11.5. Методичні засади оцінювання економічного розвитку

Для оцінювання економічного розвитку використовують систему показників, яка включає:

• валовий внутрішній продукт на душу населення;

• показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на базі ВВП;

• виробництво основних видів продукції на душу населення;

• рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від індексів чотирьох показників ‒ очікуваної тривалості життя, рівня грамотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, рівня виробництва реального ВВП на душу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку кожної країни із світовими показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце. Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 ‒ середній рівень; 0,8 і більше - високий. Україна за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

Зміст категорії економічного розвитку можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників:

• Реальний приріст обсягу валового внутрішнього продукту в результаті збільшення кількості факторів виробництва чи вдосконалення техніки і технології;

• Збільшення реального обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення;

• Збільшення потенційного обсягу виробництва через вдосконалення його факторів.

Оцінка змін економічного розвитку, як правило, відображається відносними величинами ‒ індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період.

Індекс зростання ‒ це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду. Динаміка економічного зростання визначається його темпами.

Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту.

Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного розвитку ‒ на основі абсолютних і на основі питомих показників.

Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку країни в цілому і пов'язує економічне зростання із збільшенням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку країни, формування її бюджету тощо.

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення і виражає його через зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми добробуту, оцінки рівня життя тощо.

Економічне зростання перш за все проявляється у зростанні обсягів виробництва. Відповідно, основним показником національного виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП), на базі якого визначаються основні показники економічного зростання. При цьому оцінюється динаміка змін ВВП за певний період, як правило за рік, в цілому або на душу населення. Темпи економічного зростання розраховують відношенням абсолютного приросту ВВП до його початкового значення.