6.2. Сутність інфраструктури національного ринку

Економічна інфраструктура − комплекс галузей і сфер діяльності, що забезпечують умови для функціонування економіки та життєзабезпеченості держави: основні та виробничі фонди, технічний, транспортний і енергетичний потенціал, природні ресурси. Включає в себе фінансові інституції, зв'язок, систему матеріального постачання, маркетингові, консалтингові служби, систему підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

Продуктом інфраструктури є посередницька послуга.

Можна виділити дві основні функції інфраструктури:

а) забезпечення безперебійного функціонування національної економіки.

б) регулювання руху товарно-грошових потоків.

Обидві функції нерозривно зв'язані і не можуть реалізуватися одна без іншої. Результатом їх взаємодії є цілком визначений синтетичний ефект, який можна визначити як оптимізацію руху товарно-грошових потоків.

При макроекономічному регулюванні з допомогою економічної інфраструктури держава здійснює антиінфляційні заходи, політику зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки.

Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів.

Таким чином, економічна інфраструктура робить істотний вплив на функціонування економічної системи в цілому.

Для зручності аналізу елементи інфраструктури національного ринку поділяють на три види:

• спеціалізована ринкова інфраструктура;

• загальна ринкова інфраструктура;

• соціальна інфраструктура.

Перша обслуговує окремі ринки: ринок товарів, послуг, цінних паперів тощо, друга − всю економічну систему, від виробництва до споживання, третя забезпечує задоволення потреб населення у соціально-культурних і соціально-споживацьких послугах

6.3. Загальна ринкова інфраструктура

Елементами загальної ринкової інфраструктури є грошова, фінансово-кредитна, податкова системи.

Грошова система − форма грошового обігу, яка історично формується у країні та закріплюється її законами.

Її утворюють такі взаємопов'язані елементи:

• масштаб цін національної грошової одиниці, який забезпечує її купівельну спроможність;

• певний порядок карбування національних монет;

• емісія державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

• організація і регламентування безготівкового обігу;

• організаційні центри грошового обігу (Міністерство фінансів (казначейство), центральний емісійний банк).

Фінансова система − сукупність форм, методів і цілей формування, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб'єктів господарської діяльності, населення.

Фінансову систему України утворюють: бюджетна система: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети; централізовані цільові фонди грошових коштів загальнодержавного призначення; фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного господарства; майнове та особисте страхування: кредит (державний і банківський).

Фінансову політику здійснює держава. Найдієвішим механізмом її реалізації є Державний бюджет України і місцеві бюджети.

Державний бюджет − система грошових відносин, що виникають між державою, підприємствами і населенням у процесі формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для успішного виконання її функцій.

Бюджет дає змогу державі розв'язувати ті соціально-економічні проблеми, які не в змозі розв'язати механізм ринку: через бюджет (надходження (податки) і видатки) відбувається перерозподіл доходів з тим, щоб забезпечити певну справедливість, фінансуються соціальні програми (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення тощо), оборона, державне управління, фундаментальна наука. Серед бюджетних статей − витрати, пов'язані з вирішенням регіональних, структурних та інших загальнонаціональних завдань.

Головним джерелом формування доходної частини державних і місцевих (муніципальних) бюджетів є податки.

Податки − обов'язкові нормовані платежі до державного й місцевих бюджетів, які вносять окремі особи, підприємства, організації, установи.

В Україні податкова система передбачає такі основні види податків:

• для підприємств: податок на дохід (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові платежі до Фонду соціального страхування. Чорнобильського фонду. Фонду стабілізації і зайнятості, а також на спорудження шляхів сполучення;

• для населення: прибутковий податок. Крім цих податків, існують акцизи (непрямі податки), платежі до державного і місцевих бюджетів, що регламентуються законодавчими актами різних рівнів.

Ринкова система належно функціонує лише за постійного циркулювання у ній потоків грошей (готівкових і безготівкових). Безперервність такого циркулювання забезпечує кредитна система.

Кредит є формою руху фінансового капіталу, наданого кредитором позичальнику на умовах відтермінування платежу та платності за користування ним.

Кредитна система − сукупність банків та інших кредитно-фінансових установ (інвестиційних і страхових компаній, фондів), які мобілізують вільні ресурси грошей і надають їх у позику.

Основу кредитної інфраструктури становить банківська система.

Банк − організаційна одиниця бізнесу, яка є посередником між кредитором і позичальником.

Сфера діяльності банків − операції з позичковим (грошовим) капіталом.