14.3. Проблеми і пріоритети економічної безпеки

Орієнтація України на побудову ринкової економіки передба­чає і політичну орієнтацію, яка може забезпечити створення еко­номічної системи на засадах вільного підприємництва, вільної зов­нішньоекономічної діяльності тощо. Економічні проблеми значною мірою є і політичними. Радикальні економічні трансформації не­можливі без великих капітальних вкладень, а отже ‒ без певного політичного партнерства з країнами, які володіють вільними капі­талами. Здебільшого таке партнерство будується на принципах політичного співжиття країн, які досягли високої політичної куль­тури, рівня життя, демократії тощо.

Реформування існуючої соціально-економічної системи в Україні передбачає перехід: від диктатури до демократії; від колоніальної залежності до реальної самостійності; від економіч­ного занепаду до ринкової економіки та добробуту нації.

Вирішення цих завдань потребує правильного вибору полі­тичних та економічних пріоритетів.

Здійснення Україною реальних ринкових реформ на основі полі­тичної, економічної і соціальної демократії засвідчать її прагнення побудувати національно-демократичне громадянське суспільство, в якому права, свободи і добробут людини є головною метою дер­жави, її економічної політики.

Україна повинна переосмислити і пріоритети своєї економічної стратегії. Найсклад­нішою проблемою є криза економічної структури. Із здійсненням структурних змін в економіці змінювати­муться як обсяги, так і структура національного продукту. Це впливатиме на зростання реальних доходів населення, держави, капітальних вкладень, рівня соціального захисту населення, ста­більності фінансової системи і суспільства загалом.

Треба виходити з того, що національним багатством є не при­родні ресурси і умови, а реальний створений продукт.

Економічна безпека України повинна визначатися, з одного боку, вимогами дії об’єк­тивних економічних законів, а з іншого ‒ тим напрямами економіч­них перетворень, які для конкретної економічної системи є визна­чальними. Щодо економічної системи України, то спектр таких перетворень дуже широкий: орієнтація на економічну поведінку споживачів; створення передумов переходу до ринку; створення правових інституцій ринкового механізму розвиток і використан­ня інновацій; ринкова організація виробництва.

14.4. Методологічні аспекти визначення рівня економічної безпеки

Методика визначення рівня економічної безпеки містить такі етапи конструювання інтегральної оцінки економічної безпеки:

• формування множини індикаторів;

• визначення характеристичних (оптимальних, порогових та граничних) значень індикаторів;

• нормалізація індикаторів;

• визначення вагових коефіцієнтів;

• розрахунок інтегрального індексу.

На сучасному етапі розробки методології виміру рівня економічної безпеки система індикаторів представлена у наступному вигляді:

1. Індикатори макроекономічної безпеки України:

2. Індикатори фінансової безпеки:

3. Індикатори зовнішньоекономічної безпеки:

4. Індикатори науково-технологічної безпеки:

5. Індикатори енергетичної безпеки:

6. Індикатори соціальної безпеки:

7. Індикатори демографічної безпеки:

8. Індикатори продовольчої безпеки:

9. Індикатори виробничої безпеки:

Показники (індикатори), за якими визначені порогові значення, виступають системою показників економічної безпеки.

Важливо підкреслити, що найвища міра безпеки досягається за умови, коли весь комплекс показників знаходиться у межах допустимих порогових значень, а порогові значення одного показника досягаються не за рахунок інших.