5.5. Побудова системи розподілу

У відповідності до методу системного підходу при формуван­ні системи розподілу застосовується така послідовність дій:

1. Вивчення кон'юнктури ринку та визначення стратегічних цілей системи розподілу.

2. Розрахунок прогнозованої величини матеріального потоку, що проходить через систему розподілу.

3. Співставлення прогнозу необхідної величини запасів у сис­темі в цілому та на окремих ділянках матеріалопровідного ланцюга.

4) Вивчення транспортної мережі регіону обслуговування, складання схеми матеріальних потоків у межах системи розподілу.

5. Розробка різних варіантів побудови систем розподілу.

6. Оцінка логістичних витрат за кожним варіантом.

7. Вибір для реалізації одного з розроблених варіантів.

Для того, щоб з множини варіантів обрати один, необхідно встановити критерій вибору, а після оцінити кожний з варіантів за цим критерієм. Таким критерієм, як правило, є критерій мінімуму приведених витрат.

Величину приведених витрат визначають за формулою:

де Вn - приведені витрати за варіантом;

Е - річні експлуатаційні витрати;

Т- річні транспортні витрати;

К - повні капітальні вкладення в будівництво розподільчих центрів, приведені за фактором часу (за нормою дисконту);

С - строк окупності варіанту. Для реалізації приймається той варіант системи розподілу, який забезпечує мінімальне значення приведених (річних) витрат.

Питання для поточної перевірки знань

1. Дайте визначення поняттю «розподільча логістика». У чому полягає її принципова відмінність від збуту?

2. Перелічіть завдання, які розв'язує розподільча логістика на мікро- і макрорівні.

3. Дайте визначення логістичному каналу розподілу.

4. Коротко охарактеризуйте види логістичних каналів.

5. За яких умов звертаються до послуг посередників у розпо­дільчому процесі?

6. Які функції виконують логістичні посередники в дистрибуції? Які структури можуть виступати в ролі посередників у логістичних процесах?

7. Дайте характеристику основним типам торгових посередни­ків.

8. У чому полягає суть проблем взаємин виробників матеріа­льної та нематеріальної частини товару-послуги?

9. Охарактеризуйте роль розподільчих центрів у товаропрові­дних мережах.

10. Розкрийте зміст основних стратегій розміщення розподіль­чих складів.

11. Які переваги і недоліки централізованої та децентралізова­ної розподільчої системи?

12. Які існують методи вирішення задачі розміщення розподі­льчих центрів?

13. Наведіть алгоритм вибору оптимального варіанту розподі­лу матеріального потоку.

Розділ 6. Логістика складського господарства

6.1. Склади: визначення, види та функції

Складська діяльність — це планові та систематично реалізовані заходи підприємств щодо зберігання і сортування матеріальних за­пасів за умови забезпечення встановлених вимог до їхньої якості і кількості.

Основні завдання складської діяльності:

• приймання,

• зберігання матеріальних запасів;

• підготовка до виробничого зберігання;

• відвантаження готової продукції споживачам;

• дотримання норм запасів;

• контроль за використанням матеріалів.

Основним елементом складської діяльності є склад.

Склади — це будинки, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення та зберігання товарів, що надійшли на них, підготовки їх до споживання та відправлення споживачеві.

Завдання складу — забезпечення належних умов для приймання, опрацювання, зберігання та відвантаження товарів за умови дотримання певних вимог до їхньої кількості і якості.

Необхідність у складуванні і зберіганні продукції пов'язана з іс­нуючими коливаннями циклів її виробництва, транспортування та споживання. За таких умов склади різних типів можуть формуватися на початку, у середині та наприкінці товаропотоків або виробничих процесів для тимчасового накопичення вантажів і своєчасного поста­чання виробництва сировиною і матеріалами у необхідній кількості.

Організація і функціонування складської діяльності відображає логістичну стратегію підприємства, яка вирішує наступні питання:

• де необхідно розміщати склади?

• скільки складів необхідно побудувати та наскільки вони повинні бути великими?

• які зберігаються матеріали, у яких кількостях і умовах?

• які роботи повинні виконуватися на складі?

• хто має бути власником складів?

• яке найкраще планування складів?

• яке устаткування необхідно використовувати для складського переміщення матеріалів?

• як необхідно вимірювати показники роботи складу?

В.В. Волгін визначає наступні складові процесу організації склад­ського господарства:

• вибір місця для будівництва власних складів, оцінка вигідності розміщення складів для оренди;

• підготовка технічного завдання на будівництво з врахуванням конструктивних особливостей і техніко-експлуатаційних можливостей складських приміщень при розробці схем використання складського простору, планів розміщення стелажів, технології складських опе­рацій, маршрутних карт і т. д.;

• оптимізація використання приміщень;

• визначення найбільш вигід­ного використання площ і ємності приміщень при розміщенні сте­лажів, устаткування, проїздів і проходів;

• вибір методів і способів зберігання, створення необхідних умов;

• вибір і визначення використання устаткування і техніки у склад­ських роботах;

• постановка завдань по механізації технологічних операцій;

• освоєння комп'ютерних систем, навчання відповідних співробітни­ків, призначення адміністратора системи, що контролює її функ­ціонування;

• організація контролю наявності і збереження товарів на складі;

• розробка технологічних карт, опису послідовності операцій, інструкцій по виконанню операцій, нормативів для бізнес-процесів і т.д.;

• розробка положень про служби, що виконують відповідні роботи;

• забезпечення підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, що виконують відповідні операції.

Рис. 6.1. Координація діяльності суміжних служб на складі

Важливим моментом у визначенні спрямованості складської діяльності є її координація із суміжними підрозділами підприємст­ва (рис. 6.1).

Основні функції складу.

1. Складування і зберігання.

Дана функція дозволяє вирівнювати тимчасову різницю між випус­ком продукції і її споживанням, дає можливість здійснювати безперерв­не виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів.

2. Надання послуг.

Відповідно до цієї функції склад може надавати споживачам послуги, які забезпечують підприємству високий рівень обслуговуван­ня. У тому числі:

• підготовка товарів до продажу (фасування, упакування і т. д.);

• перевірка функціонування устаткування, його монтаж;

• надання продукції товарного виду, попереднє опрацювання;

• транспортно-експедиційні послуги.

3. Перетворення виробничого асортименту у споживчий.

Б.А. Анікін визначає зміст цієї функції як створення необхідного асортименту для виконання замовлень споживачів.

Дана функція сприяє ефективному використанню замовлень і виконанню більше частих поставок у тому обсязі, який необхідний споживачеві.

4. Консолідація та транспортування.

Більшість споживачів замовляють на складах партії товарів в об'ємах «менше, ніж вагон» або «менше, ніж трейлер» призводить до значного зростання витрат, пов'язаних з доставкою цих вантажів. При цьому склад може здійснювати функцію консолідації невеликих партій вантажів для декількох споживачів до повного завантаження транспортного засобу.

5. Вирівнювання матеріальних потоків у часі, асортиментах і споживаних обсягах.

Об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для утримування запасів існує на всіх стадіях потоку продуктів, починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи передачею кінцевому споживачеві готової продукції. Цим пояснюється велика кількість різноманітних складів, які відрізняються за виконанням, розмірами та видами продукції, що зберігається.

Основні характеристики складів.

Склади розділяють:

За умовами складської обробки матеріальних запасів.

Розрізняють склади накопичувального, транзитно-перевалочного та розподільного типу.

Склади накопичувального типу (товарні склади). Вони орієнтовані на тривале зберігання матеріальних запасів. Їхнє завдання:

• прийомка від постачальника сировини, матеріалів і т. д. з подаль­шим їхнім зберіганням і складською обробкою;

• обслуговування виробництва (зберігання комплектації, виробни­чих заділів, готової продукції і т. д.).

Склади транзитно-перевалочного типу. Призначені для перевідправлення різними видами транспорту матеріальних запасів з районів виробництва до пунктів їхнього споживання. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів. Тут вивантажують запаси, які доставлені одним видом транспорту, здійснюють їхню прийомку за кількістю і якістю, сортують і завантажують на інший вид транспорту (товарно-сортувальні станції, морські вантажні порти і т. д.).

Залежно від широти асортименту продукції, що зберігається, розрізняють:

• спеціалізовані склади;

• склади зі змішаним або універсальним асортиментом.

Склади розподільного типу (розподільні центри). Вони забезпечу­ють короткотермінове зберігання матеріальних запасів під час їхнього руху від місця виробництва до оптової або роздрібної точки. Вони без­посередньо задіяні у потоковому процесі. За таких умов розподільний центр і його клієнти повинні створювати єдину систему, тобто бути організаційно, економічно, технологічно та технічно інтегрованими.

Розподільний центр фактично є складом накопичувального типу, але із прискореним рухом матеріальних запасів. Такий склад не має зайвих запасів, і клієнти не можуть на ньому повторити. Після відвантаження комплектів матеріальних запасів зусилля розподільного центра зо­середжуються на виконанні наступних замовлень. Цикл становить 24-48 годин.

За родом матеріальних запасів, що зберігаються.

Розділяють склади на універсальні та спеціальні.

Універсальні склади призначені для зберігання різних видів матеріалів.

Спеціальні склади — для складування тільки певних видів матеріалів.

Ці склади можуть бути централізованими, прицеховими і цеховими.

За типом конструкції складів.

Склади ділять на наступні види.

Закриті склади.

Опалювальні склади. Приміщення із штучно регульованими умо­вами зберігання. Температура -25 ± 15° С, вологість 80 % при темпе­ратурі 25° С.

Неопалювальні склади. Приміщення із природною вентиляцією без штучного регулювання умов зберігання. Коливання температури і воло­гості істотно менше, ніж на відкритому повітрі. Температура -5 ± 45° С, вологість 98 % при температурі 25° С.

Напівзакриті склади (навіси). Місце, у якому умови зберігання несуттєво відрізняються від коливань температури і вологості на від­критому повітрі. Складовані матеріальні запаси захищені від прямої дії опадів і сонячного випромінювання. Температура 0 ± 50° С, вологість 100 % при температурі 25° С.

Відкритий склад (складський майданчик). Місце, де умови збе­рігання несуттєво відрізняються від коливань температури і вологості на відкритому повітрі. Температура 0 ± 50° С, вологість 100 % при тем­пературі 25° С.

Спеціальний склад (підземні склади, резервуари). Місце, що за умовами зберігання виробничих запасів відповідає закритим опалю­вальним складам. Температура -25 ± 15° С, вологість 80 % при темпе­ратурі 25° С.

За місцем складів у виробничому процесі.

Розрізняють матеріальні, внутрішньовиробничі і збутові склади.

Матеріальні склади призначені для матеріально-технічного за­безпечення виробничої діяльності підприємства. На них зберігаються запаси, призначені для підтримки безперервності та безперебійності ви­робничого процесу.

Внутрішньовиробничі склади забезпечують зберігання незакінченого виробництва і міжцеховий розподіл матеріалів, деталей, вузлів (центральний і інструментальний склади).

На збутових складах зберігається готова продукція, призначена для реалізації споживачам.

У найбільш загальному випадку на складі формуються певні ви­робничі зони.

На них виконуються наступні основні операції.

1. У зоні розвантаження вантажів виконується механізоване або ручне розвантаження транспортних засобів.

2. Прийомочна експедиція зв'язує постачальника і замовника: приймання вантажу, що надійшов, по кількості та його передача на основний склад (у випадку надходження вантажу у неробочий час, він розміщається тимчасово у зоні прийомки вантажів).

3. У зоні прийомки вантажу проводять прийомку вантажів по кіль­кості і якості з наступною їхньою передачею на основний склад.

4. Зона зберігання вантажів.

В активній зоні розміщаються вантажі, які охоплені процесами зберігання та внутрішньоскладських переміщень (відбір вантажу для відправки споживачеві).

У резервній зоні розміщаються вантажі, призначені для вирівню­вання складських товаропотоків у процесі формування замовлення споживачів.

5. У зоні комплектування вантажів на відправку формуються вантаж­ні одиниці, що містять підібрані відповідно із замовленнями спо­живачів асортименти товарів.

6. У зоні завантаження вантажів відбувається механізоване або ручне завантаження транспортних засобів.