одному випадку мається на увазі ступінь розвитку культури, в іншому ‒ різні етапи суспільного розвитку, у третьому ‒ вища стадія розвитку суспільства, що прийшла на зміну варварству (за Льюїсом Г. Морганом людство проходить три стадії: дикість, варварство, цивілізація). Найчастіше під цивілізацією розуміють високоорганізовану систему соціально-економічних, правових, культурних та інших відносин розвиненого суспільства.

Категорія економічного розвитку відноситься до динамічних понять і відображається різними динамічними характеристиками. Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного розвитку.

• За ознакою перервності змін виділяють безперервний та перервний економічний розвиток.

• За ознакою поступовості змін характеризують пропорційний і непропорційний економічний розвиток.

• За напрямком змін розрізняють економічне зростання та спад.

• Залежно від ознаки характеру розвитку виділяють різні його типи ‒ «екстенсивний», «інтенсивний» та «змішаний», які дають основну характеристику напрямку розвитку.

Екстенсивний тип економічного розвитку ‒ це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його факторів при незмінних їх якісних параметрах.

Якщо зростання обсягів виробництва відбувається лише завдяки підвищенню продуктивності виробничих факторів, говорять про зростання економіки на виключно інтенсивній основі.

Інтенсивний тип економічного розвитку ‒ розширення виробництва на основі якісного вдосконалення його факторів та організаційно-економічних відносин.

Екстенсивного та інтенсивного розвитку в абсолютно чистому вигляді на практиці не існує. Реально обсяг виробництва збільшується під впливом сукупності факторів, що свідчить про змішаний тип економічного розвитку. Змішаний тип поєднує в собі ознаки двох попередніх типів розвитку. Залежно від того, який спосіб збільшення виробництва благ переважає, говорять про «переважно екстенсивний» чи «переважно інтенсивний» типи економічного розвитку. Віднесення до того чи іншого типу розвитку здійснюється залежно від питомої ваги приросту виробництва, отриманого за рахунок якісних і кількісних змін його факторів.

За ознакою можливостей збільшення ВВП на душу населення можна виділити два способи економічного розвитку:

• наближення сукупного попиту до сукупної потенційної пропозиції;

• збільшення потенційної пропозиції.